Рішення № 11968175, 08.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/26708.07.10 Справа № 8/26708.07.2010 р. За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Ребус Логістика»

Про стягнення 26692,38 грн.

Суддя Катрич В.С.

Представники:

від позивача не зявився

від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ребус Логістика» про стягнення основного боргу 20339,00 грн., 5381,92 грн. інфляційних збитків та 971,46 грн. трьох відсотків річних, а також судові витрати.

Позивач вказує, що відповідно до укладеної між сторонами договору-угоди на перевезення вантажів, позивач здійснив на користь відповідача перевезення вантажів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору зобовязання з оплати наданих послуг не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 08.07.2010 року.

Представник позивача в судове засідання 08.07.2010р. не зявився, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі та витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання 08.07.2010р. не зявився, витребувані ухвалою суду від 14.05.2010р. докази та відзив на позовну заяву не подав, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

01.12.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ребус Логістика» (надалі експедитор, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі експедитор-ІІ) було укладено договір №47-Р, предметом якого є доручення, дане експедитору-ІІ експедитором на виконання агентських послуг з організації перевезень вантажів із залученням автотранспорту експедитора-ІІ, у звязку із чим експедитор буде буде замовляти транспорт експедитора-ІІ й провадити з ним від свого імя всі необхідні розрахунки, а експедитор-ІІ надавати автомобілі й здійснювати перевезення в міжнародному й міжміському сполученні відповідно до договору й підписаної сторонами заявкою, що визначає умови виконання кожного перевезення й є невідємною частиною договору (п.1.1 договору).

Згідно з п. 11.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання й строк його дії не обмежений. У випадку неможливості подальшого виконання зобовязань за даним договором, кожна зі сторін може розірвати договір, сповістивши іншу сторону в писемній формі за 30 (тридцять) днів до моменту його розірвання (п.11.2 договору).

Матеріали справи не містять заяв сторін про розірвання договору, а відтак він вважається чинним.

Сторони підписали та скріпили печатками заявку №1217 від 02.12.2008р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно договору, відповідно до якої позивач повинен був здійснити перевезення вантажу за маршрутом Валенсія, Мурсія (Іспанія) Київ (Україна). Сума за перевезення 5100,00 євро в гривнях по курсу НБУ до розвантаження.

Позивач здійснив перевезення вищезазначеного вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною наявною в матеріалах справи.

Згідно із п. 6.2 договору підставою для оплати транспортно-експедиційних послуг експедитору-ІІ є підтвердження факту надання транспортно-експедиційних послуг шляхом надання експедиторові товарно-транспортної накладної/СMR з відміткою відправника вантажу, перевізника й одержувача вантажу і акту виконаних робіт.

Відповідно до заявки №1217 оплата за виконані послуги здійснюється замовником згідно виставленого перевізником рахунку на протязі 3-х банківських днів після розвантаження.

Позивачем був виставлений рахунок №3 від 15.12.2008р. на суму 51839,00 грн. за виконані перевезення.

15.12.2008 року сторони підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі виконаних робіт, відповідно до якого зазначили, що згідно заявки №1217 від 02.12.2008р. позивачем було здійснено міжнародне транспортне перевезення вантажу за маршрутом: Іспанія-Ягодин/Україна на суму 51339,00 грн. та перевезення по території України за маршрутом: Ягодин-Київ на суму 500, 00 грн. Загальна вартість послуг становить 51839,00 грн.

Відповідач оплатив послуги позивача частково, а саме суму 31500,00 грн. (докази містяться в матеріалах справи.

Як встановлено судом, 27.11.2009 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію щодо виплати відповідачем заборгованості за виконані перевезення за договором. Як вбачається із матеріалів справи, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення №3907235 претензія була отримана відповідачем 02.12.2009 року. Однак відповідь відповідача в матеріалах справи відсутня.

Відповідач розрахунок за отриманні послуги не здійснив. Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 20 339,00 грн. (51839,00 грн.- 31500,00 грн.).

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 14 Закону України "Про транспортно експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955 за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів виконання договору щодо оплати послуг в повному обсязі не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань підтверджується матеріалами справи та визнаний відповідачем у судовому засіданні.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 20 339,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 5381,92 грн. інфляційних збитків та 971,46 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за виконані позивачем послуги виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем послуг, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем 5381,92 грн. інфляційних збитків та 971,46 грн. трьох відсотків річних, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 5381,92 грн. інфляційних збитків та 971,46 грн. трьох відсотків річних правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Разом з тим, на відповідача покладається 1 480,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, оскільки позивачем були надані належні докази понесених відповідних витрат, а саме: договір №02 від 02.02.2010 р. про надання юридичних послуг, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008 р., видатковий касовий ордер від 23.03.2010р. на виплату 1 480,00 грн. та акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 22.03.2009р. на суму 1480,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача при задоволенні позовних вимог.

Керуючись Законом України "Про транспортно експедиторську діяльність", ст. ст. 11, 202, 509, 525, 526, 625, 626, 929, 931 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ребус Логістика» (04123, м. Київ, вул. Червонопільська, 15, кв. 59; код 36047656) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) основний борг в сумі 20 339 (двадцять тисяч триста тридцять девять) грн. 00 коп., три відсотки річних 971 (девятсот сімдесят одна) грн. 46 коп., інфляційні збитки 5381 (пять тисяч триста вісімдесят одна) грн. 92 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 266 (двісті шістдесят шість) грн. 92 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 1 480 (одна тисяча чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.С. Катрич Рішення підписано 17.09.2010 р.