Постанова № 11969262, 14.10.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

14.10.10                                                                                           Справа № 6/84-38

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

                                                                      Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Кушнір Б.Б.

розглянув апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за №31/10-8741 від 16.08.2010р.

на рішення господарського суду Волинської області

від 02.08.2010р. у справі № 6/84-38

за позовом дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача відкритого акціонерного товариства «Волиньгаз», м.Луцьк

про стягнення 1814440,63грн.

          за участю представників сторін:

          від позивача Працьовита С.М.

          від відповідача Гаврилюк Д.Ю.

          Права і обов’язки сторін, передбачені ст. 22 ГПК України, право заявляти відводи, представникам роз’яснено.

Рішенням господарського суду Волинської області від 02.08.2010р. у справі № 6/84-38 (суддя Пахолок В.А.) частково задоволено позов дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», присуджено до стягнення з відкритого акціонерного товариства «Волиньгаз»на користь позивача 1693048 грн. 65коп. заборгованості, в т.ч. 1 495 887 грн. 47коп. основного боргу, 125 726 грн. 98 коп. інфляційних нарахувань, 40637 грн. 58коп. 3% річних, 30796 грн. 62 коп. пені та 16 930 грн. 49 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. в повернення витрат по оплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в позові на суму 121391,98 грн. відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення позову мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ, який поставлено згідно договору № 06/09-66 від 30.01.2009р. поставки природного газу, підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з врахуванням положень ст.ст. 526, 527, 530, 546, 548, 610, 611, 625 ЦК України. Поряд з цим, суд, враховуючи умови договору, на підставі ст.ст.258,260,261 ЦК відмовив у стягненні 121391грн. пені у зв»язку з пропуском строку позовної давності з січня по квітень 2009року.

Дане рішення оскаржено позивачем у справі в частині відмови в позові, оскільки, на його думку, таке прийнято з невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду матеріалам справи та з порушенням норм матеріального права; просить рішення в цій частині скасувати і прийняти нове, яким позов задоволити повністю. Зокрема, зазначає, що господарським судом при вирішенні питання щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення пені, не взято до уваги, що відповідно до п.9.5. договору, строк позовної давності по даному договору та стягненню неустойки встановлюється тривалістю у три роки, тобто, сторони керуючись правом, наданим ст.259 ЦК України, збільшили тривалість позовної давності щодо стягнення неустойки, відтак, судом в порушення вимог ст.ст.259, 526, 546,548, 611 ЦК України безпідставно відмовлено в позові в частині стягненні пені у зв»язку з пропуском строку позовної давності.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги в судовому засіданні.

Відповідач заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.75-76, 84-85) та усними поясненнями представника в судовому засіданні.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Відповідно до умов договору на постачання природного газу №06/09-66 від 30.01.2009р. (уточненого протоколом узгодження розбіжностей), укладеного між ДК „Газ України” НАК ”Нафтогаз України” (постачальник по договору, позивач у справі) та ВАТ „Волиньгаз” (покупець по договору, відповідач у справі), постачальник зобов»язався передати у власність покупця в 2009році природний газ для потреб об»єктів, які перебувають на балансі покупця, а покупець - прийняти та оплатити вартість газу у відповідності до умов даного договору (а.с.10-15, 86-88, 91-102).

Відповідно до п.п.3.4.,3.5. договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов»язався надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця, в якому визначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Даний договір набирає чинності з 30.01.2009р. і діє в частині поставки газу до 31.03.2009р., а в частині проведення розрахунків - до його повного виконання (п.10.1. договору).

В подальшому, сторонами підписувались додаткові угоди до даного договору на постачання газу, якими змінювалась ціна та кількість газу, який поставлявся, а також термін дії договору, зокрема, додатковою угодою від 28.09.2009р. договір продовжено в частині поставки газу до 31.12.2009р. (а.с.99-102).

Постачальник, на виконання умов договору поставки, передав у власність покупця протягом січня-квітня 2009року та жовтня-грудня 2009року 605,319тис.кубм. природного газу на загальну суму 1 495 887,47грн., що підтверджується двохсторонніми актами прийому - передачі природного газу (а.с.17-23).

