Рішення № 11968139, 20.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/23620.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

до Відкритого акціонерного товариства "Мостобуд"

про стягнення 334 412,11 грн.

                                                                                Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від позивача: Галков І.О.- представник по довіреності № б/н від 12.07.2010р.

від відповідача: Перебийніс О. Ю.- представник по довіреності № 135-юр від 29.04.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Мостобуд"заборгованості за Договором фінансового лізингу № 423/09/2006 від 12.09.2006р. в розмірі 334 412,11 грн., в тому числі 280842,98 грн. –основний борг, 28707,54 грн. –неустойка, 18998,51 грн. –інфляційні збитки, 5863,08 грн. –3 % річних.

Свою позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що на виконання Договору фінансового лізингу № 423/09/2006 від 12.09.2006р. передав відповідачу предмет лізингу, а відповідач свого обов’язку щодо сплати лізингових платежів не виконує.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2010р. порушено провадження по справі № 53/236, розгляд справи призначено на 16.08.2010р.

Через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача по справі надійшла заява про зупинення провадження у справі № 53/236 до вирішення Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги по справі № 54/413 предметом зустрічного позову по якій є визнання недійсним Договору фінансового лізингу № 423/09/2006 від 12.09.2006р.

При дослідженні додаткових доказів, суд встановив, що апеляційна скарга по справі № 53/413 розглянута, про що свідчить постанова КАГС від 27.07.2010р. та 09.08.2010р. справа № 54/413 повернулася до Господарського суду міста Києва.

Таким чином, суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі № 53/236 до розгляду Київським апеляційним господарським судом скарги на рішення по справі № 54/413.

В судовому засіданні 16.08.2010р., у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу, оголошено перерву до 20.09.2010р.

Представник позивача в засідання суду від 20.09.2010р. з’явився, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.09.2010р. визнав заборгованість перед позивачем в частині основного боргу та заперечив на позовну вимогу в частині заявленого до стягнення з відповідача збитків від інфляції.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.09.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

12.09.2006 p. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та Відкритим акціонерним товариством "Мостобуд" був укладений договір фінансового лізингу № 423/09/2006, за умовами якого позивач, як лізингодавець, зобов’язався набути у свою власність механізм (далі по тексту –майно) згідно з установленою лізингоодержувачем специфікацією і передати його без надання послуг по технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а відповідач, як лізингоодержувач, зобов’язався прийняти його на умовах договору (п. 1.1. договору).

Зазначений          договір відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Як передбачено ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що передача позивачем майна, а також необхідних приналежностей і документів, які є невід’ємною частиною майна, і прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння і користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-прийняття майна. Згідно з п. 3.5. договору з моменту підписання акту здачі-прийняття майна права володіння і користування майном переходять до лізингоодержувача, а зобов’язання лізингодавця з передачі майна у фінансовий лізинг вважаються виконаними.

31.10.2006 р. сторонами підписано акт здачі-прийняття майна, за яким позивач передав, а відповідач прийняв майно, обумовлене п. 1.1. договору. Факт передачі майна також підтверджується видатковою накладною № РН-0000324 від 31.10.2006 р. та довіреністю відповідача серії ЯМУ № 586441 від 30.10.2006 р. Вартість переданого майна складає 5486028,78 грн.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов’язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як передбачено п.п. 6.5., 6.6. договору, лізингові платежі нараховуються за кожен період строку фінансового лізингу. Розмір, порядок і строки внесення грошових сум в рахунок лізингових платежів зазначаються у Графіку внесення платежів.

Графік внесення платежів був погоджений сторонами у додатку № 1 до договору, копія якого міститься у матеріалах справи.

В Графіку внесення платежів визначено, що за 36 період, відповідач повинен був сплатити 23091,87 умовних одиниць (євро) до 06.10.2009р.

Як стверджує позивач, відповідач не сплатив лізинговий платіж за 36 період фінансового лізингу, визначені у графіку внесення платежу.

Підпунктом 3.2.1. пункту 3.2. статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об’єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу; по об’єкту фінансового лізингу, оціненого в іноземній валюті, сплата процентів, з метою оподаткування визначається у гривнях по курсу валют, визначеного Національним банком України на момент сплати.

Таким чином, сума комісії, що перевищує вказану суму, є об’єктом оподаткування ПДВ.

Як передбачено п. 6.10. договору, при зміні податкових і прирівняних до них платежів, а також зборів, пов’язаних з технічним оглядом та/або реєстрацією Майна, лізингодавець вправі вимагати зміни лізингових платежів відповідно до таких змін, а лізингоотримувач зобов’язаний прийняти такі зміни.

Згідно з розрахунком позивача сума заборгованості по лізинговим платежам становить 280842,98 грн. До вказаної суми позивачем також включено податок на додану вартість на суму нарахованої комісії в частині, що перевищує суму комісії, яка не оподатковуються ПДВ.

Відповідач не надав доказів повної сплати лізингових платежів у зазначені позивачем періоди.

Оскільки розмір заборгованості відповідача належним чином доведений та документально підтверджений, позовні вимоги про стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивач просить стягнути з відповідача 28707,54 грн. неустойки, посилаючись в обґрунтування вказаних вимог на п. 8.5. договору та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань".

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 28707,54 грн.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

З огляду на викладене, суд вважає вимога позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 5863,08 грн. обґрунтована та така, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної заяви про стягнення з відповідача 18998,51 грн. інфляційних збитків необхідно зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено зобов’язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за умови, що боржник прострочив виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 вказаного Кодексу встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (пункт 1 частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (пункти 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України).

Вказана норма кореспондується з положеннями статті 198 Господарського кодексу України.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що стягнення збитків, заподіяних інфляцією, у даному випадку є неправомірним, оскільки офіційний індекс інфляції розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони у п. 6.1. договору фінансового лізингу № 423/09/2006 від 12.09.2006р. передбачили, що валютою договору являється умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України і дорівнює одному євро по курсу згідно з п. 6.1.1. Договору. Для цілей даного договору застосовуються поняття: курс 1 – курс, встановлений НБУ для одного євро на дату 06.10.06р., курс 2 –курс, встановлений НБУ для одного євро на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно з графіком внесення платежів (п. 6.1.1. Договору). П. 6.1.2. Договору поточний лізинговий платіж, що підлягає сплаті в гривні, розраховується як добуток суми лізингового платежу вираженої в «у.е.»згідно «Графи 3»Додатку № 1 на відповідну дату здійснення платежу і курсу 2, збільшеного на 0,7 %. При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, виражена в гривні і розрахована, як добуток відповідної суми в «у.е.», вказаної в «Графі 4»Додатку № 1 і курсу 1.

          Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Мостобуд"суми інфляційних збитків в розмірі 18998,51 грн. не підлягають задоволенню, оскільки лізинговий платіж згідно з умовами договору був проіндексований за формулою, визначеною в п. 6.1.2. Договору відносно офіційного курсу євро.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5, ідентифікаційний код 01386326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5, корпус 2, ідентифікаційний код 33104543) 280842 (двісті вісімдесят тисяч вісімсот сорок дві) гривні 98 коп. основного боргу, 28707 (двадцять вісім тисяч сімсот сім) гривень 54 коп. пені, 5863 (п’ять тисяч вісімсот шістдесят три) гривень 08 коп. 3% річних, 3 154 (три тисячі сто п’ятдесят чотири) гривень 14 коп. державного мита та 222 (двісті двадцять дві) гривень 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4. В решті позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.

Повне рішення складено 24.09.2010р.