Рішення № 11968311, 14.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/26314.09.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Комора-С»

простягнення 15682,66 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Рибченко Н.М. –представник за довіреністю б/№ від 08.01.2010;

від відповідача:Лішавська О.М. –представник за довіреністю б/№ від 18.05.2010. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комора-С»про стягнення 15682,66 грн.

          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 168/08-ТР від 09.07.2008 надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на суму 12000,00 грн. Позивач вказав, що в порушення умов договору, зобов’язання з оплати товару відповідач виконав. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов’язань, позивач просив стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 12000,00 грн., штраф у розмірі 3250,00 грн. та пеню у розмірі 432,66 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста від 30.06.2010 порушено провадження у справі, витребувано від сторін матеріали, необхідні для вирішення спору, та призначено розгляд справи на 19.07.2010.

          19.07.2010 через загальний відділ діловодства суду до початку судового засідання відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи. Подане клопотання відповідач мотивував неотриманням копії позовної заяви та доданих до неї документів.

          У судовому засіданні 19.07.2010 представник позивача подав заяву про зміну розміру позовних вимог.

          Відповідно до поданої заяви позивач, посилаючись на повне погашення відповідачем заявленої до стягнення суми основної заборгованості та збільшення тривалості прострочення у виконанні зобов’язання, просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 4800,00 грн. та пеню у розмірі 626,31 грн.

          Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні, витребувані судом відзив на позовну заяву та документи не подав.

          Ухвалою Господарського суду міста від 19.07.2010 витребувано від позивача додаткові матеріали та відкладено розгляд справи на 14.09.2010.

          Ухвалою заступник голови Господарського суду міста Києва від 30.07.2010 продовжено строк вирішення спору на один місяць.

          14.09.2010 через загальний відділ діловодства суду до початку судового засідання відповідач подав відзив на позовну заяву.

          У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що під час виконання перевезення сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої довірений позивачу вантаж був пошкоджений. Посилаючись на дану обставину та статтю 233 ГК України, що передбачає право суду зменшити розмір штрафних санкцій, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

          У судовому засіданні 14.09.2010 представник позивача подав витребувані судом матеріали та підтримав позовні вимоги.

          Відповідач направив свого представника у судове засідання, однак, витребувані судом документи не подав.

          За таких обставин, на підставі статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          09.07.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комора-С»(надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс»(надалі –відповідач) укладено договір про перевезення вантажів № 168/08-ТР (надалі –договір).

          Відповідно до пункту 1.1 договору позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги з перевезення вантажів до пункту призначення, в тому числі шляхом залучення до виконання перевезення третіх осіб (перевізників), та видачі їх особі, яка має право на одержання вантажів, оформлення відповідної документації, а також інші послуги, пов’язані з перевезенням вантажів відповідно до замовлення, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити надані послуги.

          Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору відповідач зобов’язався своєчасно надавати замовлення на перевезення вантажу. В замовленні зазначається вартість перевезення, адреса і час завантаження, маршрут, найменування, характер, вага та загальна вартість вантажу, адреса завантаження та розвантаження/здачі, особа, уповноважена на прийом вантажу, терміни доставки вантажу, необхідні допоміжні послуги. Прийняте до виконання замовлення є невід’ємною частиною договору.

          Заявкою на перевезення № 50032 від 02.03.2010 сторони погодили виконання позивачем перевезення маршрутом смт. Калинівка (Україна) –сел. Томіліно (Росія), при цьому ставку за перевезення було визначено у розмірі 12000,00 грн., відповідач зобов’язався оплатити надані послуги безготівковим розрахунком протягом 10-ти банківських днів після отримання оригіналу договору, рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної, CMR та заявки з оригінальною печаткою позивача.

          Зобов’язання зі здійснення перевезення позивач виконав, що підтверджується наявною в справі міжнародною товарно-транспортною накладною.

          Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Рахунок на оплату наданих послуг разом з іншими, визначеними заявкою документами, позивач надіслав на адресу відповідача 31.03.2010. Відповідач отримав вказані документи 01.04.2010, що підтверджується наявним в справі повідомленням про вручення поштового відправлення № 6360.

          Враховуючи зазначене, суд визначає, що оплатити надані послуги відповідач зобов’язаний був у термін до 15.04.2010.

          Згідно з наданим суду платіжним дорученням № 5233 від 12.07.20010 відповідач оплатив виконане перевезення з порушенням строку, встановленого заявкою, а саме, 12.07.2010 у процесі розгляду справи.

          За приписом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

          Пунктом 4.7 договору сторони обумовили, що за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує штраф у розмірі 50,00 грн. за кожну добу та пеню у розмірі, що дорівнює розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України.

          Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

          Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

          Посилаючись на прострочення відповідачем оплати наданих послуг та пункт 4.7 договору позивач одночасно заявив до стягнення штрафу у розмірі 4800,00 грн. та пеню у розмірі 626,31 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

          Тому, враховуючи ідентичність правової природи заявлених до стягнення сум штрафу та пені, що є неустойкою, розмір якої розрахований позивачем двома різними способами за одне і те саме правопорушення –прострочення відповідачем оплати наданих послуг, беручи до уваги, що за приписом наведеної вище статті 549 ЦК України штраф не має триваючого характеру, вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4800,00 грн. суд вважає безпідставною та залишає без задоволення.

          Заявлену до стягнення пеню позивач обчислює за період з 15.04.2010 по 12.07.2010.

          Суд не погоджується з даним періодом, оскільки строк виконання відповідачем зобов’язання з оплати наданих послуг сплив 15.04.2010; дане зобов’язання було виконане 12.07.2010. Отже, прострочення виконання зобов’язання мало місце в період з 16.04.2010 по 11.07.2010.

          За розрахунком суду, розмір пені складає:

          12000,00 грн. * 20,5 % * 53 (з 16.04.2010 по 07.06.2010) / 365 = 357,21 грн.

          12000,00 грн. * 19 % * 34 (з 08.06.2010 по 11.07.2010) / 365 = 212,38 грн.

          Враховуючи зазначене, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, складає 569,59 грн.

          У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що під час виконання перевезення сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої довірений позивачу вантаж був пошкоджений. Посилаючись на дану обставину та статтю 233 ГК України, що передбачає право суду зменшити розмір штрафних санкцій, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

          Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

          Частина 3 статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

          Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

          Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

          Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

          Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Згідно з статтею 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

          Частиною 1 статті 314 ГК України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

          Відповідно до пункту 4.3 договору позивач несе повну матеріальну відповідальність за збереження переданого йому вантажу з моменту його прийняття до моменту передачі уповноваженій особі вантажоодержувача.

          Таким чином, посилання відповідача на пошкодження довіреного позивачу вантажу можуть бути позовними вимогами з самостійним предметом та підставою.

          При цьому, незалежно від вказаного, настання строку виконання відповідачем обов’язку з розрахунку за надані послуги умовами договору не обумовлено виконанням позивачем зобов’язання з відшкодування шкоди, заподіяної при перевезенні вантажу.

          Отже, всупереч статтям 33, 34 ГПК України відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір стягуваної з нього пені, не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов’язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

          За таких обставин, заявлене відповідачем клопотання про зменшення належних до стягнення санкцій суд вважає необґрунтованим та відмовляє в його задоволені.

          Згідно з статтею 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          При розподілі судових витрат суд враховує, що позивач зменшив розмір позовних вимог у зв’язку з повним погашенням відповідачем суми основної заборгованості у процесі розгляду справи.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комора-С» (03135, м. Київ, вул. Краснова, 27; ідентифікаційний код 31280577) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» (08113, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петрушки, вул. Лісна, 1; ідентифікаційний код 30367782) пеню у розмірі 569 (п’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 59 коп., 125 (сто двадцять п’ять) грн. 70 коп. державного мита та 170 (сто сімдесят) грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання: 21.09.2010 року.