Постанова № 11989369, 26.10.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.10.10Справа №2а-12533/10/1/0170 (12:44) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В., за участю

представника позивача Василець В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)»

до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим

про скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з адміністративним позовом Державне підприємство «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим про скасування податкового повідомлення рішення ДПІ в м.Керчі за № 0019331702/0 від 01.07.2010 року (так як слідство податкове повідомлення рішення від 27.07.2010 року № 0019331702/1, від 06.09.2010 року № 0019331702/2) про стягнення з Підприємства Керченської виправної колонії № 126 штрафу в розмірі 2895,69 гривень.

Адміністративний позов мотивований тим, що старшим державним податковим інспектором сектору адміністрування майнових податків управління оподаткування фізичних осіб ДПІ в м.Керчі АРК Андрющенко А.В. 24.06.2010 року була проведена невиїзна документальна перевірка з питання дотримання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобовязань з податку з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів згідно наданим розрахункам сум податку від 28.02.2005 року № 55047, від 27.02.2006 року № 2977, від 22.02.2007 року № 2481 ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» по термінам 28.02.2005 року, 14.10.2006 року, 14.01.2007 року, 14.04.2007 року.

Позивач зазначає, що за результатами перевірки складено акт невиїзної документальної перевірки ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)», в якому зазначено про порушення позивачем норм законодавства, у звязку з чим податковим повідомленням рішенням № 0019331702/0 від 01.07.2010 року застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 2895,69 гривень.

Позивач пояснює, що за результатами процедури адміністративного оскарження податковим органом винесені податкові повідомлення рішення від 27.07.2010 року № 0019331702/1, від 06.09.2010 року № 0019331702/2.

Позивач підкреслює, що податковим органом неправомірно нараховані ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» штрафні санкції за затримку сплати узгодженого податкового зобовязання.

Позивач зазначає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.10.2010 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 19.10.2010 року, 26.10.2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 19.10.2010 року представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених в запереченнях, пояснив, що відповідно до п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» до ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» застосовані штрафні санкції у розмірі 50 % від суми погашеного боргу за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань у розмірі 2895,69 гривень.

Представник відповідача зазначив, що прийняте за результатом проведення перевірки податкове повідомлення рішення № 0019331702/0 від 01.07.2010 року та податкові повідомлення - рішення, винесені податковим органом за результатом процедури адміністративного оскарження: від 27.07.2010 року № 0019331702/1, від 06.09.2010 року № 0019331702/2 є законними та обґрунтованими.

Представник відповідача пояснив, що згідно п.7.7. ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» податковий борг погашається у порядку черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення в рівній пропорції. Отже, позивач безпідставно вважає, що платежі повинні зараховуватися в рахунок сплати чергових зобовязань до погашення існуючої заборгованості перед бюджетом у порядку календарної черговості її виникнення.

Представник відповідача зазначив, що позивач безпідставно вважає, що термін давності застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачений п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», обчислюється з моменту граничного терміну виникнення податкових зобовязань.

Представник відповідача підкреслив, що з моменту виникнення штрафних санкцій до їх застосування термін позовної давності не закінчився.

У судове засідання 26.10.2010 року представник відповідача не зявився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача, належним чином повідомленого про місце, дату та час розгляду справи, на підставі пояснень представника позивача та наявних в справі матеріалів.

Вислухав пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» є юридичною особою, зареєстрованою 14.03.2000 року виконавчим комітетом Керченської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А0 № 642728, довідкою з ЄДРПОУ № 191214 від 05.05.2010 року.

Судом встановлено, що з 21.02.1997 року позивач перебуває на податковому обліку.

Таким чином, судом встановлено, що ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» є субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 4 Закону України “Про систему оподаткування”, платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обовязок сплачувати податки і збори.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації.

