Рішення № 11969034, 29.09.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" вересня 2010 р.Справа № 11/1558-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Богдан-Лізинг” м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с. Судилків Шепетівського району

про стягнення 159551,89грн. заборгованості

Суддя Д.І. Радченя

За участю представників сторін:

позивача : Коптєва по довіреності № 827 від 22.06.2010р.

відповідача : не зявився

Суть спору: Позивач у позові просить господарський суд стягнути з відповідача на його користь суму 159551,89грн., з якої 41 393,89грн. заборгованість по платежу, що відшкодовує вартість майна, в тому числі ПДВ у сумі 6 898,98грн., винагороду (комісію) у сумі 23 104,80 грн., коригування на зміну курсу гривні до дол. США у сумі 33 417,92 грн. без урахування ПДВ; суми ПДВ за період з 16.07.2009 року по 15.01.2010 року у сумі 7 966,52грн., штраф у розмірі суми ПДВ, нарахованого на суму повернення майна, у розмірі 38 949,47 грн., пені у сумі 674,42 грн., індексу інфляції у сумі 1307,50грн. та штраф у сумі 12 737,37 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, викладені в позовній заяві, підтримав повністю та наполягав на його задоволені, мотивуючи тим, що позов заявлений обґрунтовано та підтверджений наявними в матеріалах справах доказами.

Відповідач своїм правом щодо участі в судовому засіданні відповідно до ст.22 ГПК України не скористався, його представник в судове засідання в-друге не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи рекомендованим листом, який отримав, про що свідчить поштове повідомлення про вручення від 11.09.2010р. При цьому, письмового відзиву на позов не подав, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Богдан-Лізинг” м. Київ , як субєкт підприємницької діяльності юридична особа зареєстрована Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 20.04.2004р., що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацією НОМЕР_3, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки Головного управління статистики у м. Києві № 001549 від 14.04.2008р.

Згідно п. 1 Статуту ТзОВ „Богдан-Лізинг”, товариство утворено шляхом обєднання майна та грошових коштів його учасників, є юридичною особою, основним видом діяльності якого є надання послуг на ринках фінансових послуг України та на інших ринках господарювання в межах чинного законодавства України, провадження лізингових операцій, фінансовий лізинг, тощо (розділ 5 статуту).

ОСОБА_2, як субєкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець зареєстрований Шепетівською районною державною адміністрацією 30.06.2006р., що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію НОМЕР_4.

27.03.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Богдан-Лізинг” (лізингодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (лізингоодержувач) було укладено генеральний договір № 057/09-АВТ фінансового лізингу, відповідно до якого Лізингодавець зобов'язується придбати у Продавця (Постачальника) у власність Майно (Предмет Договору, Предмет Лізингу), найменування, модель, ціна за одиницю, кількість і загальна вартість якого наведена у Лізинговій угоді (Додаток до Генерального договору фінансового лізингу) та передати його у тимчасове володіння і користування Лізингоодержувачу на умовах (фінансового лізингу) та термін, визначених у Лізинговій угоді за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (п. 2.1.)

Крім цього, 16.07.2009р. між сторонами було укладено лізингову угоду, яка є невід'ємною частиною вказаного генерального договору, згідно якої сторони діючи на підставі генерального договору домовилися, що Лізингодавець зобов'язується придбати у Продавця (Постачальника) у власність та передати у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу майно , а саме два автобуси „Богдан” А09202, 2007 року випуску: реєстраційний номер ”НОМЕР_5”, номер кузова НОМЕР_6 та реєстраційний номер ”НОМЕР_7”, номер кузова НОМЕР_8, загальною вартістю 254747,34грн., строк користування 36 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.( п. п. 1.1.-1.2. угоди).

Відповідно до п. 1.1. Лізингової угоди загальна вартість предмета лізингу на момент його передачі Лізингоодержувачу становить 254747,34грн., в тому числі ПДВ 20% у сумі 42457,89грн.

Згідно акту приймання-передачі майна за лізинговою угодою № 02/057/09-АВТ від 16.07.2009р. відповідач прийняв у володіння та користування зазначені вище транспортні засоби.

Право власності Позивача на транспортні засоби підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів серія ААС № 132144 та серія ААС 132142 видані УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 02.08.2007р.

Відповідно до п. 3.1. Генерального договору Лізингоодержувач зобов'язувався сплачувати вчасно та в повному обсязі Лізингодавцю лізингові платежі в терміни, в сумах, та на умовах, які визначені Генеральним договором та відповідною Лізинговою угодою.

Пунктом 3.2. Генерального договору та п.3.4. Лізингової угоди, сторони узгодили, що всі лізингові платежі за даним Генеральним договором та Лізинговими угодами здійснюються в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США.

