Рішення № 11967918, 13.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/33113.09.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будрент»

про стягнення 84783, 26 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будрент» про стягнення 84783,26 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором фінансового лізингу № L1516-12/07 від 12.12.2007р. не оплатив вартість придбаного товару, заборгувавши позивачу 71962,23 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 71962,23 грн. - боргу, 5488,68 грн. –пені, 5929,00 грн. –інфляційних збитків, 1403,35 грн. –3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати –847,83 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 22.06.2010 р. було провадження по справі та призначено її розгляд на 30.08.2010р.

30.08.2009р. відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, не виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що нез’явлення представників відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, розгляд справи було відкладено на 13.09.2010р.

В судове засідання 13.09.10р. представник відповідача повторно не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання також не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір фінансового лізингу № L1516-12/07 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого лізингодавець (позивач) на підставі договору купівлі –продажу (поставки) зобов’язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість, якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до цього договору), а лізингоодержувач (відповідач) зобов’язався прийняти вказаний предмет лізингу та сплатити лізингові платежі на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 вказаного договору, строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів (додаток № 1 до договору) та не може бути менше одного року.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору, встановлено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу та комісію лізингодавця. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку.

Згідно з загальними умовами фінансового лізингу (додаток № 4 до договору), лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв’язку.

У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5-го числа поточного місяця лізингоодержувач зобов’язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов’язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця. (п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 5.4 загальних умов фінансового лізингу, лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання –передачі. Зазначені у графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

У графіку лізингових платежів (додаток № 1 до договору) від 12.12.2007р., встановлено, що коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами п.п. 6.1.1 –6.1.5 Загальних умов.

Відповідно до п. 6.2 договору змінений за правилами п. 6.1 загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку лізингодавця та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв тандемний каток HAMM HD10 серійний № Н170384, що підтверджується Актом приймання –передачі 28 грудня 2007 року.

Відповідач в порушення умов вказаного договору, свої зобов’язання виконував не належним чином, в результаті чого у останнього виникла заборгованість за період з березня 2009 року по лютий 2010 року в розмірі 71962,23 грн., а тому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення оплати, а тому позивач, на підставі п. 5.1 Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 5488,68 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 5.1 Договору у разі несвоєчасного перерахування коштів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 5488,68 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 5929,00 грн. –інфляційних збитків та 1403,35 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будрент» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25/1, код ЄДРПОУ: 34001379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, код ЄДРПОУ: 34480657) 71962 (сімдесят одну тисячу дев’яносто шістдесят дві) грн. 23 коп. - боргу, 5488 (п’ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 68 коп. –пені, 5929 (п’ять тисяч дев’ятсот двадцять дев’ять) грн. 00 коп. –інфляційних збитків, 1403 (одну тисячу чотириста три) грн. 35 коп. –3% річних, 847 (вісімсот сорок сім) грн. 83 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 20.09.2010р.