Згідно з пунктом 5.3.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 5.1. статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Статтею 9 Закону України “Про систему оподаткування”встановлено, що платники податків зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 11.12.1991, № 1963-XII “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Статтею 5 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” визначені строки сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону юридичними особами податок підлягає сплаті щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Отже, судом встановлено, що ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» зобовязано до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, сплачувати податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Суд зазначає, що позивачем до податкового органу були надані розрахунки сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів:

-за 2004 рік від 28.02.2005 року № 55047 в розмірі 8316,00 гривень з щоквартальною сплатою в сумі: I квартал 2004 року 2079,00 гривень, II квартал 2004 року 2079,00 гривень, III квартал 2004 року 2079,00 гривень, IV квартал 2079,00 гривень;

-за 2006 рік від 27.02.2006 року № 2977 в розмірі 11809,00 гривень з щоквартальною сплатою в сумі: I квартал 2006 року 2952,25 гривень, II квартал 2006 року 2952,25 гривень, III квартал 2006 року 2952,25 гривень, IV квартал 2006 року 2952,25 гривень;

-за 2007 рік від 22.02.2007 року № 2481 в розмірі 11809,00 гривень з щоквартальною сплатою в сумі: I квартал 2007 року 2952,25 гривень, II квартал 2004 року 2952,25 гривень, III квартал 2004 року 2952,25 гривень, IV квартал 2952,25 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Підстави проведення документальних невиїзних перевірок визначені п.1. ч.1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ це перевірка поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Судом встановлено, що 24.06.2010 року старшим державним податковим інспектором сектору адміністрування майнових податків управління оподаткування фізичних осіб ДПІ в м.Керчі АРК Андрющенко А.В. на підставі службового посвідчення серії УКР № 052535, виданого 11 липня 2009 року в ДПІ в м.Керчі АРК, згідно із п.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ проведена документальна невиїзна перевірка ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» з питання дотримання граничних термінів сплати сум узгоджених податкових зобовязань з податку з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів згідно наданим розрахункам сум податку від 28.02.2005 року № 55047, від 27.02.2006 року № 2977, від 22.02.2007 року № 2481 по термінам 28.02.2005 року, 14.10.2006 року, 14.01.2007 року, 14.04.2007 року.

Перевірка проведена з відома директора Гловацького В.М. та головного бухгалтера ОСОБА_1

За результатами проведення невиїзної документальної перевірки складено акт № 899/1703/08680307 від 24.06.2010 року, в якому зазначено про порушення позивачем ст.5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» у частині дотримання граничних термінів сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

В акті перевірки зазначено, що, порушуючи ст.5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», узгоджене податкове зобовязання у розмірі 2079,00 гривень з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за II квартал 2004 року по терміну нарахування 28.02.2005 року (розрахунок суми податку з власників транспортних засобів за 2004 рік фактично надано 28.02.2005 року вх. № 55047), було погашено частково:

-сума у розмірі 1120,07 гривень фактично погашена 23.07.2009 року платіжним дорученням №75 від 23.07.2009 року з затримкою на 1606 календарних днів;

-сума у розмірі 958,93 гривень визнана безнадійним боргом та списана (штрафні санкції не нараховувалися) на підставі п.18.2 ст.18 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Порядку списання безнадійного податкового боргу платника податків, затвердженого Наказом ДПА України від 14.03.2001 року № 103. Рішення керівника органу ДПС про прощення (списання)/визнання погашеною заборгованості № 307 від 31.08.2009 року.

Узгоджене податкове зобовязання у розмірі 2952,25 гривень з податку власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за III квартал 2006 року по терміну нарахування 14.10.2006 року, було погашено частково:

-сума у розмірі 820,96 гривень фактично погашена 27.10.2009 року платіжним дорученням № 178 від 27.10.2009 року з затримкою на на 1107 календарний день;

-сума у розмірі 728,25 гривень фактично погашена 14.10.2009 року в результаті подачі уточнюючого розрахунку суми податку з власників транспортних засобів за 2009 рік від 18.03.2009 року вх.№ 3790 з затримкою на 1094 календарних днів;

-сума у розмірі 1403,04 гривень визнана безнадійним боргом та списана (штрафні санкції не нараховувалися) на підставі п.18.2 ст.18 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Порядку списання безнадійного податкового боргу платника податків, затвердженого Наказом ДПА України від 14.03.2001 року № 103. Рішення керівника органу ДПС про прощення (списання)/визнання погашеною заборгованості № 310 від 13.11.2009 року.

