Рішення № 11968178, 22.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/30822.09.10 За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна,

приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві

ради

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Маген ВМ»

Про стягнення 145 986,25 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від прокуратури Голінченко С.Ш. посвідчення №191 від 22.06.2010р.

Від позивача Кудрявцева Р.М. по дов. №7/8-150-001/58 від 29.05.2008р.

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маген ВМ»145986,25 грн. боргу по орендній платі згідно договору оренди №1096/3 від 17.07.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2010р. порушено провадження у справі №36/308, розгляд справи призначено на 06.09.2010р. о 15 год. 00 хв.

Відповідач в засідання суду 06.09.2010р. не зявився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 16.08.2010р.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено на 22.09.2010р.

Відповідач в судове засідання 22.09.2010р. не з»явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог асуду викладених в ухвалах суду від 16.08.2010р. та 06.09.2010р.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвалу про відкладення розгляду справи на 22.09.210р. відповідач отримав 16.09.2010р. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 22.09.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №1096/3 від 17.07.2008р. не сплатив орендну плату в повному обсязі за період квітня 2009 року по липень 2010 року.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача 1 та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

17.07.2008р. між Управлінням з питань комунального майна приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маген - ВМ »(Орендар) було укладено договір №1096/3 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва. (далі Договір).

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець на підставі Розпорядження голови Шевченківської районної у місті Києві ради №181 від 12.06.2008р. передав, а Орендар прийняв в оренду нежиле приміщення загальною площею 131 кв.м., а саме підвал з орендованою площею 131 кв.м., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Артема, 59-А.

Приміщення надавалось під використання під склад (п.1.2 договору).

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 8.2. Договору встановлено, що договір діє з 17.07.2008р. до 17.06.2009р.

Оскільки строк дії договору оренди №967/6 від 26.05.2008р. закінчився 15.05.2009р. між сторонами був укладений новий договір оренди №199/6 від 25.06.2009р.

Строк дії договору сторонами визначений з 25.06.2009р. по 31.05.2010р.

Спір виник внаслідок того, що Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва вважає, що відповідач не виконав основного обовязку Орендаря по №1096/3 від 17.07.2009р. щодо внесення орендної плати у період з квітня 2009р. по липень 2010р. внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 145986,25 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п.2.2 Договору за користування обєктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розмір якої за перший місяць складає 7357,71 грн. та ПДВ 1471,54 грн., всього 8829,25 грн.

Пунктами 2.4., 2.5. Договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем починаючи з дати підписання договору. Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.

Згідно з п. 3.2.1. Договору Орендар зобовязався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Всупереч вищеназваному договірному зобовязанню відповідач не виконав своїх обовязків у частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення, в результаті чого виникла заборгованість за період за період квітень 2009 року по липень 2010 року , що становить 145986, 25 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обовязком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач у зазначений період користувався нежитловим приміщенням, а тому зобовязаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 145986,25 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маген - ВМ»

(м. Київ, вул. (м. Київ, вул. Катерини Білокур, 6 кв. 7, код ЄДРПОУ 34003329) на користь Управління з питань комунального майна приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради (м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 26/4, код ЄДРПОУ 21532540) 145 986 грн. 25 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маген - ВМ»

(м. Київ, вул. Катерини Білокур, 6 кв. 7, код ЄДРПОУ 34003329) в доход Державного бюджету України 745 грн. 92 коп. державного мита.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маген - ВМ»

(м. Київ, вул. Катерини Білокур, 6 кв. 7, вул. код ЄДРПОУ 34003329) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

СуддяТрофименко Т.Ю. Повний текст рішення складено 24.09.2010р.