Ухвала суду № 11969530, 19.10.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 року справа №2а-17216/10/0570 <приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

судді - доповідача: Ляшенко Д.В.

суддів: Ястребової Л.В., Малашкевич С.А.

при секретарі судового засідання: Агейченковій К.О.

за участю представників:

від позивача: Коваленко Д.М. (директор ТОВ «Полідон»);

від відповідача Східної митниці: Цвіненко П.О. за дов. № 23/283 від 11.05.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року (повний текст постанови виготовлений 20 вересня 2010 року) по справі № 2а-17216/10/0570 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні від відповідачів Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області «про визнання частково протиправними рішення від 09.07.2009 року № 700000024/2009/000374/1, зобовязання вчинити певні дії», -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полідон» звернувся до суду із позовом до Східної митниці (відповідач (1), Головного управління Державного казначейства України в м. Києві (відповідач (2), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні від відповідачів Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання частково протиправними рішення від 09.07.2009 року № 700000024/2009/000374/1, зобовязання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 08.07.2009 року через митного брокера до східної митниці надав декларацію митної вартості та доданої до неї документи. Але товариству було відмовлено у митному оформленні товарів у зв'язку із чим було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів від 09.07.2009 року № 700000024/2009/000374/1, яким митна вартість товару № 1, а саме кришка бака пластикова чорна мала, у кількості 13312 шт. вагою 9050 кг, скорегована з 12683,22 доларів США до 24435 доларів США. Товариство звернулось до відповідача (1) з проханням про випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, які надаються декларантом шляхом сплати до бюджету суми обов'язкових платежів, у результаті чого митним органом прийнято рішення щодо можливого випуску товарів у вільний обіг. Вважає рішення про визначення митної вартості товарів у частині корегування товару 1 неправомірним, оскільки надані до Східної митниці документи, давали змогу службовій особі у повній мірі застосувати метод 1 для визначення митної вартості товарів Кришка пластикова чорна мала. Крім цього позивач зазначає, що відповідно до листа ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 05.08.2009 року № 1672, ціна на кришку малу чорну на умовах поставки FCA-Istanbul, Туреччина, що імпортується згідно інвойса № А073012 від 01.07.2009 року до контракту 3 від 11.03.2009 року складає 0,9 доларів США за штуку, що відповідає поточній кон'юнктурі ринку. На підставі митної вартості товарів, що була визначена митним органом, товариство сплатило 51778,43 грн., з них ГІДВ - 39671,96 грн., мито - 12106,47, тобто суму, яка перевищувала розмір митних платежів, визначених методом 1, на 24901,22 грн.

Просить суд визнати протиправним рішення про визначення митної вартості товарів від 09.07.2009 року у частині визначення митної вартості товару №1. а саме кришка бака пластикова мала, зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в м. Києві повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Полідон» надмірно сплачені митні платежі в сумі 24901,22 грн. на розрахунковий рахунок №26003001000308 в ТОВ КБ «Український фінансовий світ», МФО 377777.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року позов задоволений у повному обсязі.

Відповідач (1) Східна митниця, вважаючи, що це судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та направити справу до суду першої для продовження розгляду справи.

Позивач у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Представник відповідача (1) у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні. Представники відповідача (2) та третьої особи про час, місце та дату судового розгляду були повідомлені належним чином, проте правом бути присутніми на судовому розгляді не скористалися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача (1), перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанціями встановлено наступне.

Відповідач Східна митниця у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Полідон» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 30.01.2006 року, внесено до ЄДРПОУ за № 34054043.

Східна митниця є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.03.2008 року, внесено до ЄДРПОУ за №35793589, є органом державної влади.

11 березня 2009 року між компанією Simplast Insaat Ithalat Ihracat Sanayi Ve Ticaret LTD STI (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полідон» укладено контракт № 3, предметом якого продукція, зокрема кришка бака пластикова чорна мала 13312 шт.

08.07.2009 року позивач через митного брокера ПП «Промторгальянс» надав Східній митниці декларацію митної вартості №700000005/9/006972, якою задекларував імпорт, зокрема кришку бака пластикову чорну малу у кількості 13312 штук, вагою 9050 кг на загальну суму 12683,22 доларів США, що складає 96772,97 грн.

З матеріалів справи вбачається, що для підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем були надані документи, передбачені п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766, а саме:

Шоблікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності;

Шповідомлення про намір ввезення;

Шнакладна CMR;

Шкнижка МДП (Carnet TIR):

Шрахунок - фактура (інвойс);

Шконтракт № 3 від 11.03.2009 року та додаткова угода № 1 від 02.06.2009 року до зазначеного контракту;

Швисновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи (МОЗ України);

Шдовідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходяться за її межами (ДПА України);

Шсертифікат про походження товару форми А;

Швантажну митну декларацію.

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем виходячи з вищенаведених документів.

Відповідачем у відповідності з п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766 були витребувані у декларанта наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості товару:

Шкаталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) фірми виробника товару;

Шкалькуляція фірми виробника товару;

Шкопія вантажної митної декларації країни відправлення;

Швисновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

Шінформація мережі Інтернет щодо вартості товару;

Шдоговір - заяву на перевезення вантажу, що містить реквізити товаротранспортного документу, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно - експедиційних послуг;

Шкалькуляцію транспортних витрат.

