Рішення № 11968145, 02.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/29202.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійні Партнери" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСП" про стягнення 101 408,09 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

від позивача не з`явились

від відповідача не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 71787,18 грн., що становить заборгованість за договором підряду №02/08-2008 від 08.08.2008р., 16664,67 грн. інфляційних збитків, 3778,20 грн. трьох відсотків річних, 9178,04 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2010р. порушено провадження у справі № 8/292, розгляд справи призначений на 29.07.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2010р. розгляд справи відкладено на 19.08.2010р. у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням витребуваних доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2010р. розгляд справи відкладено на 02.09.2010р. у зв’язку з нез’явленням представників сторін у судове засідання, неподанням витребуваних доказів.

У судове засідання, призначене на 02.09.2010р. представники сторін не з‘явились, причини неявки суду не відомі.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ :

08.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСП" (надалі –замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійні Партнери" (надалі –підрядник) був укладений договір підряду №02/08-2008 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується власними силами та із своїх матеріалів виконати відповідно до умов договору роботи по монтажу системи дощового водовідведення, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити ці роботи.

Згідно з п.2.1 договору, динамічна вартість договору склала 175849,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Оплата здійснюється на підставі договору та акту виконаних робіт; замовник авансує підряднику на закупівлю матеріалів суму в розмірі 99000,00 грн. протягом семи банківських днів з моменту підписання договору; остаточний розрахунок по договору замовник зобов’язаний провести з підрядником протягом семи календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт; оплата здійснюється на підставі договору та/або рахунку (акту виконаних робіт, накладної), при здійсненні платежу сторона обов’язково повинна вказати у платіжному дорученні номер та дату договору (рахунку, накладної, акту виконаних робіт), згідно чого проводиться оплата (п.2.4, п.2.5, п.2.6, п.2.7 договору).

Здача-приймання робіт, виконаних підрядником по договору здійснюється щомісячно і оформляється актом виконаних робіт, який становить невід’ємну частину договору (п.5.7 договору).

Сторонами за договором були підписані акти виконаних робіт по договору, а саме: від 30.09.2008р. на суму 99000,00 грн., від 03.10.2008р. на суму 76787,18 грн., всього на загальну суму 175787,18 грн., які свідчить про виконання підрядником робіт та прийняття їх замовником без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Як зазначає позивач, відповідач в свою чергу власні зобов’язання не виконав належним чином, за виконані позивачем роботи в повному обсязі не розрахувався, а сплатив суму 104000,00 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 71787,18 грн.

Статтею 42 ГПК України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У погоджений сторонами строк, відповідач розрахунки з позивачем в повному обсязі не провів.

Станом на день розгляду справи відповідач за виконані позивачем роботи не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 71787,18 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 71787,18 грн. заборгованості за виконані роботи за договором правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 16664,67 грн. інфляційних збитків, 3778,20 грн. трьох відсотків річних, 9178,04 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача за виконані позивачем роботи виникло між позивачем і відповідачем на підставі договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних позивачем робіт, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем 16664,67 грн. інфляційних збитків, 3778,20 грн. трьох відсотків річних, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 16664,67 грн. інфляційних збитків, 3778,20 грн. трьох відсотків річних правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Згідно п.7.2 договору, в разі недотримання замовником умов договору щодо авансування та остаточного розрахунку, він сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином, згідно умов договору підлягає стягнення з відповідача сума пені в розмірі 9178,04 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача при задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 15, 525, 530, 546, 547, 549, 611, 612, 625 ЦК України, ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 42, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСП" (03067, м.Київ, вул. Виборзька, 49; код 32243949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійні Партнери" (79044, м.Львів, вул. Кокорудза, 13, кв.7; код 36027525) 71 787 (сімдесят одна тисяча сімсот вісімдесят сім) грн. 18 коп. основного боргу, 9178 (дев’ять тисяч сто сімдесят вісім) грн. 04 коп. пені, 16 664 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 67 коп. збитків від інфляції, 3 778 (три тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 20 коп. трьох відсотків річних, 1 014 (одна тисяча чотирнадцять) грн. 08 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич

Рішення підписано 17.09.2010 р.