Рішення № 11968025, 23.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/16923.09.10 За позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної в м. Києві ради До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 23 972,44 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

В засіданнях приймали участь:

Від прокуратури Баганець Н.В. помічник прокурора, посвідчення № 235 від 20.12.06.;

Кулєба М.В. представник за довіреністю № 4794 від 03.09.10.

Від позивача Корнійко В.В. представник за довіреністю № 50/ол-р від 11.02.10.;

Слободюк О.І. представник за довіреністю № 393/01-Р від 12.10.09.

Від відповідача ОСОБА_2 представник за довіреністю № б/н від 14.06.10.;

ОСОБА_3 представник за довіреністю № б/н від 26.08.10.

Рішення прийнято 23.09.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в звязку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 01.07.10. по 02.09.10., з 02.09.10. по 21.09.10., з 21.09.10. по 23.09.10.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної в м. Києві ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати разом з ПДВ та пенею в загальному розмірі 23972,44 грн. за Договором оренди № 70-07 нежитлового приміщення площею 29,2 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач має заборгованість перед позивачем за користування спірним нежитловим приміщенням площею 29,2 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.10. порушено провадження у справі № 30/169; розгляд справи було призначено на 15.06.10. о 15-15.

В судовому засіданні 15.06.10. представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить суд залишити позов без розгляду, та зазначає, що ніяких правових угод між відповідачем і Голосіївською районною в м. Києві радою з 25.05.08. не укладалось і акту про вселення не було.

Крім того, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначає, що всі розрахунки між відповідачем і Голосіївською районною в м. Києві радою включно до липня 2009 року було проведені вчасно, а з липня 2009 року нежитлове приміщення використовує інший орендар, який самочинно проводить перебудову обєкту.

В судовому засіданні 15.06.10. представниками сторін було подано спільну заяву про продовження на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строку вирішення спору у справі № 30/169.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.10. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 30/169; розгляд справи відкладено на 01.07.10. о 14-45.

В судовому засіданні 01.07.10. представником позивача подано суду письмові пояснення на заперечення відповідача, відповідно до яких Голосіївська районна у м. Києві рада просить суд задовольнити позовні вимоги, та зазначає, що в порушення умов Договору оренди відповідач сплачував орендні платежі несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим за період з травня 2008 року по лютий 2009 року у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 18 663,52 грн., розмір ПДВ - 3732,70 грн., розмір пені - 1576,22 грн., що в загальній сумі становить 23 972,44 грн.

В судових засіданнях 01.07.10. та 02.09.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

В судовому засіданні 02.09.10. представником відповідача подано заяву про витребування доказів. Розглянувши зазначену вище заяву відповідача, суд відмовив у її задоволенні.

В судовому засіданні 21.09.10. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.09.10. о 12-10.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/169.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.07. між Голосіївською районною в м. Києві радою (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено Типовий договір оренди нежитлового приміщення № 129-07 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) на підставі рішення Голосіївської районної у м. Києві ради від 26.04.07. № 12/06 п. 1.2 та ордеру № 155-07 від 25.06.07. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в користування на умовах оренди нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району м. Києва, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 29,2 кв. м.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вселився в зазначене вище нежитлове приміщення 25.06.07. на підставі ордеру № 155-07 від 25.06.07., виданого згідно рішення Голосіївської районної у м. Києві ради від 01.03.07. № 914, що підтверджується актом вселення від 26.06.07., копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно п. 3.1 Договору, сторонами було погоджено, що розмір орендної плати за перший календарний місяць встановлюється Орендодавцем згідно рішення сесії Голосіївської районної у м. Києві ради від 19.10.06. № 4/14 та від 16.11.06. № 5/15 в розмірі 1535,15 грн. (без ПДВ) згідно розрахунку, зазначеного у Додатку 1 до цього Договору.

У відповідності до п. 3.3 Договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем щомісячно в повному обсязі незалежно від насідків господарсько-фінансової чи іншої діяльності до 15 числа поточного місяця та перераховується на розрахунковий рахунок, зазначений в Договорі.

Згідно п. 5.1 Договору, сторонами погоджено строк дії даного Договору з 25.06.07. по 25.05.08.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокуратура та позивач вказують на те, що у відповідності до акту № б/н від 03.09.10. Комунального підприємства Голосіївської районної у м. Києві ради «ЖЕО-107»встановлено, що вищезазначене нежитлове приміщення в період з 25.06.07. по 12.02.10. використовував Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 та станом на 12.02.10. спірне нежитлове приміщення площею 29,2 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 КП «ЖЕО-107»не передавалось.

Прокуратура та позивач зазначають, що на даний час відповідач має заборгованість перед позивачем з орендної плати в розмірі 23972,44 грн. (18663,52 грн. орендна плата, 3732,70 грн. ПДВ, 1576,22 грн. - пеня) за користування спірним нежитловим приміщенням площею 29,2 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної в м. Києві ради не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії Договору було встановлено сторонами до 25.05.08.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У відповідності до матеріалів справи, Голосіївська районна у м. Києві рада своїм листом № 308/01/10-р від 23.05.08. повідомила відповідача про закінчення строку дії Договору оренди нежитлового приміщення № 129-07 від 25.06.07., та просила передати по акту прийому-передачі спірне нежитлове приміщення загальною площею 29,2 кв. м, що знаходиться на першому поверсі у будинку по вул. Тарасівській, 40/5.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначено, що договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, з наведеного вбачається, що строк дії Договору закінчився 25.05.08., та Орендодавцем було повідомлено відповідача про те, що надалі строк дії Договору оренди спірного приміщення продовжуватись не буде.