Узгоджене податкове зобовязання у розмірі 2952,25 гривень з податку власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за IV квартал 2006 року по терміну нарахування 14.01.2007 року було погашено частково:

-сума у розмірі 807,66 гривень фактично погашена 13.01.2010 року платіжним дорученням № 4 від 13.01.2010 року з затримкою на 1094 календарних днів;

-сума у розмірі 728,25 гривень фактично погашена 14.01.2010 року в результаті подачі уточнюючого розрахунку суми податку власників транспортних засобів за 2009 рік від 18.03.2009 року № 3790 з затримкою на 1095 календарних днів;

-сума у розмірі 1416,34 гривень фактично погашена 14.04.2010 року платіжним дорученням № 126 від 14.04.2010 року з затримкою на 1185 календарний день;

Узгоджене податкове зобовязання у розмірі 2952,25 гривень з податку власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за I квартал 2007 року по терміну нарахування 14.04.2007 року було погашено частково:

-сума у розмірі 169,82 гривень фактично погашена 14.04.2010 року платіжним дорученням № 126 від 14.04.2009 року з затримкою на 1094 календарних днів;

-сума у розмірі 2782,43 визнана безнадійним боргом та списана (штрафні санкції не нараховувалися) на підставі п.18.2 ст.18 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Порядку списання безнадійного податкового боргу платника податків, затвердженого Наказом ДПА України від 14.03.2001 року № 103. Рішення керівника органу ДПС про прощення (списання)/визнання погашеною заборгованості № 100 від 25.05.2010 року.

Судом встановлено, що директор та головний бухгалтер ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» з актом перевірки ознайомлені, акт підписали з запереченнями, один екземпляр акту перевірки отримали.

02.07.2010 року ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» до ДПІ в м.Керчі АРК подано скаргу № 20/11-2522 на дії інспектора ДПІ в м.Керчі щодо складання акта від 24.06.2010 року, в якій позивач просив скасувати акт невиїзної документальної перевірки ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» з питання дотримання граничних термінів сплати суми податку з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів по строку 28.02.2005 року, 14.10.2006 року, 14.01.2007 року, 14.04.2007 року (вих. № 899/1703/08680307 від 24.06.2010 року). Крім того, позивач в скарзі просив зарахувати суми, перераховані ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» за 1-4 квартал 2009 року та за 1 квартал 2010 року, тобто, за періоди, які вказані в платіжних дорученнях, та не допускати вищевказаних помилок, порушення законодавства у подальшому, тобто, зараховувати грошові суми, перераховані позивачем, згідно з призначенням платежу, вказаному в платіжному дорученні.

Судом встановлено, що 01.07.2010 року ДПІ в м.Керчі винесено податкове повідомлення рішення № 0019331702/0 від 01.07.2010 року, з якого вбачається, що відповідно до акту перевірки № 899/1703/08680307 від 24.06.2010 року встановлено порушення позивачем ст.5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, у звязку з чим на підставі п.2 ст.1 п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» на 1606 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 5791,35 гривень, до позивача застосовано штраф в розмірі 2895,69 гривень.

Зазначене податкове повідомлення рішення ДПІ в м.Керчі було направлено на адресу платника податків 27.07.2010 року, що підтверджується супровідним листом про направлення та ним отримано 29.07.2010 року, що підтверджується вхідним штемпелем ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» на ньому.

Судом встановлено, що позивач, у звязку з незгодою з податковим повідомленням рішенням ДПІ в м.Керчі № 0019331702/0 від 01.07.2010 року оскаржив його в адміністративному порядку.

Так, позивачем 08.07.2010 року до ДПІ в м.Керчі направлено скаргу № 20/11-2603 на дії ДПІ в м.Керчі щодо винесення податкового повідомлення рішення № 0019331702/0 від 01.07.2010 року, в якій ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» просило скасувати податкове повідомлення рішення № 0019331702/0 від 01.07.2010 року про зобовязання підприємство Керченської виправної колонії № 126 сплатити штраф у розмірі 50 % у сумі 2895, 69 гривень; зарахувати суми, перераховані позивачем за 1 4 квартал 2009 року та за 1 квартал 2010 року, тобто, за періоди, які вказані в платіжних дорученнях, та не допускати вищевказаних помилок, порушення законодавства у подальшому, тобто, зараховувати грошові суми, перераховані позивачем, згідно з призначенням платежу, вказаному в платіжному дорученні.

Рішенням про результати розгляду скарги від 27.07.2010 року № 14963/10/25-0 ДПІ в м.Керчі АР Крим залишило без змін податкове повідомлення рішення № 0019331702/0 від 01.07.2010 року, а скаргу позивача без задоволення.