Позивачем митному органу не були надані документи, які витребувались, про що декларантом був здійснений запис на декларації митної вартості «перелічені документи надати неможливо».

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивачу відмолено у прийнятті митної декларації, у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів для визначення митної вартості товару згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766.

09.07.2009 року Східною митницею винесено рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000374/1, яким позивачу кореговано вартість кришки пластикової малої чорної з загальної суми 12683,22 доларів США на 24435,00 доларів США.

Східною митницею було прийнято рішення про можливість випуску товарів, зокрема кришки пластикової малої чорної у вільний обіг під обрані позивачем гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету обов'язкових платежів згідно митної вартості товарів, визначених митним органом. Зазначений товар було випущено у вільний обіг 10.07.2009 року за вантажною митною декларацією №700000005/9/007071, у зв'язку із чим позивач сплатив 51778,43 грн., з них ПДВ 39671,96 грн., мито 12106,47 грн., що на 24901,22 грн. перевищує суму податку на додану вартість та мито, який підлягав сплаті д бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, які був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості миті органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положення цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, як переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій т стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Відповідно до статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

Шза ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

Шза ціною договору щодо ідентичних товарів;

Шза ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

Шна основі віднімання вартості;

Шна основі додавання вартості (обчислена вартість);

Шрезервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Як встановлено судом, декларантом та позивачем були надані митному органі усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості у підтвердження декларації митної вартості від 08.07.2009 року № 700000005/9/006972, а саме:

Шоблікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності;

Шповідомлення про намір ввезення;

Шнакладна CMR;

Шкнижка МДП (Carnet TIR);

Шрахунок - фактура (інвойс);

Шконтракт № 3 від 11.03.2009 року та додаткова угода № 1 від 02.06.2009 року до зазначеного контракту; Швисновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи (МОЗ України);

Шдовідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна належить резиденту України і знаходяться за її межами (ДПА України);

Шсертифікат про походження товару форми А;

Швантажну митну декларацію.

Таким чином, відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивний такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митні контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом мил вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявленої декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, надана діючим законодавством.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язань подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Виходячи з вищезазначеного, декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано вважає, що митний орган безпідставно вимагав від декларанта подання додаткових документів, а саме каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) фірми виробника товару, калькуляція фірми - виробника товару, копія вантажної митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, інформація мережі Інтернет щодо вартості товару, договір заяву к перевезення вантажу, що містить реквізити товаротранспортного документу, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно експедиційних послуг, калькуляцію транспортних витрат.

Відповідно до приписів п. 7 Порядку 1766, до пакету товаросупровідних документів не входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) чи калькуляція виробника, яка для переважної частини постачальників, є комерційною таємницею та не підлягає розголошенню.

Згідно п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Разом з тим, слід зазначити, що такі положення Порядку зовсім не передбачають, що митний орган у разі неповного подання документів зобов'язаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.

Відповідно до частини 3 статті 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідачем не надано суду доказів щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Стаття 266 Митного кодексу Україну чітко визначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, фактично митним органом обов'язкові консультації з декларантом проведені не були, що дає суду підстави для висновку, що митним органом були порушені вимоги митного законодавства щодо проведення обов'язкових консультацій з декларантом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем взагалі не надано доказів правомірності своїх дій щодо визначення митної вартості товарів, не доведена законність, обґрунтованість своїх дії.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідач, приймаючі рішення про визначення митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товарів, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Оскільки судом першої інстанції визнані неправомірними дії митниці щодо встановлення митної вартості товару, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо того, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість та мита).

Крім того, як встановлено вище судом, товар, кришка пластикова мала чорна, було випущено у вільний обіг під обрані позивачем гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету обов'язкових платежів згідно митної вартості товарів, визначених митним органом, у результаті чого позивач надмірно сплатив податок на додану вартість та мито на загальну суму 24901,22 грн.

У відповідності до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.

Відповідно до п. 3.4 Порядку розрахунково - касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, Затвердженого Наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України 24.01.2006 за №25/44, повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється ГУДК України у місті Києві на підставі платіжних доручень митних органів.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання Головне управління Державного казначейства України в м. Києві повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Полідон» надмірно сплачені митні платежі в сумі 24901,22 грн. на розрахунковий рахунок №26003001000308 в ТОВ КБ «Український фінансовий світ», МФО 377777.

Приймаючи викладене до уваги апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195-196, ст. 199, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року по справі № 2а-17216/10/0570 за адміністративним позовом Східної митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полідон», Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні від відповідачів Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області «про визнання частково протиправними рішення від 09.07.2009 року № 700000024/2009/000374/1, зобовязання вчинити певні дії» залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 19 жовтня 2010 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 21 жовтня 2010 року.

Суддя-доповідач: Д.В.Ляшенко

Судді: Л.В.Ястребова

С.А.Малашкевич