Також, в п.3.3. договору зазначено, що якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу (відповідно до графіку лізингових платежів) припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день. Лізингодавць не пізніше, ніж за 3 (три) робочі дні до закінчення кожного поточного розрахункового періоду виставляє Лізигоодержувачу рахунок на оплату лізингового платежу за поточний розрахунковий період з урахуванням положень договору. Неотримання Лізингоодержувачем рахунку на оплату лізингового платежу не позбавляє Лізингоодержувача обов'язку по сплаті чергового лізингового платежу, розрахованого у відповідності з Договором, який Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити не пізніше строку, визначеного графіком лізингового платежу.

Згідно .п. 3.4. Генерального договору у разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому Лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування, а сторони самостійно здійснюють дії, передбачені чинним податковим законодавством України, щодо проведення оподаткування такої операції.

Відповідно до п. 3.6. Генерального договору, Лізингоотримувач не має права вимагати від Лізингодавця жодного відшкодування або зменшення суми платежів за цим Договором у випадку перерви в експлуатації майна, незалежно від причини виникнення такої перерви (навіть з причин пошкодження або викрадення майна).

Договором сторони передбачили, що у випадку прострочення сплати лізингового платежу або сплати його не в повному обсязі, Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми платежів за кожен день прострочення від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості, та відшкодує збитки, завдані Лізингодавцю, понад зазначену пеню (п.7.4.1. договору).

Згідно п. 7.9. генерального договору, за кожен випадок неналежного (несвоєчасного, неповного чи неякісного) виконання своїх зобов'язань за даним Договором протягом строку його дії, а також за односторонню необгрунтовану відмову від їхнього виконання, Лізингоодержувач крім відшкодування збитків, сплачує Лізингодавцеві штраф у розмірі 5 відсотків від вартості майна, вказаної в Лізинговій угоді.

Позивач та Відповідач досягли згоди з усіх істотних умов Договору, що підтверджено підписами сторін на договорі.

На виконання Генерального договору та Лізингової угоди позивачем на адресу відповідача направлялись рахунки-фактури на оплату лізингового платежу, а саме: за №СФ-01434 від 08.09.2009р. на суму 39482,80грн., №СФ-01433 від 11.08.2009р. на суму 19239,21грн., №СФ-01519 від 07.10.2009р. на суму 56471,27грн., №СФ-01611 від 02.11.2009 р. на суму 73392,63грн., №СФ-01715 від 07.12.2009 р. на суму 86988,41грн. та №СФ-01856 від 04.01.2010р. на суму 106557,55грн., , які відповідачем сплачувались частково, залишок несплаченої заборгованості станом на день подання позову до суду 41393,89грн. становить 47 674,46 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві та його представник в судовому засіданні, 01.02.2010р. до ТзОВ „Богдан-Лізинг” надійшло повідомлення про залишення переданого у лізинг майна без догляду.

01.02.2010р. на виконання наказу № 7/1-П про вжиття невідкладних заходів відносно збереження майна, переданого за генеральним договором та лізинговою угодою, позивачем проведено огляд автобусів марки „Богдан” моделі А09202 (тип пасажирський) про що складено акт прийняття на зберігання

Відповідно до п.7.8. Генерального договору в разі дострокового повернення Майна Лізингодавцеві (в т.ч. в разі вилучення майна) Лізингоодержувач, який є не платником податку на додану вартість, сплачує Лізингодавцеві штраф у розмірі податку на додану вартість, нараховану на суму повернення Майна (залишкову вартість).

Позивачем 05.02.2010р. направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 159/1, що підтверджується фіскальним чеком № 0077 від 18.02.2010р., згідно якої позивач вимагає в строк до 05.03.2010р. сплатити заборгованість по Договору фінансового лізингу в сумі 107 442,36грн.. в тому числі ПДВ - 15 012,97грн., що складається з заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна, у сумі 41393,89грн., в тому числі ПДВ у сумі 6 898,98грн.; винагороди (комісії) у розмірі 23 104,80грн.; нарахованого коригування на зміну курсу гривні до дол. США за період з 15.09.2009 року по 15.01.2010 року сумі 33 417,92 грн., без урахування ПДВ; нарахованої суми ПДВ у розмірі 7 966,52 грн.; нарахований індекс інфляції у сумі 884,81грн., в тому числі ПДВ 147,47грн. та нарахованої пені - 674,42 грн., відповідь на яку позивач не отримав, заборгованість не сплатив.