Судом встановлено, що на підставі прийнятого відповідачем рішення про результати розгляду первісної скарги від 27.07.2010 року № 14963/10/25-0 ДПІ в м.Керчі АРК направлено на адресу ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» податкове повідомлення рішення від 27.07.2010 року № 0019331702/1 на суму 2895,69 гривень, яке отримано позивачем 29.07.2010 року, що підтверджується вхідним штемпелем ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» на супровідному листі про направлення цього рішення.

06.08.2010 року до ДПА в АРК позивачем направлено скаргу № 20/11 - 3052 на дії ДПІ в м.Керч щодо винесення податкового повідомлення - рішення № 0019331702/0 від 01.07.2010 року (№ 0019331702/1 від 27.07.2010 року), в якій позивач просить скасувати податкове повідомлення - рішення № 0019331702/0 від 01.07.2010 року (№ 0019331702/1 від 27.07.2010 року) про зобовязання ДП «Підприємства Керченської виправної колонії УДДУПВП в АРК (№126)» сплатити штраф у розмірі 50 % у сумі 2895,69 гривень; зарахувати суми, перераховані позивачем за 1 4 квартал 2009 року та за 1 квартал 2010 року згідно призначення, тобто, в період, які вказані в платіжних дорученнях, зобовязати ДПІ в м.Керчі не допускати вищевказаних помилок, порушення законодавства у подальшому, тобто, зараховувати грошові суми, перераховані позивачем, згідно з призначенням платежу, вказаному в платіжному дорученні.

30.08.2010 року ДПА в АРК рішенням № 2031/10/25-023 про результати розгляду повторної скарги залишило без змін податкове повідомлення рішення № 0019331702/0 від 01.07.2010 року (№ 0019331702/1 від 27.07.2010 року) та рішення ДПІ в м.Керчі № 14963/10/25 від 27.07.2010 року, прийняте за результатом розгляду первинної скарги заявника, а повторну скаргу позивача без задоволення.

Судом встановлено, що на підставі прийнятого ДПА в АРК рішення про результати розгляду повторної скарги від 30.08.2010 року № 9168/7/25-023 ДПІ в м. Керч направлено на адресу ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» податкове повідомлення рішення від 06.09.2010 року № 0019331702/2 на суму 2895,69 гривень, яке отримано позивачем 08.09.2010 року, що підтверджується вхідним штемпелем ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» на супровідному листі про направлення цього рішення.

Перевіряючи правомірність застосування до ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» штрафу в розмірі 50% від суми боргу 2895,69 гривень за порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, застосованого податковими повідомленнями рішеннями № 0019331702/0 від 01.07.2010 року, № 0019331702/1 від 27.07.2010 року, № 0019331702/2 від 06.09.2010 року, суд зазначає наступне.

1.Судом встановлено, що в акті перевірки зазначено, що узгоджене податкове зобовязання у розмірі 2079,00 гривень з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за II квартал 2004 року по терміну нарахування 28.02.2005 року (розрахунок суми податку з власників транспортних засобів за 2004 рік фактично надано 28.02.2005 року вх. № 55047), було погашено частково:

-сума у розмірі 1120,07 гривень фактично погашена 23.07.2009 року платіжним дорученням №75 від 23.07.2009 року з затримкою на 1606 календарних днів;

-сума у розмірі 958,93 гривень визнана безнадійним боргом та списана (штрафні санкції не нараховувалися) на підставі п.18.2 ст.18 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Порядку списання безнадійного податкового боргу платника податків, затвердженого Наказом ДПА України від 14.03.2001 року № 103. Рішення керівника органу ДПС про прощення (списання)/визнання погашеною заборгованості № 307 від 31.08.2009 року.

Перевіряючи вищевказані висновки акту перевірки судом встановлено наступне.

Позивачем 28.02.2005 року до податкового органу було надано розрахунок № 55047 суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2004 рік в розмірі 8316,00 гривень з щоквартальною сплатою, в т.ч. за II квартал 2004 року в сумі 2079,00 гривень.

Судом встановлено, що податкове зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за II квартал 2004 року, визначене позивачем в розрахунку № 55047 суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2004 рік від 28.02.2005 року, взагалі ним не сплачено, у тому числі на час розгляду справи, що підтверджується особовим рахунком.

