Ухвала суду № 119815109, 13.06.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9378/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю :

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши увідкритомупідготовчомусудовомузасіданні взалісудув м.Ужгородкримінальну справу №308/9378/24, кримінальне провадження,відомостіпро якевнесено доЄдиного реєстру досудових розслідувань №12024071030000743 від 16.03.2024 р. про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-

в с т а н о в и в :

31 травня 2024рокудоУжгородськогоміськрайонногосудуЗакарпатськоїобластінадійшов обвинувальний актукримінальній справі №308/9378/24, кримінальне провадження, відомостіпро якевнесено доЄдиного реєстру досудових розслідувань №12024071030000743 від 16.03.2024 р. про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Позиція сторони обвинувачення в суді

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотанняпро продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 увиглядітримання підвартою,якеподалау письмовому вигляді. Прокурорвказуєна наявністьризикупереховуватись від суду;ризику незаконновпливатина свідків,експерта,потерпілих,спеціаліста укримінальномупровадженні;ризику вчинитиінше кримінальнеправопорушеннячипродовжитикримінальне правопорушення,уякому обвинувачується. Наголосила також на ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Позиція сторони захисту в суді

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, зазначив, що наведені ризики не є виправданими та доведеними. Просив суд врахувати, що обвинувачений фактично визнає обставини справи, розкаюється у вчиненому. Вказав, що обвинувачений ОСОБА_5 має хвору матір, у зв`язку з чим, просив суд обрати відносно обвинуваченого інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні підтримав доводи захисника.

Потерпіла в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3ст. 315 КПК Українипід час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою мотивоване тим, що ОСОБА_5 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 121 КК України. Прокурор зазначає, що у кримінальному провадженні №12024071030000743 від 16.03.2024 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були встановлені судом під час застосування запобіжного заходу, наразі залишаються реальними і триваючими, продовжують об`єктивно існувати, а саме:

- переховуватись від суду, оскільки злочин, який інкримінують ОСОБА_5 є тяжким, і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

- незаконно впливатина свідків, експерта, потерпілих, спеціаліста у кримінальному провадженні, адже ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, які судом ще не допитані, та потерпілу у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 , яка являється матір`ю померлого ОСОБА_7 , шляхом умовляння, підкупу тощо для зміни ними показань на його користь, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім цього, в ході здійснення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 спільно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зі свідком у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є матір`ю підозрюваного ОСОБА_5 , а також зі свідком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є цивільною дружиною останнього.

- вчинитиінше кримінальнеправопорушеннячи продовжитикримінальне правопорушення, уякому обвинувачується,адже будучи на волі, ОСОБА_5 й надалі матиме можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення;

Прокурор вказує на те, що щодо обвинуваченого ОСОБА_5 ризики,передбачені ст.177КПК України,які буливстановлені судомпід часзастосування запобіжногозаходу,наразі залишаються реальними ітриваючими,продовжують об`єктивноіснувати,а саме: ризикпереховуватись від суду;ризик незаконновпливатинасвідків,експерта, потерпілих, спеціаліста укримінальномупровадженні; ризик вчинитиіншекримінальнеправопорушення чипродовжитикримінальне правопорушення, уякому обвинувачується.

З урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, обставин вчинення правопорушення, тяжкості покарання, що їм загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде відповідати меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості обвинуваченого переховуватись від суду; незаконновпливатинасвідків,експерта, потерпілих, спеціаліста у кримінальномупровадженні; вчинитиіншекримінальнеправопорушення чипродовжитикримінальне правопорушення,уякомуобвинувачується.

В зв`язку з наведеним, покликаючись на приписи ст. 331 КПК України прокурор просила продовжити у кримінальному провадженні №12024071030000743 від 16.03.2024 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 на строк до 60 днів.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

До спливу строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою.

Строктриманняпідвартоюобвинуваченого ОСОБА_5 укримінальному провадженні закінчується 16 червня 2024 року. Завершити судове провадження до спливу строку тримання під вартою не надалось можливим.

Ухвалою слідчого судді Ужгородськогоміськрайонного судувід 18.03.2024року обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Строк застосування до 14 травня 2024 року.