Відповідач визнає факт отримання газу в об»ємах, визначених у актах приймання-передачі газу за 2009рік, однак, в порушення умов договору, вартість поставленого газу не оплатив. Направлений на адресу відповідача акт звіряння розрахунків за поставлений газ, згідно якого сума боргу відповідача станом на 30.04.2010р. становить 1 495 887,47грн., ВАТ «Волиньгаз»не підписаний (а.с.25).

Дані обставини стали підставою для звернення з позовом про стягнення 1495887,47грн. основного боргу, 152188,60грн. пені, обчисленої згідно п.6.2. договору на постачання газу, 125726,98грн. інфляційних, 40637,58грн. річних, обчислених згідно ст.625 ЦК України.

          Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне:

          Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зобов”язання підлягають виконанню належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Спір у даній справі виник з виконання договору поставки (купівлі-продажу), тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 54 Цивільного кодексу України та глав 20, 22 Господарського кодексу України.

          Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Факт отримання у 2009році природного газу у кількості 605,319тис.куб.м. на загальну суму 1 495 887,47грн., що підтверджується двохсторонніми актами прийому - передачі природного газу за січень-квітень 2009року та жовтень-грудень 2009року (а.с.17-23) та визнається відповідачем як у відзиві на позовну заяву, так і у відзиві на апеляційну скаргу.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, відтак, правомірно присуджена до стягнення з відповідача.

Нормами ст. 526 ЦК України передбачено загальні умови виконання зобов’язання, а саме, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання.

Судова колегія, зважаючи на приписи ст.ст. 625, 692 ЦК України, а також умови договору, прийшла до висновку про обгрунтованість нарахування за неналежне виконання зобов»язання відповідачем 3%річних в сумі 40637,58грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 125726,98грн., оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора, в разі прострочення виконання грошового зобов»язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Виходячи зі змісту ст.ст. 549-551 ЦК України, ст.231 ГК України, якими передбачено сплату неустойки у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов»язання, позивачем нараховано пеню в розмірі 152188,60грн. з 21.12.2009р. по 08.06.2010р.

Місцевим господарським судом, з врахуванням пропуску річного терміну позовної давності, відмовлено в стягненні пені за прострочення оплати газу, поставленого у період січня-квітня 2009року.

Судова колегія не може погодитись з таким висновком місцевого суду, оскільки він зроблений без врахування змісту п.9.5. договору (яким строк позовної давності, в тому числі, по неустойці, встановлений у 3 роки), п. 6.8. договору (яким встановлено, що неустойка нараховується за шість місяців, які передують зверненню із позовом) та змісту ст. ст. 232, 259 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до п. 6.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України. Пунктом 6.2. вказаного договору встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 6.1. даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Згідно з п. 6.8. договору, неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом. Згідно з п. 9.5. вказаного договору, сторони домовились, що строк позовної давності по даному договору та стягненню неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною 5 вказаної статті ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки. Таким чином, перебіг позовної давності для позивача почався з 11.02.2009року.

Відповідно до п.6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом, або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання повинно бути виконано. Згідно ст. 258 ЦК України, до позовів про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується строк позовної давності в один рік. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Таким чином, сторони керуючись правом, наданим ст.259 ЦК України, у двохсторонньому порядку укладеним договором збільшили тривалість позовної давності щодо стягнення пені до 3-х років.

Однак, місцевий суд не звернув увагу на ці нормативні положення в контексті положень п.6.8. та п.9.5. договору, що стало причиною прийняття невірного рішення в частині пені.

З врахуванням викладеного, судова колегія зазначає, що оскаржуване рішення в частині відмови в стягненні пені слід скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст.259, 526, 546,548, 611 ЦК України. В решті рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до матеріалів та обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України, слід віднести на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 02.08.2010р. у справі № 6/84-38 скасувати в частині відмови в позові на суму 121391,98грн.. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

В зв»язку з цим резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Волиньгаз»(43000, м.Луцьк, вул.Франка,12; код ЄДРПОУ 03339459) на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м.Київ, вул. Шолуденка,1; код ЄДРПОУ 31301827) 1 495 887 грн. 47коп. основного боргу, 125 726 грн. 98 коп. інфляційних нарахувань, 40637 грн. 58коп. 3% річних, 152 188грн. 60коп. пені та 16 930 грн. 49 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. в повернення витрат по оплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Волиньгаз»на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 607грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати накази з врахуванням даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

          Головуючий           суддя                     Орищин Г.В.

                    суддя                     Галушко Н.А.

суддя                     Краєвська М.В.