1) Судом досліджено платіжне доручення №75 від 23.07.2009 року на суму 1775,50 гривень, яким на думку податкового органу частково погашено узгоджене податкове зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за II квартал 2004 року на суму 1120,07 гривень, та встановлено, що платіжним дорученням № 75 від 23.07.2009 року, копія якого долучена до матеріалів справи, позивач сплатив податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі за 1-2 квартали 2009 року, що вбачається з призначення платежу.

Отже, судом встановлено, що податковим органом в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжному дорученні, як «податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі за 1-2 квартали 2009 року», платіж в розмірі 1775,50 гривень частково зарахований на погашення боргу позивача з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за II квартал 2004 року на суму 1120,07 гривень.

Суд зазначає, що дії податкового органу щодо зміни призначення платежу, визначеного платником податків, не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III.

Податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобовязання.

Обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, та зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, виконав своє зобовязання зі сплати цього податку за визначеними ним періодами, що, у випадку своєчасної сплати узгодженого податкового зобовязання, виключає застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені на підставі ст.ст. 16, 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Законом України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", без узгодження з позивачем змінив призначення платежу за податковим зобовязанням, яке виникло за розрахунком суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2009 рік та неправомірно платіж за вищевказаним розрахунком зарахував на погашення боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за II квартал 2004 року.

2) Суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобовязання позивача з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за II квартал 2004 року в розмірі 958,93 гривень податковим органом визнана безнадійним боргом та списана, що вбачається з рішення заступника керівника ДПІ у м.Керчі АРК № 307 від 31.08.2009 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

2. Судом встановлено, що в акті перевірки зазначено, що узгоджене податкове зобовязання у розмірі 2952,25 гривень з податку власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за III квартал 2006 року по терміну нарахування 14.10.2006 року, було погашено частково:

-сума у розмірі 820,96 гривень фактично погашена 27.10.2009 року платіжним дорученням № 178 від 27.10.2009 року з затримкою на на 1107 календарний день;

-сума у розмірі 728,25 гривень фактично погашена 14.10.2009 року в результаті подачі уточнюючого розрахунку суми податку з власників транспортних засобів за 2009 рік від 18.03.2009 року вх.№ 3790 з затримкою на 1094 календарних днів;

-сума у розмірі 1403,04 гривень визнана безнадійним боргом та списана (штрафні санкції не нараховувалися) на підставі п.18.2 ст.18 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Порядку списання безнадійного податкового боргу платника податків, затвердженого Наказом ДПА України від 14.03.2001 року № 103. Рішення керівника органу ДПС про прощення (списання)/визнання погашеною заборгованості № 310 від 13.11.2009 року.

Перевіряючи вищевказані висновки акту перевірки судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивачем 27.02.2006 року до податкового органу було надано розрахунок № 2977 суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2006 рік в розмірі 11809,00 гривень з щоквартальною сплатою, в т.ч. за III квартал 2006 року в розмірі 2952,25 гривень.

Судом встановлено, що податкове зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за III квартал 2006 року, визначене позивачем в розрахунку № 2977 суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2006 рік від 27.02.2006 року, взагалі ним не сплачено, у тому числі на час розгляду справи, що підтверджується особовим рахунком.

1)Судом досліджено платіжне доручення №178 від 26.10.2009 року на суму 887,75 гривень, яким на думку податкового органу частково погашено узгоджене податкове зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за III квартал 2006 року на суму 820,96 гривень, та встановлено, що платіжним дорученням № 178 від 26.10.2009 року, копія якого долучена до матеріалів справи, позивач сплатив податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі за 3 квартал 2009 року, що вбачається з призначення платежу.

Отже, судом встановлено, що податковим органом неправомірно?? в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжному дорученні, як «податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 3 квартал 2009 року», платіж в розмірі 887,75 гривень частково зарахований на погашення боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за III квартал 2006 року на суму 820,96 гривень.

2)Зазначення в акті перевірки, що сума у розмірі 728,25 гривень з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за III квартал 2006 року фактично погашена 14.10.2009 року в результаті подачі уточнюючого розрахунку суми податку з власників транспортних засобів за 2009 рік від 18.03.2009 року вх.№ 3790 суд вважає безпідставним.