З письмових пояснень відповідача вбачається, що 04.06.09. на сесії Голосіївської районної в м. Києві ради було скасовано рішення № 44/19 від 02.03.06. про приватизацію нежитлового приміщення СПД ОСОБА_1, а спірний обєкт оренди було вирішено виставити на конкурс комісії з оренди. В липні 2009 року відбулось засідання конкурсної комісії по оренді, на якій відповідачу було відмовлено в оренді спірного приміщення.

Відповідач вказує на те, що з 26.05.08. ним не використовувалось спірне приміщення, а тільки сплачувалась орендна плата до липня 2009 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначає, що після того, як йому було відмовлено в оренді спірного майна, він у відповідності до норм ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України перестав сплачувати орендну плату за спірне нежитлове приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, викладені у письмових поясненнях відповідача обставини, позивачем та прокуратурою не спростовані належними доказами.

Також слід зазначити, що у відповідності до розрахунку боргу за оренду спірного нежитлового приміщення, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що станом по липень 2009 року у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за фактичне користування спірним приміщенням.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 29.07.09. між Голосіївською районною у м. Києві радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аква-Х»було укладено Типовий договір оренди нежитлового приміщення № 106-09, відповідно до умов якого позивач на підставі розпорядження Голосіївської районної у м. Києві ради від 24.07.09. № 91 п. 2.12 та ордеру № 161-09 від 29.07.09. передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Аква-Х»в користування на умовах оренди нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району м. Києва, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що розташоване на першому поверсі, загальною площею 29,2 кв. м.

Згідно п. 5.1 Типового договору оренди нежитлового приміщення № 106-09 від 29.07.09. сторонами було погоджено строк його дії з 29.07.09. по 29.06.12.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що починаючи з 29.07.09. орендарем спірного приміщення було Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква-Х».

Щодо посилань прокуратури та позивача на акт № б/н від 03.09.10. Комунального підприємства «ЖЕО-107»Голосіївської районної у м. Києві ради, відповідно до якого зазначено, що спірне нежитлове приміщення в період з 25.06.07. по 12.02.10. використовував Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 та станом на 12.02.10. зазначене нежитлове приміщення площею 29,2 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 КП «ЖЕО-107»не передавалось, суд встановив наступне.

Акт перевірки це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства суб'єктами.

В акті перевірки приміщення повинні зазначатись прізвища, імена та по-батькові посадових осіб, їх посади.

Крім того, в акті перевірки зазначаються прізвища, імена та по-батькові, посади, місця проживання осіб, у присутності яких проводиться перевірка. Вказані записи здійснюються з посиланням на документи, що їх підтверджують. За згодою таких осіб до акта перевірки можуть додаватись копії цих документів.

Як вбачається з матеріалів справи, акт № б/н від 03.09.10. щодо перевірки спірного приміщення було укладено членами комісії Комунального підприємства «ЖЕО-107», а саме, у складі: головного інженеру ОСОБА_4., старшого майстру ОСОБА_6 та майстру т/д № 3 ОСОБА_5

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що обстеження у спірному приміщенні було проведено одноособово, лише працівниками Комунального підприємства «ЖЕО-107», оскільки в акті Комунального підприємства «ЖЕО-107»№ б/н від 03.09.10. відсутні підписи інших осіб (які не зацікавленні в результаті перевірки), які мають бути присутніми при обстеженні приміщення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, зазначений вище акт Комунального підприємства «ЖЕО-107»№ б/н від 03.09.10. суд не приймає в якості належного доказу, який би підтверджував зайняття спірного приміщення відповідачем, оскільки цей акт було підписано лише працівниками Комунального підприємства «ЖЕО-107» без участі інших осіб, які не є зацікавленими в перевірці спірного приміщення.

Крім того, слід зазначити, що у відповідності до наявних у матеріалах справи документів вбачається, що нежилі приміщення №№ 1, 2, 3, 4 групи приміщень № 25 загальною площею 30,40 кв. м, які знаходяться в АДРЕСА_1 літера А були відчужені у відповідності до Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11.02.10. Товариству з обмеженою відповідальністю «Аква-Х».

Згідно акту прийому-передачі нежитлових приміщень від 12.02.10., копія якого міститься в матеріалах справи, Фонд приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква-Х»прийняло приватизовані шляхом викупу нежилі приміщення №№ 1, 2, 3, 4 групи приміщень № 25 загальною площею 30,40 кв. м, які знаходяться в АДРЕСА_1 літера А, на першому поверсі будинку.

Таким чином, з наведеного вбачається, що прокуратурою та позивачем належними засобами доказування не доведено суду факту користування відповідачем спірним приміщенням, а також не надано суду доказів того, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем за оренду вказаного вище нежитлового приміщення площею 29,2 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 в сумі 23 972,44 грн.

Обовязок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи позивача у справі, в даному випадку - Голосіївської районної в м. Києві ради.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 законних та охоронюваних інтересів Голосіївської районної в м. Києві ради, оскільки у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за користування спірним нежитловим приміщенням.

З огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів Голосіївської районної в м. Києві ради, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Враховуючи те, що прокуратура звільнена від сплати державного мита, судові витрати покладаються на позивача - Голосіївську районну в м. Києві раду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 32, 33, 34, 44, 49, 77, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Голосіївської районної в м. Києві ради відмовити повністю.

2.Стягнути з Голосіївської районної в м. Києві ради (03039, проспект 40-річчя Жовтня, 42, код ЄДРПОУ 26077543) в доход Державного бюджету України 239 (двісті тридцять девять) грн. 72 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 24.09.10.