Ухвалою слідчого судді Ужгородськогоміськрайонного судувід 09.05.2024року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід до 16 червня 2024 року.

Вказаний запобіжний захід було обрано за фактом обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд

Відповідно дост. 131 КПК Україниз метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких належать, зокрема, і запобіжні заходи.

Відповіднодо вимогп.9ч.2ст.131КПКУкраїнизапобіжний західє заходом забезпечення кримінальногопровадження.Однієюзпідставдлязастосування заходу забезпечення кримінального провадженняєнаявністьобґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступенютяжкості.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Привирішенніклопотання прокурора пропродовженнязапобіжного заходуувиглядітримання підвартою, слід враховувати вимоги статей177,178 КПКУкраїни, статей 5,6Конвенціїпро захист прав людиниі основоположних свободтаположень, встановлених у рішеннях Європейського суду зправ людини щодонеобхідності дотримання розумнихстроків триманняособи підвартою.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України- метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Статтею 177КПКУкраїни передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідност.178КПКУкраїнипри вирішенніпитанняпрообрання запобіжногозаходу,крімнаявностіризиків,зазначенихустатті 177цьогоКодексу,слідчийсуддя,суднапідставі наданихсторонамикримінальногопровадження матеріалівзобов`язанийоцінитивсукупності всіобставини,утомучислі:1)вагомістьнаявнихдоказівпровчинення підозрюваним,обвинуваченимкримінального правопорушення; 2)тяжкістьпокарання,щозагрожуєвідповіднійособіуразівизнання підозрюваного,обвинуваченоговинуватиму кримінальномуправопорушенні,увчиненніякоговінпідозрюється,обвинувачується; 3)віктастанздоров`япідозрюваного,обвинуваченого; 4)міцністьсоціальнихзв`язківпідозрюваного,обвинуваченого вмісційогопостійногопроживання,утомучислінаявністьвнього родинийутриманців; 5)наявністьупідозрюваного,обвинуваченогопостійногомісцяроботиабо навчання; 6)репутаціюпідозрюваного,обвинуваченого; 7)майновийстанпідозрюваного,обвинуваченого; 8)наявністьсудимостейупідозрюваного,обвинуваченого; 9)дотриманняпідозрюваним,обвинуваченим умовзастосованихзапобіжнихзаходів,якщовонизастосовувалисядоньогораніше; 10)наявністьповідомленняособі пропідозруувчиненнііншогокримінальногоправопорушення; 11)розмірмайнової шкоди,узавданніякоїпідозрюється,обвинувачується особа,або розмірдоходу,вотриманніякоговнаслідоквчинення кримінальногоправопорушення підозрюється,обвинувачується особа,атакожвагомість наявнихдоказів,якимиобґрунтовуються відповідніобставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Вирішуючи питання про продовженнястроку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 судвраховує вимоги КПК України та п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно частин 3, 4 та 5 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відносно ОСОБА_5 складено та передано до суду обвинувальний акт, отже кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті. З урахуванням зазначеного, під час вирішення питання щодо продовження строку запобіжного заходу суд керується правилами глави 28 КПК України, які регламентують порядок цієї стадії кримінального провадження, зокрема ст.331, 333 КПК України. За наявності підстав можлива причетність особи до злочину є предметом перевірки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Стадія судового розгляду передбачає перевірку обвинувального акту на предмет доведеності стороною обвинувачення вини особи в інкримінованому їй діянні. Така особа має інший процесуальний статус - статус обвинуваченого, а отже й правових підстав для перевірки обґрунтованості підозри з урахуванням процесуального статусу особи на даній стадії кримінального провадження немає.Це суперечить й завданням суду на даній стадії, який за результатами розгляду кримінального провадження по суті саме у відповідному вироку робить висновок про доведеність чи недоведеність висунутого особі згідно обвинувального акту обвинувачення, що не допускає можливості передчасного оцінювання судом доказів у кримінальному провадженні. Отже, суд доходить висновку, що розгляд відповідного клопотання має відбуватись з урахуванням перебування особи в статусі обвинуваченого та в контексті перевірки обґрунтованості ризиків та обставин у кримінальному провадженні відповідно до статей 177, 178 КПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 12 вересня 2022 року по справі № 761/35760/19.

Кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст.185КК України, відповіднодо ст.12КК України відносяться докатегорії тяжкого злочину.

Суд,звертає увагусторони захистуна те,що питання щодо доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого не являється предметом розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою.Суд не вирішує питання продоведеність винитаправильністькваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.2ст. 121ККУкраїни.

Європейськийсудзправлюдинивсвоємурішенніусправі«ЛетельєпротиФранції»від26 червня 1991 рокузазначив,що особливатяжкість деякихзлочинів може викликати таку реакцію суспільстваісоціальнінаслідки,які виправдовуютьпопереднє ув`язненняяк виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобтоіззазначеного рішення Європейського судузправ людини вбачається, щоусправах,деособа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення можебути застосоване.Суд зобов`язаний врахувати всідійсні обставини справиі за наявностіпідстав, вичерпний перелік яких визначений вст. 183КПКУкраїни,застосувати винятковийвид запобіжного заходу.

Вкожномувипадку,якпідкреслює Європейськийсудзправлюдини, судсвоїм рішенням повинен забезпечитинетільки правапідозрюваного, обвинуваченого ,айвисокі стандарти охорони загальносуспільних правтаінтересів.

Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Вирішуючипитанняпроіснуванняпередбаченихкримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальноїповедінкиобвинуваченого,суд відмічає, щоризикомне можна вважати прогнозовануподію, настанняякоїрозглядається якцілком гарантоване.

Ризикомуконтексті кримінальногопровадженняєпевнаступінь ймовірності того, що особа,у цьому випадкуобвинувачений,можутьвдатисядо вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду абожстворятьзагрозусуспільству.

Такимчином, суд,оцінюючивірогідність такоїповедінкиобвинуваченого,має дійти обґрунтованого висновкупровисокуступінь ймовірностіпозапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідьсвідчитьпрореальноіснуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Обґрунтовуючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, прокурор послалася на існування ризиків, передбачених п.п.1,3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а тому суду належить оцінити наявність кожного з них.

Існування ризиків,передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, було встановлено ухвалоюУжгородськогоміськрайонного судувід 18.03.2024 року. Зазначені ризики на даний час не зменшились та зберігають свою актуальність.

Щодо існування ризику переховуватись від суду

Так, на переконання суду, ймовірна можливість переховування ОСОБА_5 від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачуються, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Суд погоджується із доводами прокурора, що на теперішній час ризик переховування ОСОБА_5 встановлений під час обрання запобіжного заходу , не втратив свою актуальність.

Існування цього ризику пов`язане, у першу чергу, із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 . Так, санкція ч.2ст.121 ККУкраїни передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування обвинуваченого від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Співставленнянегативнихдляобвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покаранняуневизначеномумайбутньому,ззасудженнямдопокаранняу разі доведення прокурором його винуватостіу найближчійперспективідоводять, щоцей ризик є достатньо високим.

Судвважає,що небезпекапереховуванняобвинуваченого здається явно переконливою.

Про актуальністьцьогоризикувказують іумови,вякихперебуває Україна.Надумкусуду,зурахуваннямвведення воєнногостану,ресурсиконтролюза поведінкоюобвинуваченихуконтексті встановленнямісцезнаходження,перетинудержавногокордону єбільшобмеженими.Цевимагаєвжиття додатковихзаходівзметою забезпеченняналежноїпроцесуальноїповедінки обвинуваченого,втомучислі шляхомзастосуваннязапобіжнихзаходів тапокладенняобов`язкуздатиназберігання довідповіднихорганівдержавної владипаспорт(паспорти)длявиїздуза кордон,іншідокументи,щодаютьправо навиїздзУкраїни ів`їздвУкраїну,якийобумовленийсаме існуваннямсамеризикупереховування.Наданийчасне всіділянкидержавногокордону Україниконтролюютьсяукраїнськоювладою,атому,напереконаннясуду,ризикпереховування ОСОБА_5 від суду наразі залишається.

Окрім того, переховуватись від суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, суд зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.

Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_5 від суду є актуальним, продовжує існувати.

Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу обвинуваченого, його соціальні зв`язки, вказує на наявність ризику переховування від суду. Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 належить до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років. Дана обставина, може спонукати обвинуваченого до переховування від суду.

З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, передбаченимист. 178 КПК України, суд дійшов висновку про продовження існування ризику переховування від суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_5 у статусі обвинуваченого не може свідчити про відсутність даного ризику.

Щодо існуванняризику незаконноговпливу насвідків, експерта, потерпілих, спеціаліста у кримінальному провадженні

Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на свідків, експерта, потерпілих, спеціаліста у кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Поряд з цим, за змістом ч. 11 ст. 615 КПК України як докази в суді можуть бути використані і показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Суд вважає, що ризик впливу на свідків, потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.

На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинувачених як на осіб, які вчинили злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

Натомість, обвинувачений , будучи обізнаним про них та можливих свідків вчинення злочину, у силу тяжкості покарання, що йому загрожує, може впливати на зміст їх показань.

Поряд з цим, суд виходить з того, що для здійснення тиску не обов`язково осіб знати особисто. Для цього достатньо, наприклад, того, що особі, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, після ознайомлення з матеріалами справи, у т.ч. й цього клопотання прокурора, стануть відомі анкетні дані свідків. Тому з метою уникнення покарання, ця особа може вчиняти дії, покликані на примушення їх до зміни показань чи до відмови від їх надання.

Суд вважає ризик впливу на свідків, потерпілу у цьому кримінальному провадженні обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процесуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.

Викладені обставини дають достатні підстави вважати, що все таки продовжує існувати ризик впливу на свідків та потерпілу.

Також дотепер судом не допитано свідків, потерпілу . Оскільки наразі триває судовий розгляд кримінального провадження, відповідно, свідки сторони обвинувачення судом не допитані, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_5 , такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань у суді.

З огляду не це, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, потерпілу продовжує існувати.

Щодо ризику вчинитиінше кримінальнеправопорушення чи продовжитикримінальне правопорушення,у якомупідозрюється

Про наявність та продовження існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення , свідчитьнаступне.

Зокрема, ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України, що відноситься до категорії тяжких злочинів.

З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, зокрема обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела прибутків, не одружений, а тому не має сталих соціальних зв`язків, суд дійшов висновку про продовження існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

На підтвердження наявності ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України також свідчить те, що обвинувачений офіційно не працевлаштований ( доказів протилежного суду не надано), постійного джерела доходу немає, а відтак може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає недоведеним прокурором наявність ризику можливості продовження кримінального правопорушення обвинуваченим, оскільки інкриміноване йому кримінальне правопорушення кваліфіковано стороною обвинувачення як закінчений злочин.

Отже існування ризику - продовжитикримінальне правопорушення,у якому обвинувачується, суд вважає не доведеним.

Підсумовуючи вищевикладене, у судовому засіданні встановлена актуальність існування ризиків, на які посилається прокурор, як правової підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , а саме: ризик можливого переховування обвинуваченого від суду ; ризик можливого впливу на свідків, потерпілу та ризик - вчинитиінше кримінальне правопорушення , що дає суду можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином,судом констатованопродовження існування ризиків - переховуватись від суду; незаконновпливати насвідків, потерпілих укримінальному провадженні; вчинитиінше кримінальне правопорушення .

Існування такихризиків обґрунтовується також характером протиправних дій,спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високийступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкиминаслідкаминелише для конкретних осіб,а і для суспільствавцілому татяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому уразі визнання його винуватим у інкримінованому злочині та наявність реальнихознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючина презумпцію невинуватості, переважає принцип повагидо особистості, а також враховує практику Європейського судуз прав людини, відповіднодо якоїсудсвоїм рішенням повинензабезпечитине лише права підозрюваного, алейвисокі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, щовимагає від суду більшої суворості воцінціпорушень цінностей суспільства.

Перевіряючи клопотанняпрокурора напредмет наявностіризиків,передбачених ст.177КПК України,суд доходитьвисновку,що прокуроромдоведено продовженняіснування ризиків переховуватись від суду; незаконновпливати насвідків, потерпілу укримінальному провадженні; вчинитиінше кримінальнеправопорушення , передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора в частині продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою.

