Рішення № 11968174, 01.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/22601.07.10

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко"

про стягнення 1 189,94 грн.

Суддя Катрич В.С.

Представники:

від позивача не з’явився

від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 1 100,00 грн. заборгованості за договором № 487 перевезення вантажів по території України від 29.10.2009р. та 78,46 грн. пені, 11,48 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2010р. порушено провадження у справі № 8/226, розгляд справи призначений на 03.06.2010р.

У судове засідання, призначене на 03.06.2010р. з‘явився позивач. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу.

Від відповідача через канцелярію суду клопотань та заяв не надходило.

Позивач надав документи по справі, заяву про розгляд справи № 8/226 за відсутності позивача та клопотання про продовження строку розгляду даної справи, яке було задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2010р. продовжено строк розгляду справи та відкладений розгляд справи на 01.07.2010р. у зв’язку з нез’явлення представника відповідача у судове засідання, неподанням витребуваних доказів.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

29.10.2009р. між Фізичною особою-підприємцем Полукішником Володимиром Петровичем (надалі –перевізник, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко" (надалі –замовник, відповідач) було укладено договір №487 перевезення вантажів по території України (надалі –договір), згідно п.1.1 якого перевізник за плату здійснює перевезення довіреного йому замовником вантажу в пункт призначення, зазначений замовником у разовому договорі-заявці та видає його особі, уповноваженій замовником на одержання вантажу та вказаній у супровідних документах.

Згідно пункту 4.2 договору відповідач здійснює оплату позивачу за виконані послуги на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача у термін 26 банківських днів з моменту підписання акту приймання –передачі виконаних послуг.

Відповідно до пункту 2.1 договору сторони домовились, що на кожну окрему транспортно-експедиторську послугу оформляється заявка, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення.

29 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем було оформлено разовий договір-заявку на надання транспортних послуг по Києву та території України до договору (надалі –договір-заявка) за маршрутом Київ-Львів.

Відповідно до пункту 11 договору-заявки вартість послуг перевізника становить 1 100,00 гривень.

Позивачем було виставлено рахунок відповідачу №15 від 31.10.2009р. на суму 1 100,00 грн.

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт від 31.10.2009 року за договором-заявкою позивачем було надано послуги на суму 1 100,00 гривень. Відповідачем виконання наданих послуг прийнято без будь-яких заперечень (щодо якості, строків тощо). У встановлені договором строки відповідач не сплатив вартість наданих послуг.

22.02.2010 позивач направив відповідачу претензію із вимогою погасити борг. Згідно відповіді на претензію відповідач фактично визнає факт існування відповідної заборгованості, проте вважає, що порушення зобов’язання виникло не з його вини, а у зв’язку із кризовими явищами в економіці та важким фінансовим станом та гарантував погашення заборгованості до кінця першого кварталу 2010 року.

На момент розгляду судом справи відповідач не оплатив вартість наданих послуг.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що Відповідач не виконав свої зобов’язання, встановлені договором та не сплатив вартість наданих на його користь позивачем послуг.

Таким чином, позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що Відповідач не виконав свої зобов’язання у строки, встановлені пунктом 4.2 договору, тобто вчинив господарське правопорушення.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України визначають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 5.2.2 договору за необґрунтовану відмову в оплаті рахунків перевізникові замовник несе відповідальність у вигляді неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 78,46 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 78,46 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач також просив суд стягнути з відповідача 11,48 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за виконані позивачем роботи виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість наданих позивачем послуг, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем 11,48 грн. трьох відсотків річних, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 11,48 грн. трьох відсотків річних правомірні та підлягають задоволенню.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд С форвардінг Ко" (02092, м. Київ, вул. Довбуша, 37; код 32305728) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер НОМЕР_1) основний борг в сумі 1 100 (одна тисяча сто) грн. 00 коп., три відсотки річних 11 (одинадцять) грн. 48 коп., пені 78 (сімдесят вісім) грн. 46 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.С. Катрич

Рішення підписано 17.09.2010 р.