Суд підкреслює, що ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» 18.03.2009 року надано податковому органу уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому зазначено, що позивачем в розрахунку суми податку з власників транспортних засобів за 2009 рік помилково зазначено завищену суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, у звязку з чим позивач виправив помилку, зменшив суму податку на суму 2913,00 гривень.

Отже, суд зауважує, що позивач, надавши уточнюючий розрахунок суми податку з власників транспортних засобів за 2009 рік від 18.03.2009 року вх.№ 3790 зменшив податок з власників транспортних засобів саме за 2009 рік. Суд зазначає, що зменшення податку з власників транспортних засобів за 2006 рік позивачем не здійснювалося. Суду не зрозуміло зв'язок між подачею позивачем уточнюючого розрахунку суми податку з власників транспортних засобів за 2009 рік та сплатою шляхом його подачі узгодженого податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів за III квартал 2006 року.

Більш того, суд зауважує, що доводи податкового органу про те, що зменшення платником податку податкового зобовязання шляхом подачі ним уточнюючого розрахунку вже є сплатою такого податкового зобовязання, суд вважає необґрунтованим.

Суд зазначає, що відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року відповідальність передбачена у випадку, коли платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

В цьому випадку він зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Отже, суд зазначає, що норма п.17.2 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року застосовується органами державної податкової служби при виявлені платником податку і уточнені виключно заниженого податкового зобов'язання. В зазначеній нормі Закону жодних підстав відповідальності за зменшення платником податків завищеного податкового зобов'язання не ведеться, застосування штрафних санкцій за уточнення завищеного податкового зобов'язання не передбачено.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що будь-яке зменшення податкового зобовязання вже являється його сплатою, тому таке “часткове погашення податкового боргу” платником податку за розрахунком суми податку з власників транспортних засобів тягне відповідальність.

Суд зазначає, що виключно Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року передбачені підстави та порядок застосування штрафних санкцій до платників податків, тому відповідач не має права самостійно визначати підстави та умови притягнення платників податку до відповідальності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач в розрахунку суми податку з власників транспортних засобів за 2009 рік помилково завищив суму податку з власників транспортних засобів, яка ним була скорегована у уточнюючому розрахунку суми податку з власників транспортних засобів за 2009 рік від 18.03.2009 року вх.№ 3790, погашення податкового зобовязання за III квартал 2006 року на суму 728,25 гривень позивачем не здійснювалося, можливість застосування в даному випадку до позивача заходів відповідальності Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року не передбачена.

3)При цьому, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобовязання позивача з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за III квартал 2006 року в розмірі 1403,04 гривень визнана податковим органом безнадійним органом та списана, що вбачається з рішення заступника керівника ДПІ у м.Керчі АРК № 310 від 13.11.2009 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

3. Судом встановлено, що в акті перевірки зазначено, що узгоджене податкове зобовязання у розмірі 2952,25 гривень з податку власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за IV квартал 2006 року по терміну нарахування 14.01.2007 року, було погашено частково:

-сума у розмірі 807,66 гривень фактично погашена 13.01.2010 року платіжним дорученням № 4 від 13.01.2010 року з затримкою на 1094 календарних днів;

-сума у розмірі 728,25 гривень фактично погашена 14.01.2010 року в результаті подачі уточнюючого розрахунку суми податку власників транспортних засобів за 2009 рік від 18.03.2009 року № 3790 з затримкою на 1095 календарних днів;

-сума у розмірі 1416,34 гривень фактично погашена 14.04.2010 року платіжним дорученням № 126 від 14.04.2010 року з затримкою на 1185 календарний день;

Перевіряючи вищевказані висновки акту перевірки судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивачем 22.02.2007 року до податкового органу було надано розрахунок № 2977 суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2006 рік від в розмірі 11809,00 гривень з щоквартальною сплатою, в т.ч. за IV квартал 2006 року в сумі 2952,25 гривень.

Судом встановлено, що податкове зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за IV квартал 2006 року, визначене позивачем в розрахунку № 2977 суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2006 рік від 27.02.2006 року, взагалі ним не сплачено, у тому числі на час розгляду справи, що підтверджується особовим рахунком.

1)Судом досліджено платіжне доручення № 4 від 13.01.2010 року на суму 887,75 гривень, яким на думку податкового органу частково погашено узгоджене податкове зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за IV квартал 2006 року на суму 807,66 гривень, та встановлено, що платіжним дорученням № 4 від 13.01.2010 року, копія якого долучена до матеріалів справи, позивач сплатив податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі за 4 квартал 2009 року, що вбачається з призначення платежу.