Внаслідок невиконання відповідачем зобовязань по Генеральному договору та Лізингової угоди за період з 15.08.2009р. по 15.01.2010р., позивач звернувся до суду із позовом, згідно якого, враховуючи викладене просить, стягнути з відповідача кошти в сумі 159 551,89 грн., з якої :

-41 393,89грн. заборгованість по платежу, що відшкодовує вартість майна, в тому числі ПДВ у сумі 6 898,98грн.,

-- винагороду (комісію) Лізингодавця, згідно Графіку сплати лізингових платежів у сумі 23 104,80 грн.,

-нарахованого на підставі п.3.4. Лізингової угоди коригування на зміну курсу гривні до дол. США за період з 15.08.2009 року по 15.01.2010 року сумі 33 417,92 грн. без урахування ПДВ;

-нарахованої відповідно до п. 3.4. Генерального договору суми ПДВ за період з 16.07.2009 року по 15.01.2010 року у сумі 7 966,52грн.,

-нарахований згідно п. 7.8. Генерального договору штраф у розмірі суми ПДВ, нарахованого на суму повернення майна, що складає 38 949,47 грн.,

-нарахованої внаслідок прострочення сплати лізингових платежів за період з 15.11.2009 року по 15.01.2010 року , відповідно до п. 7.4.1 Генерального договору, пені у сумі 674,42 грн.,

-нарахованого, відповідно до ст. 625 ЦК України, індексу інфляції у сумі 1307,50грн.,

-відповідно до п. 7.9. Генерального договору, штраф у сумі 12 737,37 грн., згідно поданих розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ст. 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (у редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору) лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів; лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено генеральний договір № 057/09-АВТ фінансового лізингу від 27.03.2009р., відповідно до якого Лізингодавець зобов'язується придбати у Продавця (Постачальника) у власність Майно (Предмет Договору, Предмет Лізингу), найменування, модель, ціна за одиницю, кількість і загальна вартість якого наведена у Лізинговій угоді (Додаток до Генерального договору фінансового лізингу) та передати його у тимчасове володіння і користування Лізингоодержувачу на умовах (фінансового лізингу) та термін, визначених у Лізинговій угоді за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (п. 2.1.)

Крім цього, 16.07.2009р. між сторонами було укладено лізингову угоду, яка є невід'ємною частиною вказаного генерального договору, згідно якої сторони діючи на підставі генерального договору домовилися, що Лізингодавець зобов'язується придбати у Продавця (Постачальника) у власність та передати у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу майно , а саме два автобуси „Богдан” А09202, 2007 року випуску: реєстраційний номер ”НОМЕР_5”, номер кузова НОМЕР_6 та реєстраційний номер ”НОМЕР_7”, номер кузова НОМЕР_8, загальною вартістю 254747,34грн., строк користування 36 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, загальна вартість предмета лізингу на момент його передачі Лізингоодержувачу становить 254747,34грн., в тому числі ПДВ 20% у сумі 42457,89грн

При цьому, відповідач не виконав зобовязань по сплаті лізингових платежів згідно затвердженого графіку, доказів погашення заборгованості суду не подано, доводи позивача не спростовано.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України)

Відповідно до ст. 549 ЦК України боржник повинен сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню) у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

За змістом ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як слідує з матеріалів справи, внаслідок невиконання відповідачем зобовязань по Генеральному договору та Лізингової угоди за період з 15.08.2009р. по 15.01.2010р., позивачем станом на 09.08.2010р. нараховано та заявлено суду до стягнення з відповідача 41 393,89грн. заборгованості по платежу, що відшкодовує вартість майна, в тому числі ПДВ у сумі 6 898,98грн. та винагороду (комісію) Лізингодавця, згідно Графіку сплати лізингових платежів у сумі 23 104,80 грн.

Зі змісту умов Лізингової угоди, зокрема, п.3.4. платежі за Договором здійснюються Лізингоодержувачем в національній валюті України (гривнях) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Лізингодавця з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США. Сума лізингового платежу (ЛПф), що піддягає сплаті на користь Лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового .лізингового платежу), визначається наступним чином: ЛПф=ЛП х Кф/Кп, де ЛП - сума чергового лізингового платежу у відповідності з Графіком сплати лізингових платежів; Кф курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України на дату виставлення рахунку; Кп курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України на дату підписання Договору; „х” - знак множення; „/” - знак ділення.

Відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано коригування на зміну курсу гривні до дол. США за період з 15.08.2009 року по 15.01.2010 року сумі 33 417,92 грн. без урахування ПДВ згідно поданого в матеріалах справи розрахунку.

