Постанова № 11969072, 04.10.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2010 року Справа № 28/303-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Білецької Л.М.–доповідача

суддів: Виноградник О.М., Герасименко І.М.

при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.

від позивача: Субочева Т.Г., представник, довіреність № б/н від 21.05.10р.;

від відповідача: Пащук В.В., представник, довіреність № 15 від 01.01.10р.;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.10р.

у справі №28/303-10

за позовом: Закритого акціонерного товариства "МТЕК" м.Київ

до: Державного підприємства "Придніпровська залізниця"м.Дніпропетровськ

про стягнення 12 435 920,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20 липня 2010 року у справі № 28/303-10 (суддя Манько Г.В.) позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Закритого акціонерного товариства "МТЕК" заборгованість із сплати лізингових платежів в сумі 11 272 196,88 грн., заборгованості по сплаті ПДВ з сум, що перевищують подвійну облікову ставку НБУ 1 240 767, 56 грн., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів в сумі 172 684, 98 грн., інфляційних збитків 343,08 грн., штраф у розмірі 3 % річних 162 867,10 грн., держмита 25 500 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн.

Рішення мотивоване тим, що зобов’язання за договором фінансового лізингу від 25.10.06р. належним чином не виконано, у зв’язку з чим утворилась заборгованість зі сплати лізингових платежів в сумі 11 272 196,88 грн., а також заборгованості по сплаті ПДВ з сум, що перевищують подвійну облікову ставку НБУ 1 240 767, 56 грн., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів в сумі 172 684, 98 грн., інфляційних збитків 343,08 грн., штраф у розмірі

3 % річних 162 867,10 грн.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач - Державне підприємство "Придніпровська залізниця", звернувся з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. А також на неповноту з’ясування обставин справи та необґрунтованість висновку суду. Посить змінити рішення, позов задовольнити частково, стягнути з ДП "Придніпровська залізниця" 7 083 918,51 грн. заборгованість по сплаті лізингових платежів, 49 450,64 грн. пені, 46 067,15 грн. 3% річних. В іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ДП "Придніпровська залізниця" визнає суму валютного корегування у розмірі 7 083 918,51 грн. вказана сума є сумою валютного корегування вартості майна, без врахування інших частин лізингового платежу. Похідні від основної суми нарахування –пеня та три відсотки річних не повинні підлягати стягненню, оскільки нараховані на заборгованість зі сплати лізингових платежів –суму валютного корегування всього лізингового платежу, а не тієї її частини, яка рівна вартості лізингового майна. Стягуючи суму індексу інфляції, суд першої інстанції залишив без належної правової оцінки посилання залізниці на положення чинного законодавства та відповідної судової практики, матеріали якої свідчать про неможливість одночасного стягнення курсової різниці та інфляційних. Також, судом неправильно визначено правову природу валютного корегування. На підтвердження позиції залізниці щодо визначення правої природи курсової різниці саме як збитків слугує постанова ВГСУ від 23.0.709р. у справі № 15/351-08, згідно якої, курсова різниця – це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає в зв’язку із знеціненням грошових коштів. Фактично сума, що виникає в зв’язку з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричиненні знеціненням грошових коштів. Стягуючи суму індексу інфляції, суд залишив без належної правої оцінки посилання залізниці на положення чинного законодавства та відповідної судової практики, матеріали якої свідчать про неможливість одночасного стягнення курсової різниці та інфляційних.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.10р. апеляційну скаргу призначено до розгляду.

ЗАТ “МТЕК” надано відзив на апеляційну скаргу ДП "Придніпровська залізниця" в якому зазначено, що доводи та вимоги викладені в скарзі є необґрунтованими, просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 25.10.06р. між ЗАТ “МТЕК” (далі позивач) та ДП "Придніпровська залізниця" (далі відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № ПР/В- 061352/НЮ. (а.с. 12-18)

Відповідно до умов договору фінансового лізингу Позивач, який являється лізингодавцем, зобов'язувався на умовах визначених договором набути у власність п'ятсот чотирьохвіснтих напіввагонів нового покоління моделі 12 - 7023 - 01 ТУ У 35.2-05763814 - 065 : 2005, відповідно до встановлених Відповідачем технічних вимог та передати їх у користування останньому, який згідно з договором фінансового лізингу являється лізингоодержувачем (п. 1.1. договору фінансового лізингу).