Отже, судом встановлено, що податковим органом неправомірно? в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжному дорученні, як «податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 4 квартал 2009 року», платіж в розмірі 887,75 гривень частково зарахований на погашення боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за IV квартал 2006 року на суму 807,66 гривень.

Судом досліджено платіжне доручення № 126 від 14.04.2010 року на суму 1775,50 гривень, яким на думку податкового органу частково погашено узгоджене податкове зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за IV квартал 2006 року на суму 1416,34 гривень, та встановлено, що платіжним дорученням № 126 від 14.04.2010 року, копія якого долучена до матеріалів справи, позивач сплатив податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі за 1 квартал 2010 року, що вбачається з призначення платежу.

Отже, судом встановлено, що податковим органом неправомірно? в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжному дорученні, як «податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 1 квартал 2010 року», відповідачем платіж в розмірі 1775,50 гривень частково зарахований на погашення боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за IV квартал 2006 року на суму 1416,34 гривень.

2)Зазначення в акті перевірки, що сума у розмірі 728,25 гривень з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за IV квартал 2006 року фактично погашена 14.01.2010 року в результаті подачі уточнюючого розрахунку суми податку з власників транспортних засобів за 2009 рік від 18.03.2009 року вх.№ 3790 суд вважає безпідставним.

Суд підкреслює, що ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» 18.03.2009 року надано податковому органу уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому зазначено, що позивачем в розрахунку суми податку з власників транспортних засобів за 2009 рік помилково зазначено завищену суму податку на прибуток, у звязку з чим позивач виправив помилку, зменшив суму податку на суму 2913,00 гривень.

Отже, суд зауважує, що позивач, надавши уточнюючий розрахунок суми податку з власників транспортних засобів за 2009 рік від 18.03.2009 року вх.№ 3790 зменшив податок з власників транспортних засобів саме за 2009 рік. Суд зазначає, що зменшення податку з власників транспортних засобів за 2006 рік позивачем не здійснювалося. Суду не зрозуміло зв'язок між подачею позивачем уточнюючого розрахунку суми податку з власників транспортних засобів за 2009 рік та сплатою шляхом його подачі узгодженого податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів за IV квартал 2006 року.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що можливість застосування в даному випадку до позивача заходів відповідальності Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року не передбачена.

4. Судом встановлено, що в акті перевірки зазначено, що узгоджене податкове зобовязання у розмірі 2952,25 гривень з податку власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за I квартал 2007 року по терміну нарахування 14.04.2007 року було погашено частково:

-сума у розмірі 169,82 гривень фактично погашена 14.04.2010 року платіжним дорученням № 126 від 14.04.2009 року з затримкою на 1094 календарних днів;

-сума у розмірі 2782,43 визнана безнадійним боргом та списана (штрафні санкції не нараховувалися) на підставі п.18.2 ст.18 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Порядку списання безнадійного податкового боргу платника податків, затвердженого Наказом ДПА України від 14.03.2001 року № 103. Рішення керівника органу ДПС про прощення (списання)/визнання погашеною заборгованості № 100 від 25.05.2010 року.

Перевіряючи вищевказані висновки акту перевірки судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивачем 22.02.2007 року до податкового органу було надано розрахунок № 2481 суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2007 рік в розмірі 11809,00 гривень з щоквартальною сплатою, в т.ч. за I квартал 2007 року в розмірі 2952,25 гривень.

Судом встановлено, що податкове зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за I квартал 2007 року, визначене позивачем в розрахунку № 2481 суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2007 рік від 22.02.2007 року, взагалі ним не сплачено, у тому числі на час розгляду справи, що підтверджується особовим рахунком.

1) Судом досліджено платіжне доручення № 126 від 14.04.2010 року на суму 1775,50 гривень, яким на думку податкового органу частково погашено узгоджене податкове зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за I квартал 2007 року на суму 169,82 гривень, та встановлено, що платіжним дорученням № 126 від 14.04.2010 року, копія якого долучена до матеріалів справи, позивач сплатив податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі за 1 квартал 2010 року, що вбачається з призначення платежу.

