Рішення № 11968137, 02.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/30502.09.10 За позовом Приватного Науково-Дослідного Виробничого Підприємства "ВАНТ" до Головного управління культури та мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення заборгованості та пені 16 754,96 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

Від позивача Хантіль А.О. за довіреністю №20 від 20.05.2010р.

Від відповідача Кривенко С.А. за довіреністю №011-09/2974 від 30.08.2010р.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 13413,60 грн., що становить заборгованість за договором підряду №06/08 від 08.06.2008р., 1341,36 грн. пені, 2000,00 грн. адвокатських послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2010р. порушено провадження у справі № 8/305, розгляд справи призначений на 19.08.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2010р. розгляд справи відкладений на 02.09.2010р. у зв’язку з нез’явленням уповноваженого представника відповідача у судове засідання, неподанням усіх витребуваних доказів.

У судове засідання, призначене на 02.09.2010р. з‘явились представники сторін.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

08.06.2008р. між сторонами у справі було укладено договір №06/08 (надалі –договір) на виконання робіт з поточного ремонту приміщень (к314,207) Головного управління культури та мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по бул. Шевченка, 3, відповідно до умов якого замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) зобов’язується на свій ризик виконати власними та залученими силами і засобами відповідно до умов цього договору роботи з поточного ремонту приміщень (к314,207) Головного управління культури та мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по бул. Шевченка, 3, згідно із погодженою у встановленому порядку та затвердженою проектно-кошторисною документацією, узгодженим сторонами графіком виконання робіт, ліквідувати за свій рахунок недоліки і дефекти, що виникли з вини підрядника в процесі виконання робіт та в гарантійні строки, а замовник зобов’язується оплатити ці роботи відповідно до умов договору (п. 1.1 договору).

Позивач по справі виконав роботи на користь позивача на суму 13413,60 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями: довідки про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2008р. та акту приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

При дослідженні довідки про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2008р. та акту приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008р. суд встановив, що довідка про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2008р. та акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008р. підписані обома сторонами без зауважень та належним чином оформлені.

Ппунктом 2.4. договору передбачено, що оплата вартості фактично виконаних робіт проводиться замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника у строк не пізніше 3-х банківських днів з дня підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт (Ф-КБ-3) та акту виконаних робіт (Ф-КБ-2в), які підтверджують виконання підрядником усіх робіт згідно затвердженого замовником кошторису, або іншим чином згідно письмової домовленості між сторонами.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 від 29.12.2008р. до договору сторони дійшли згоди розрахуватися у 2009р. після затвердження бюджетних призначень.

З пояснень позивача слідує, що відповідач не розрахувався за виконані роботи за договором.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач покладені на нього зобов’язання щодо оплати за виконані на його користь роботи не виконав, у зв’язку з чим відповідач заборгував позивачу суму коштів в розмірі 13413,60 грн.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що у зв’язку з ненадходженням від Головного фінансового управління необхідних (передбачених бюджетом) коштів до загального фонду Головного управління культури для покриття видатків за 2008р. фінансування проводилось в межах наявних коштів, а тому відповідач не розрахувався за виконані на його користь роботи по договору підряду №06/08 від 08.06.2008р. Оскільки, при дослідженні по договору підряду №06/08 від 08.06.2008р. та додаткової угоди №1 від 29.12.2008р. до договору, суд встановив, що в умові про порядок оплати по договору відсутнє застереження при розрахунках після надходження коштів від Головного фінансового управління необхідних (передбачених бюджетом) коштів до загального фонду Головного управління культури для покриття видатків за 2008р.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов’язку щодо належного виконання зобов’язань по договору, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13413,60 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути з відповідача 1341,36 грн. пені за порушення умов договору в частині оплати за виконані роботи.

Як вбачається з пункту 5.1 договору за несвоєчасну оплату згідно з п. 2.4 та 2.5 цього договору замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на цей період за кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше 10% від загальної вартості робіт.

При дослідженні поданого позивачем розрахунку пені судом було виявлено, що позивач здійснив розрахунок пені по заборгованості за період більший чим 6 місяців, що порушує вимоги частини 6 ст. 232 ГК України.

А також необхідно зазначити, що враховуючи умови додаткової угоди №1 від 29.12.2008р. до договору заборгованість відповідача перед позивачем виникла 01.01.2010р.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

13413,6001.01.2010 - 07.06.201015810.2500 %1190,32

13413,6008.06.2010 - 01.07.2010249.5000 %167,58

Нарахована сума пені складає 1357,90 грн., відповідно до розрахунку суду.

Таким чином, враховуючи п.5.1 договору щодо нарахування пені не більше 10% від загальної вартості робіт, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 341,36 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 2000,00 грн., які в нього виникли у зв’язку зі сплатою винагороди за надання правової допомоги.

В нормативно-правовому обґрунтуванні поданої заяви про витрат за надання правової допомоги позивач посилається на статтю 224 Господарського кодексу України. Дана стаття регулює порядок відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічні норми містяться і в ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода – наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Оскільки суд встановив, що витрати, здійснені позивачем на отримання юридичної допомоги не мають обов'язкового характеру, а також те, що позивачем не доведений причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою відповідача та збитками позивача, а тому, дійшов висновку щодо відмови у задоволенні такої вимоги позивача.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 3; код 02231933) на користь Приватного Науково-Дослідного Виробничого Підприємства "ВАНТ" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 1а, к. 8; код 21531701) основний борг в сумі 13 413 (тринадцять тисяч чотириста тринадцять) грн. 60 коп., пені в сумі 1 341 (одна тисяча триста сорок одна) грн. 36 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 147 (сто сорок сім) грн. 55 коп. та 207 (двісті сім) грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

СуддяВ.С. Катрич

Рішення підписано 17.09.2010 р.