Рішення № 11968789, 12.10.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2010 р.Справа № 12/84-1335 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Аграрна Лізингова Компанія", вул. Новопирогівська, 66, 4 поверх, м. Київ, 03045

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба", вул. Наливайка, 33, смт. Товсте, Заліщицького району, Тернопільської області, 48630

За участю представників сторін від:

Позивача: не з’явився;

Відповідача: не з’явився.

В судовому засіданні 04.10.2010р. представнику позивача роз’яснено права і обов’язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Аграрна Лізингова Компанія" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" 103873,19грн., з них: 94265,87грн. основного боргу та 9607,32грн. пені.

Як зазначив позивач в позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом до відповідача стало не належне виконання СТзОВ "Дружба" умов договору №240/А/19-07 від 05.06.2007р., а саме неповну оплату за отриманий згідно видаткової накладної від 17.07.2007р. товар.

Позивач в заявах від 04.10.2010р. (наданій його повноважним представником у судовому засіданні 04.10.2010р. до початку розгляду справи по суті) та від 05.10.2010р., зазначив, що ТзОВ "Українська Аграрна Лізингова Компанія" змінило предмет позову в частині стягнення пені у розмірі 9607,32грн. на стягнення 15% річних в розмірі 9607,32грн. за період з 29.06.2009р. по 29.06. 2010р., оскільки згідно п. 11.4. Договору передбачено, що відповідач у випадку невиконання зобов’язань щодо оплати товару, сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 15 % річних від суми боргу (прострочення).

В судовому засіданні 04.10.2010р. розглянуто подану позивачем заяву про часткову зміну предмету позову, враховуючи, що така подана позивачем відповідно до вимог ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті, прав та інтересів інших учасників судового процесу не порушує, а тому ухвалою господарського суду Тернопільської області прийнято судом і спір вирішується відповідно до змінених позовних вимог.

Відповідач відзиву на позов не надав, його повноважний представник в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду спору був повідомлений, за адресою, зазначеною в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.10.2010р., а саме: вул. Наливайка, 33, смт. Товсте, Заліщицького району, Тернопільської області, окрім того на адресу господарського суду Тернопільської області повернулося повідомлення про вручення СТзОВ "Дружба" ухвали про порушення провадження по справі від 12.08.2010р., проте відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов’язковим для виконання кожної із сторін.

05 червня 2007 року між сторонами укладено договір №240/А/19-07 (надалі –договір), згідно п.п. 1.1., 2.2. якого продавець (позивач по справі) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача по справі) зернозбиральний комбайн CLAAS LEXION 560 (2007 року випуску); зернову жатку 7,5м з автоконтуром VARIO, транспортний візок; обладнання для збирання ріпаку для жатки VARIO 7,5м.; принтер CEBIS (надалі - товар) у відповідності з додатком №1 від 05 червня 2007 року, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму згідно умов договору, а саме 265 000,00 євро, в тому числі ПДВ 20% - 44 166,57 євро, перерахованих за офіційним курсом Національного банку України на день зарахування коштів на рахунок продавця.

У відповідності до п.п. 4.1.-4.2. договору покупець зобов'язався сплатити 1% від загальної суми товару, що складає 2 650,00 євро, в тому числі ПДВ 20% - 441,67 євро, в строк до 08 червня 2007 року та 99% від загальної суми товару, що складає 262 350,00 євро, в тому числі ПДВ 20% - 43 725,00 євро, в строк до 25 червня 2007 року, перерахованих за офіційним курсом Національного банку України на день зарахування коштів на рахунок продавця, згідно виставленого рахунку-фактури (за допомогою факсимільного зв'язку).

Пунктом 12.1. договору сторони встановили, що він набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач по видатковій накладній №РН-0000201 від 17 липня 2007 року, через уповноваженого представника СТзОВ "Дружба" Тракала П.П., згідно виданої йому довіреності серії ЯНР №379139 (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи) передав відповідачу товар на загальну суму 1 843 826,75грн., що також підтверджується актом приймання-передачі до договору №240/А/19-07 від 05 червня 2007 року, підписаним представниками 17 липня 2007 року та засвідченими печатками сторін.

За приписом статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 2 статті 524 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Позивач стверджує, що відповідач частково виконав умови договору щодо оплати за отриманий товар, а саме: 08.06.2007р. перерахував 18 000,00грн., що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 08.06.2007р. еквівалентно 2 646,14 євро та 23.07.2007р. сплатив 1 761 150,00грн., що відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют встановленого Національним банком України станом на 23.07.2007р. еквівалентно 252 657,08 євро, а відповідно до умов договору СТзОВ "Дружба" зобов'язалось сплатити 265 000,00 євро, відтак, залишились несплаченими 9 696,78 євро, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на дату складання позову 29.06.2010р. становить 94 265,87грн.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про повну оплату за отриманий товар суду не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг в сумі 94 265,87грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору, позивач звертався до останнього з претензіями №5263 від 02.11.2009р., №5426 від 11.12.2009р. та №16/03/10-4 від 16.03.2010р. про сплату заборгованості в повному обсязі, проте СТзОВ "Дружба" у листі-проханні №23 від 10.12.2009р. визнало наявність заборгованості у розмірі 9696,78 євро, пояснило, що даний борг виник в наслідок коливання курсу валют на міжнародній біржі, а також зазначило, що комбайн був поставлений із запізненням на 10-12 днів , окрім того він не працював 15 днів, у зв'язку з чим господарство понесло збитки у розмірі 120 000,00 грн., тому просило ТзОВ "Українська Аграрна Лізингова Компанія" вирішити питання щодо ліквідації заборгованість по договору від 05.06.2007р.

Позивач згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та пункту 11.4 договору, в якому сторони, зокрема, встановили, що у разі невиконання покупцем зобов'язань в частині проведення оплати товару, покупець сплачує 15% річних від суми боргу (прострочення), нарахував відповідачу згідно поданих заяв від 04.10.2010р. та 05.10.2010р. за період з 29.06.2009р. по 29.06.2010р. 14139,91грн. 15% річних, із яких просить суд стягнути з СТзОВ "Дружба" 9607,32грн.

При таких обставинах та у відповідності до вимог ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625 ЦК України позов підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений та неоспорений відповідачем.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба", вул. Наливайка, 33, смт. Товсте, Заліщицького району, Тернопільської області, код 30910517, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Аграрна Лізингова Компанія", вул. Новопирогівська, 66, 4 поверх, м. Київ, 03045, ідентифікаційний код 31245438, 94265,87грн. основного боргу та 9607,32грн. 15% річних, 1038,73грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) 18 жовтня 2010р. рішення через місцевий господарський суд.

Суддя