Ухвала суду № 11969981, 12.10.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2010 р.Справа № 22-а-7539/08 Категорія:2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Ребриста С.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Милосердного М.М.,

суддів Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі Харченко К.В.,

за участю: учасники адміністративного процесу у судове засідання не

з'явилися, справа розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою колективного житлово-експлуатаційного підприємства "Таврійський-3", на постанову господарського суду Херсонської області від 20 лютого 2008 року по справі за адміністративним колективного житлово-експлуатаційного підприємства "Таврійський-3", м. Херсон до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними (протиправними) рішень та їх скасування,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2008 року колективне житлово-експлуатаційне підприємство (далі КЖЕП) "Таврійський-3", звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м. Херсоні про визнання нечинними (протиправними) податкові повідомлення-рішення від 08 січня 2004 року №0000022301/0, №0000012301/0 та №0000032301/0, якими визначено суму податкового зобов'язання за платежами: податок на прибуток підприємств і організацій в сумі 30 949,50 грн., податок на додану вартість в сумі 78 162,79 грн. та збору на спеціальне використання водних ресурсів в сумі 3 108,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняти в порушення п. 17.1.1-17.1.3 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 20 грудня 2000 року № 2181, п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 3.1.1, 3.2.7 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Постановою господарського суду Херсонської області від 20 лютого 2008 року по справі у задоволенні позовних вимог КЖЕП "Таврійський-3" відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, директором КЖЕП "Таврійський-3" подана апеляційна скарга, в якій зазначено, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а вказана постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги КЖЕП "Таврійський-3", колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Херсоні проведено перевірку дотримання КЖЕП "Таврійський-3" вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 жовтня 2000 року по 01 жовтня 2003 року про що складено акт перевірки від 31 грудня 2003 року №4193/23-5/23-404/24947610/ДСК, в якому зафіксовано факти порушень позивачем положень Закону України "При оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Постанови КМУ від 18 травня 1999 року №836 "Про затвердження нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту", Постанови КМУ від 16 серпня 1999 року №1494 "Про порядок справляння збору зі спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту".

Перевірка проводилась в присутності головного бухгалтера ОСОБА_1. Начальник КЖЕП "Таврійський-3" Афанасьева Н.Р. та головний бухгалтер ОСОБА_1 власноручно підписали даний акт перевірки та своїми підписами підтвердили, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі і додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність КЖЕП "Таврійський -3" не має і ознайомлені з обов'язками, правами, відповідальністю підприємств та порядком оскарження рішень і дій посадових осіб державних податкових органів та отримали один примірник акту з додатками.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 08 січня 2004 рок № 0000022301/0, № 0000012301/0 та № 0000032301/0, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежами: податок на прибуток підприємств і організацій в сумі 30 949,50 грн., податок на додану вартість в сумі 7 8162,79 грн. та збору на спеціальне використання водних ресурсів в сумі 3 108,98 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення 15 січня 2004 року отримані головним бухгалтером ОСОБА_1, що підтверджується наданими відповідачем копіями корінців до оскаржених податкових повідомлень-рішень з підписом головного бухгалтера ОСОБА_1 про їх отримання 15 січня 2004 року.

Таким чином, позивач своєчасно і в передбачені податковим законодавством строки отримав податкові повідомлення-рішення від 08 січня 2004 року №0000022301/0, №0000012301/0 та №0000032301/0.

За захистом порушених прав, свобод та інтересів позивач звернувся до суду у січні 2008 року.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованого пропуску строку для звернення до адміністративного суду.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Частиною другою статті 99 КАС України (в редакції до 07.07.2010р.) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, якій обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

За правилами ст. 100 КАС України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причин пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення прав позивача, суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку.

Обов'язковою підставою для відмови в задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду, яка врегульована нормами процесуального законодавства, є наполягання однієї із сторін.

Доказів поважності пропуску строку для звернення за захистом прав до суду першої інстанції надано не було, не містяться вони і в апеляційної скарзі.

Враховуючи, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції скористався своїм правом та заявив клопотання про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду, то колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального права при застосуванні ст. 100 КАС України.

Тому, колегія суддів надходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права, а за таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу колективного житлово-експлуатаційного підприємства "Таврійський-3" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 20 лютого 2008 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді:

<Текст >