При цьому, позивачем заявлено до стягнення нарахованої відповідно до п. 3.4. Генерального договору суми ПДВ за період з 16.07.2009 року по 15.01.2010 року у сумі 7 966,52грн. та згідно п. 7.8. Генерального договору штраф у розмірі суми ПДВ, нарахованого на суму повернення майна, у сумі 38 949,47 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Обовязок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання передбачено ст. 230 ГК України.

Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною другою статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. При цьому судом враховується, що діючим законодавством не встановлено розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а передбачено право його встановлення за згодою сторін в договорі.

Однак, ч.2 ст. 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, ст. 3 вказаного Закону передбачено що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договором сторони передбачили, що у випадку прострочення сплати лізингового платежу або сплати його не в повному обсязі, Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми платежів за кожен день прострочення від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості, та відшкодує збитки, завдані Лізингодавцю, понад зазначену пеню нарахованої внаслідок прострочення сплати лізингових платежів за період з 15.11.2009 року по 15.01.2010 року , відповідно до п. 7.4.1 Генерального договору, пені у сумі 674,42 грн.,

Тому правомірним є нарахування позивачем пені в сумі 674,42 грн. (за період прострочення з 15.11.2009р. по 15.01.2010р.) згідно поданого в матеріали справи розрахунку.

Крім того, позивачем правомірно проведено розрахунок та заявлено до стягнення інфляційних витрат у сумі 1307,50грн., що підтверджено відповідними розрахунками.

Разом з тим, відповідно до п.7.9. Генерального договору за кожен випадок неналежного (несвоєчасного, неповного чи неякісного) виконання своїх зобов'язань за даним Договором протягом строку його дії, а також за односторонню необгрунтовану відмову від їхнього виконання, Лізингоодержувач крім відшкодування збитків, сплачує Лізингодавцеві штраф у розмірі 5 (п'яти) відсотків від вартості майна, вказаної в Лізинговій угоді.

З матеріалів справи вбачається порушення відповідачем графіку сплати лізингових платежів та несплата лізингових платежів яке є прямим невиконанням відповідачем своїх основних обов'язків передбачених п.п. 3.1., 3.3. та п. 3.6. Генерального договору, що є підставою для застосування положення п. 7.9. Генерального договору.

Сума нарахування позивачем штрафу у розмірі 5 (п'яти) відсотків від вартості майна проводиться за формулою:

Розмір штрафу = Віртість предмету лізингу х 5%

100%

При цьому, розмір штрафу становить 12 737,37 грн. що підтверджено поданим в матеріали справи розрахунком.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 159551,89грн., з якої 41 393,89грн. заборгованість по платежу, що відшкодовує вартість майна, в тому числі ПДВ у сумі 6 898,98грн., винагороду (комісію) у сумі 23 104,80 грн., коригування на зміну курсу гривні до дол. США у сумі 33 417,92 грн. без урахування ПДВ; суми ПДВ за період з 16.07.2009 року по 15.01.2010 року у сумі 7 966,52грн., штраф у розмірі суми ПДВ, нарахованого на суму повернення майна, у розмірі 38 949,47 грн., пені у сумі 674,42 грн., індексу інфляції у сумі 1307,50грн. та штраф у сумі 12 737,37 грн. відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджено належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Богдан-Лізинг” м. Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 с. Судилків Шепетівського району про стягнення 159551,89грн. заборгованості задоволити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (інд.код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Богдан-Лізинг” м. Київ вул. Кудрявський узвіз, б.7, оф. 1020 (р/р 2600415160 в ВАТ „Український професійний банк” м. Київ, МФО 300205, код ЄДРПОУ 32960732) 41 393,89грн. (сорок одна тисяча триста двяносто три гривні 89 коп.) заборгованості по платежу, 23 104,80грн. (двадцять три тисячі сто чотири гривні 80 коп.) винагороду (комісію), 33 417,92 грн. (тридцять три тисячі чотириста сімнадцять гривень 92 коп.) коригування на зміну курсу гривні до дол. США , 7 966,52грн. (сім тисяч девятсот шістдесят шість гривень 52 коп.) ПДВ, 38 949,47 грн. (тридцять вісім тисяч девятсот сорок девять гривень 47 коп.) штрафу у розмірі суми ПДВ, нарахованого на суму повернення майна, 674,42 грн. (шістсот сімдесят чотири гривні 42 коп.) пені., 1307,50грн. (одна тисяча триста сім гривень 50 коп.) інфляційних, 12 737,37 грн. (дванадцять тисяч сімсот тридцять сім гривень 37 коп.) штрафу, 1595,52грн. (одна тисяча пятсот девяносто пять гривень 52 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя

Повний текс виготовлено та підписано суддею 30.09.2010р.

Віддруковано 3 прим.

1-до матеріалів справи

2,3-сторонам