Також позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду від 06.11.2008р. №4 до Договору фінансового лізингу №Пр/В-061352/НЮ від 25.10.2006р. в якій викладено п.1.5 та 3.2 Договору в наступній редакції:""1.5 сума цього Договору станом на 27 червня 2007 року становила 199 747 210 грн. 42 коп."; "3.2 Лізингові платежі за цим Договором сплачуються Лізингоодержувачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця у розмірі, визначеному у Загальному графіку лізингових платежів (Додаток №13 до цього Договору) та скоригованому, у разі зміни офіційного курсу НБУ швейцарського франку до гривні на дату сплати відповідного лізингового платежу порівняно з цим курсом на дату підписання цього Договору. В разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлено на день нарахування такої винагороди за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від загальної вартості Майна, то сума такого перевищення є об"єктом оподаткування ПДВ. Всі лізингові платежі сплачуються не пізніше 23 числа місяця сплати відповідного платежу.

У п. 10.3 договору фінансового лізингу Сторони дійшли згоди, що у разі прострочення оплати лізингового платежу, Відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, за кожний день прострочення.

Матеріали даної справи підтверджують, що Позивач передав, а Відповідач прийняв майно в лізинг - п'ятсот піввагонів моделі 12 - 7023-01, зокрема доказом зазначених обставин є Акт приймання - передачі майна в лізинг від 30 листопада 2006 року, Акт приймання - передачі майна в лізинг від 31 грудня 2006 року, Акт приймання - передачі майна в лізинг від 28 лютого 2007 року, Акт приймання - передачі майна в лізинг від 30 березня 2007 року, Акт приймання -передачі майна в лізинг від 28 квітня 2007 року, Акт приймання - передачі майна в лізинг від 16 серпня 2007 року та Акт приймання - передачі майна в лізинг від 20 серпня 2007 року.

Позивач свої зобов'язання за договором фінансового лізингу виконав належним чином.

Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав та утворилась заборгованість зі сплати лізингових платежів в сумі 11 272 196 грн. 88 коп.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції, сторони у договорі передбачили сплату лізингових платежів з урахуванням курсової різниці. На думку скаржника це і є збитки від інфляції, проте погодилися з таким доводами неможливо, зважаючи на наступне.

Сторонами не заперечується, що коригування суми заборгованості до курсу інфляції валюти було передбачено в договорі не у зв’язку з інфляційними процесами, а тому, що позивач для придбання предмету лізингу уклав кредитний договір в іноземній валюті –швейцарському франку.

Як зазначено у наказі Державного казначейства України “Про затвердження Порядку відображення в обліку операцій в іноземній валюті” від 24.07.01р. № 126 та Наказі Міністерства Фінансів України “Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 “Вплив змін валютних курсів” від 10.08.00р. № 193 курсова різниця –це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валити при різних валютних курсах.

Стосовно ж індексу інфляції, то його введення пов’язано з метою підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін для гарантування забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (ст. 3 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”).

За таких підстав, коли курсова різниця передбачена сторонами для виплат позивачем заборгованості по кредитному договору, а індекс інфляції за своєю правовою природою відображає купівельну спроможність в цілому, немає перешкод для стягнення заборгованості з урахуванням і курсової різниці як різниці між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах і індексу інфляції як відображення купівельної спроможності позивача у відповідності до чинного законодавства, а саме ст. 625 ЦК України, яка була вірно застосована судом першої інстанції до даних правовідносин.

Таким чином, зазначені вище обставини доводять, що Відповідачем всупереч умовам договору та ст. 526 ЦК України, яка передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, було порушено виконання взятих на себе зобов'язань, тим самим було завдано шкоду правам та інтересам Позивача.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволено позові вимоги, оскільки, підтвердженні матеріалами справи та обґрунтовані.

Колегія суддів вважає, що господарським судом повно, всебічно та об’єктивно розглянуто всі обставини справи їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.10р. у справі № 28/303-10 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ –без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя                                                   О.М. Виноградник

Суддя І.М. Герасименко