Аналізуючи доцільність подальшого продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачуються, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями ст.177КПК України, що стали підставою для обрання суддею відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров`я обвинуваченого суду не надано.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою на переконання суду не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сторонами не надано. Таким чином, неможливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою суд вважає доведеною, що виключає вимоги захисника про відмову у задоволенні клопотання прокурора.

Дані про особу ОСОБА_5 : не судимий, не одружений, має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, що свідчитьпровідсутність тіснихсоціальнихзв`язківта підтверджує існування ризиків, а відтак дані про особу суд визнає такими, що не спростовують визнані доведеними вказані вище ризики.

Заборон, визначенихст. 183 КПК України, вікових та медичних перешкод щодо застосування такого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , не встановлено.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що зазначені ризики відпали, наразі відсутні, тому підстави для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який теж відсутні. Застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, на думку суду, не забезпечить виконання ними процесуальних обов`язків та унеможливить запобігання встановленим ризикам.

Будь-яких інших обставин, якібсвідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 до 60 днів.

Добросовісне виконання ОСОБА_5 , процесуальних обов`язківсаме пособі неспростовує іне нівелюєризиків, про які йдеться вище та в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 . Виконання процесуальних обов`язків є обов`язковим для особи, щодо якої вони встановлені приписами кримінального процесуального закону, їх виконання не можна представляти як таке, що залежить від волі підозрюваного (обвинуваченого) і, тим більше, обумовлює скасування чи зміну запобіжного заходу. Більше того, визначеністаттею 42 КПК Українипроцесуальні обов`язки діють незалежно від основного запобіжного заходу, отже їх виконання саме по собі не може впливати на суть та порядок виконання запобіжного заходу.

Отже, з метою забезпечення судового розгляду справи, як складової кримінального провадження, з урахуванням наведеного вище подальше тримання обвинуваченого під вартою суд вважає обґрунтованим, у зв`язку з чим клопотання прокурора в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо розміру застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на обвинуваченого

Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України передбачені випадки, коли слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

З урахуванням норми абз. 8 ч.4 ст. 183 КПК України , враховуючипідстави таобставини, передбаченістаттями177та178цьогоКодексу,судневбачаєправових підставдлявизначеннярозміру заставиуданомукримінальному провадженні,оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який спричинив загибель людини.

Таким чином,запобіжнийзахідувиглядітриманняпідвартою єспівмірниміснуючим ризикам, відповідаєособіобвинуваченого ОСОБА_5 та тяжкостіпред`явленого йому обвинувачення,зможе забезпечитивиконання обвинуваченимсвоїх процесуальнихобов`язків, а відтакє необхіднимза даних обставин тавідповідає характерукримінального провадженнятасуспільномуінтересу,авідтакслід продовжитистроктримання ОСОБА_5 підвартоюнаперіод судовогорозглядусправи,алене більшеніжна60днів без визначенням розміру застави.

Суд також акцентує увагу на тому, що у відповідності до вимог ч. 1ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід (у тому числі і винятковий запобіжний захід - тримання під вартою) застосовується виключно з метоюзабезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. п. 1-5 ч. 1ст. 177 КПК України, не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися у якості такого.

Водночас, оцінюючи інші доводи обвинуваченого та його захисника, суд виходив з усталеної практики ЄСПЛ щодо мотивування судового рішення. Так, хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти Українивід 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання (рішення у справі Van de Hurk проти Нідерландів, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (рішення у справі Boldea проти Румунії, §30).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23,27,314-316 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора Ужгородськоїокружноїпрокуратури ОСОБА_10 про продовження строку дії запобіжногозаходуувиглядітриманняпід вартоювідносно обвинуваченого ОСОБА_5 ? задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, громадянина України, українця за національністю, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, з середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого,обвинуваченого увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121КК України ? запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 09 серпня 2024 року включно.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Копію ухвали надіслати начальнику Закарпатської УВП №9.

Повний текст ухвали оголошено 17.06.2024 року о 16 год. 35 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1