Отже, судом встановлено, що податковим органом неправомірно? в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжному дорученні, як «податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 1 квартал 2010 року», відповідачем платіж в розмірі 1775,50 гривень частково зарахований на погашення боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за I квартал 2007 року на суму 169,82 гривень.

2)При цьому, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобовязання позивача з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за I квартал 2007 року в розмірі 2782,43 гривень визнана податковим органом безнадійним органом та списана, що вбачається з рішення заступника керівника ДПІ у м.Керчі АРК № 100 від 25.05.2010 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Враховучи вищевикладене, судом встановлено, що податковим органом нараховані позивачеві штрафні санкції на підставі п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" але на підставі несплачених ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» узгоджених сум податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 11 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Суд зазначає, що відповідно до п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Суд зауважує, що відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, судом встановлено, що штрафні санкції застосовуються у разі затримки сплати узгодженої суми податкового зобовязання в залежності від розміру погашеної суми податкового боргу.

Отже, суд зазначає, що сума штрафу визначається саме на підставі розміру сплаченої суми податкового зобовязання, застосування штрафних санкцій при несплаті узгодженої суми податкового зобовязання не передбачено.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення - рішення не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Крім того, проаналізувавши надані позивачем рішення про списання податкового боргу № 307 від 31.08.2009 року, № 310 від 13.11.2009 року, № 100 від 25.05.2010 року, суд дійшов до висновку, що податковий борг позивача з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за II квартал 2004 року, III квартал 2006 року, IV квартал 2006 року, I квартал 2007 року було списано податковим органом.

Суд дійшов до такого висновку у звязку з тим, що податковим органом в вищезазначених рішеннях про списання податкового боргу списаний загальний борг з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що виник станом на 31.08.2009 року, 13.11.2009 року, 25.05.2010 року, тобто за весь період 2004, 2006, 2007 років. Будь-які конкретні періоди в вищевказаних рішеннях не визначені та такі розрахунки суду не надані.

Суд також зазначає, що ДПІ в м.Керчі АРК застосувало до позивача штафні санкції на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зі спливом строку давності у 1095 днів для нарахування таких санкцій.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 цієї статті податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За визначенням пункту 1.5 цієї статті штрафна санкція (штраф) плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.

Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Чинне законодавство не містить норми, якою б було визначено початок перебігу строку на визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобовязання, з врахуванням положень частини 7 статті 9 КАС України щодо застосування аналогії закону перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, тобто з дня порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Суд встановив, що первинне нарахуванням податковим органом фінансових санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання по зазначеним судом розрахункам суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів відбулося 01.07.2010 року податкове повідомлення рішення № 0019331702/0.

За таких обставин, суд вважає пропущеним ДПІ в м.Керчі АРК строку давності у 1095 днів щодо нарахування фінансових санкцій ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)»: 1) за II квартал 2004 року в розмірі 2079,00 гривень з граничним терміном сплати 14.07.2004 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій 15.07.2007 року; 2) за III квартал 2006 року в розмірі 2952,25 гривень з граничним терміном сплати 14.10.2006 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій 15.10.2009 року; 3) за IV квартал 2006 року в сумі 2952,25 гривень з граничним терміном сплати 14.01.2007 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій 15.01.2010 року; 4) за I квартал 2007 року в розмірі 2952,25 гривень з граничним терміном сплати 14.04.2007 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій 15.04.2010 року.

Тому, і з цих підстав податкові повідомлення рішення ДПІ в м.Керчі за № 0019331702/0 від 01.07.2010 року, № 0019331702/1 від 27.07.2010 року, № 0019331702/2 від 06.09.2010 року не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Таким чином, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ в м.Керчі за № 0019331702/0 від 01.07.2010 року, № 0019331702/1 від 27.07.2010 року, № 0019331702/2 від 06.09.2010 року, якими до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 2895,69 гривень.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 26 жовтня 2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 29 жовтня 2010 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ в м.Керчі АРК № 0019331702/0 від 01.07.2010 року на суму 2895,69 гривень.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ в м.Керчі АРК № 0019331702/1 від 27.07.2010 року на суму 2895,69 гривень.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ в м.Керчі АРК № 0019331702/2 від 06.09.2010 року на суму 2895,69 гривень.

5. Стягнути на користь позивача ДП «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)» (ЄДРПОУ 08680307) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.