Рішення № 11968788, 18.10.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2010 р.Справа № 18/80-1544

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув матеріали справи:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терком" вул. Поліська, 11, м. Тернопіль

до відповідача Приватного підприємства "Укрбудінвест плюс" вул. Подільська, 6, м. Чортків, Тернопільська область

про cтягнення заборгованості в сумі 10 001,27 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: Бронецький Н.В., довіреність б/н від 21.09.2010 р.

Відповідача: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Терком" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –приватного підприємства "Укрбудінвест плюс" про cтягнення заборгованості на загальну суму 10 001,27 грн., в т.ч. 7 603 грн. основного боргу, 1 647,45 грн. пені, 505,86 грн. інфляційних втрат, 244,96 грн. 3 % річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач взяті на себе зобов’язання виконав не належним чином, зокрема не в повному обсязі провів оплату за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі. В підтвердження викладеного додає розхідні накладні № 1305-0001 від 13.05.2008 р., № 1505-0004 від 15.05.2008 р., № 2005-0002 від 20.05.2008 р., №2105-0003 від 21.05.2008 р., №1707-0001 від 17.07.2008 р., № 0508-0001 від 05.08.2008 р., № 2108-0002 від 21.08.2008 р., №2909-0002 від 29.09.2008 р., №2007-0001 від 20.07.2009 р., довіреності на отримання ТМЦ, претензію № 92/11 від 05.11.2009 р., інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Ухвалою суду від 23.09.2010 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 04.10.2010 р., який відкладався до 18.10.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд позов задоволити.

Відповідач відзиву на позов не подав, у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштових відправлень із датою вручення 29.09.2010 р. та 12.10.2010 р., знаходяться в матеріалах справи), а тому суд розглядає справу згідно вимог статті 75 ГПК України за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

У відповідності до статті 193 ГК України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач поставив, а відповідач отримав згідно розхідних накладних № 1305-0001 від 13.05.2008 р., № 1505-0004 від 15.05.2008 р., № 2005-0002 від 20.05.2008 р., №2105-0003 від 21.05.2008 р., №1707-0001 від 17.07.2008 р., № 0508-0001 від 05.08.2008 р., № 2108-0002 від 21.08.2008 р., №2909-0002 від 29.09.2008 р., №2007-0001 від 20.07.2009 р. та довіреностей серії ЯОЯ №609352 від 13.05.2008 р., серії ЯОЯ №609392 від 11.07.2008 р., серії ЯОЯ №609405 від 04.08.2008 р. та серії ЯОЯ №609416 від 21.08.2008 р., товар на суму 11 838,75 грн.

Як стверджує позивач, оплата за отриманий товар проведена частково в сумі 4 235,75 грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами №61 від 20.07.2009 р. та №103 від 10.09.2008 р. Відтак непогашеною залишається заборгованість в сумі 7 603,00 грн.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З вимогою перерахувати несплачені кошти в розмірі 7 603,00 грн. відповідачу була надіслана претензія за № 92-11 від 05.11.2009 р. (фіскальний чек від 06.11.2009 р. про надіслання відповідачу претензії та повідомлення про її вручення №984130 відповідачу 10.11.2009 р. знаходяться в матеріалах справи), залишена без відповіді та задоволення.

Оскільки, доказів погашення основної суми боргу в розмірі 7 603,00 грн. відповідачем не надано, а судом не здобуто, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані відповідачем.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховані інфляційні нарахування в сумі 505,86 грн. за період з 20.07.2009 р. по 16.08.2010 р. та 3% річних в сумі 244,96 грн. за період з 20.07.2009 р. по 16.08.2010 р. Тобто позивач вважає строком (терміном) виконання зобов’язань (право вимагати у боржника сплати боргу) –20.07.2009 р., тобто дату здійснення відповідачем останньої проплати.

Однак суд не погоджується із таким твердженням позивача з огляду на наступне. Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням. Боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків (ст. 253 ЦК України). Оскільки претензія за № 92-11 від 05.11.2009 р. була отримана відповідачем 10.11.2009 р., відповідно суд встановив момент виникнення у відповідача зобов'язання оплати вартості товару –17.11.2009 р.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних нарахувань від суми заборгованості 7 603,00 грн. за період з 17.11.2009 р. по 16.08.2010 р., задоволенню підлягають 170,60 грн. 3% річних та 402,96 грн. інфляційних нарахувань.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення строків оплати товару за період 20.07.2009 р. по 16.08.2010 р. в сумі 1 647,45 грн. 04.10.2010 р. позивач подав суду перерахунок пені, яка за період з 17.11.2009 р. по 17.05.2010 р. становить 772,90 грн.

Частиною 2 ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, яка кореспондується із ст. 547 ЦК України –правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на дані норми суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в частині стягнення пені, як заявленого безпідставно.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства "Укрбудінвест плюс" (вул. Подільська, 6, м. Чортків, Тернопільська область, ідентифікаційний номер 24636429) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Терком" (вул. Поліська, 11, м. Тернопіль, ідентифікаційний номер 32387046):

-          7 603 (сім тисяч шістсот три) грн. боргу;

-          170 (сто сімдесят) грн. 60 коп. 3% річних;

-          402 (чотириста дві) грн. 96 коп. інфляційних нарахувань;

-          83 (вісімдесят три) грн. 39 коп. державного мита;

-          192 (сто дев’яносто дві) грн. 94 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю "Терком" (вул. Поліська, 11, м. Тернопіль, ідентифікаційний номер 32387046) відмовити.

4.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання –19.10.2010 р., через місцевий господарський суд.

Суддя