Постанова № 11989378, 12.10.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.10.10Справа №2а-7673/10/5/0170 10:05 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

доДержавного підприємства «Дослідне господарство Кримської дослідної станції овочівництва Кримського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук»

про стягнення адміністративно – господарських санкцій у розмірі 10813,00 грн.,

Обставини справи: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство Кримської дослідної станції овочівництва Кримського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук» про стягнення адміністративно – господарських санкцій у розмірі 10813,00 грн.

Позивач у судове засідання 12.10.2010р. не з’явився, 12.10.2010р. до розгляду справи у судовому засіданні від нього надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача.

Відповідач у судове засідання 12.10.2010р. не з’явився. Під час розгляду справи проти позову заперечував з підстав того, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію не можливо нараховувати (стягувати) адміністративно-господарські санкції. У зв’язку з чим, відповідач вважає, що програма позивача по створенню спеціальних робочих місць для інвалідів не розповсюджується на підприємства, що пов’язані із процедурою банкрутства.

.Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідач зареєстрований у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875 (далі – Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою №10-ПІ, затвердженим наказом Мінпраці України від 10.02.2007р. №42, від 09.03.2010 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становить 16 особи (а.с.9). Отже, відповідно до частини 1 статті 19 Закону для відповідача встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця. Відповідно до даних звіту у 2009 році на підприємстві не працювало жодної особи, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Частиною 1 ст. 20 Закону встановлено, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю

Відповідно до п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 70 від 31.01.2007р. роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Судом встановлено, що фонд оплати праці штатних працівників складав 173 тис. грн. (а.с.9).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 вищенаведеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 , саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, відповідач у 2009 році повинен був перерахувати до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 10813,00 грн. адміністративно – господарських санкцій за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним (173000 (фонд оплати праці):16 (кількість працівників)).

Суд вважає необґрунтованими та безпідставними посилання відповідача на ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з огляду на наступне.

Законом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі Закон № 2343).

Відповідно до статті 1 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону № 2343, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), стосуються вимог, зобов’язань, які охоплюються поняттям мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати з урахуванням визначення мораторію, наведеного у статті 1 Закону № 2343.

Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника. Він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, у зв’язку із чим у нього виникають права та обов’язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

З огляду на наведене можна дійти висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов’язань поточних кредиторів, то за цими зобов’язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

За таких обставин справи позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки доведені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 12.10.2010 року.

У повному обсязі постанову складено та підписано 18.10.2010 року.

Керуючись ст.ст.160-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство Кримської дослідної станції овочівництва Кримського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук» (97536, АР Крим Сімферопольський район, смт. Укромне, вул. Путилінська, 28: ЄДРПОУ 34842975) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Крилова,133; Держбюджет Сімферопольського району 50070000 Управління державного казначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34741037, р/р 31219230700268, призначення платежу: *; 50070000; 01; адміністративно-господарські санкції за робочі місця не зайняті інвалідами за 2009 рік) 10813,00 грн. заборгованості зі сплати адміністративно – господарських санкцій.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Сидоренко Д.В.