Рішення № 11967814, 26.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.10.10 р.                     Справа № 11/177                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Державного підприємства „Добропіллявугілля” м.Добропілля Донецької області в особі відокремленого підрозділу „Управління по гасінню, профілактиці породних відвалів та рекультивації земель”, м. Добропілля, Донецької області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта „Білозерська”, м. Білозерське, Донецької області

про стягнення 74887 грн. 68 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Печерський А.Т. - юрисконсульт

від відповідача: Жданова І.М. – начальник юридичного відділу

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство „Добропіллявугілля”, м. Добропілля, Донецької області в особі відокремленого підрозділу „Управління по гасінню, профілактиці породних відвалів та рекультивації земель”, м. Добропілля, Донецької області, звернувся до господарського суду з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта „Білозерська”, м. Білозерське, Донецької області про стягнення основного боргу за надані послуги в сумі 62965 грн. 69 коп., пені за несвоєчасну оплату послуг в сумі 6451 грн. 77 коп., 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 1253 грн. 17 коп., інфляційних в сумі 4217 грн. 05 коп. згідно договору на виконання робіт №383 від 01.01.2009р. та договору на виконання лабораторних послуг №363-186 П від 01.01.2009р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 13.09.2010р. справу передано на розгляд судді Підченко Ю.О.

Відповідач позовні вимоги не визнав, в частині стягнення штрафних санкцій, обґрунтовуючи це тим, що згідно умов договорів загальна сума оплат за виконані роботи перевищила розмір грошових зобов’язань за договорами на 221515 грн. 64 коп. За надані послуги в серпні, вересні та жовтні шахта не розрахувалась своєчасно через відсутність коштів на рахунку. У зв’язку з тим, що грошові зобов’язання за договорами було виконано до серпня 2009 року, доповнень і змін до договорів не вносилось, позивач не мав підстав для нарахування пені за несвоєчасні розрахунки за надані послуги в серпні, вересні, жовтні – виходити за межі договірних зобов’язань.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.01.09р. між Державним підприємством „Добропіллявугілля” в особі відокремленого підрозділу „Управління по гасінню, профілактиці породних відвалів та рекультивації земель”, надалі Виконавець, та товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта „Білозерська”, надалі Замовник, було укладено договір №383 на виконання робіт та договір №363 – 186П на виконання лабораторних послуг.

Пунктом 1.1. договору №383 встановлено, що Виконавець приймає на себе зобов’язання робіт по обеззаражуванню шахтних стічних вод.

Згідно пункту 2.2. договору №383 Замовник проводить оплату Виконавцю за виконані роботи після приймання місячного обсягу виконаних, згідно підписання актів виконаних робіт (форма 2), але не пізніше 30 числа після отримання згаданої вище документації.

Відповідно до п.2.1. договору №383 вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно з кошторисом і розрахунком, які є невід’ємними частинами даного договору і складають 181003 грн. 35 коп.

Пунктом 2.3. договору №383 встановлено, що Виконавець залишає за собою право переглядати вартість розрахункової калькуляції у разі виходу нових нормативних актів та збільшення витрат, що суттєво впливають на вартість без переоформлення договору з наступним повідомленням про зазначене Замовника на підставі узгодження вартості робіт (послуг).

Згідно п. 5.1. договору №383 він діє з 01.01.09р. до 31.12.09р.

За період з серпня 2009 року по жовтень 2009 року, Замовнику були виставлені рахунки згідно договору №383 від 01.01.09р. за виконані послуги на суму 47 784 грн. 51 коп., які не були ним оплачені.

Пунктом 1.1. договору №363–186П встановлено, що Виконавець приймає на себе зобов’язання робіт (послуг) по лабораторним дослідженням.

Згідно п.2.2. договору №363-186П Замовник проводить передоплату 100 відсотків Виконавцю на розрахунковий рахунок.

Відповідно до п.2.1. договору №363-186П вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно з кошторисом і калькуляцією, які є невід’ємними частинами даного договору і складають 94 061 грн. 57 коп.

Пунктом 2.3. договору №363-186П встановлено, що Виконавець залишає за собою право переглядати вартість розрахункової калькуляції у разі виходу нових нормативних актів та збільшення витрат, що суттєво впливають на вартість без переоформлення договору з наступним повідомленням про зазначене Замовника на підставі узгодження вартості робіт (послуг).

Згідно п. 5.1. договору №363-186П він діє з 01.01.09р. до 31.12.09р.

За період з вересня 2009 року по жовтень 2009 року, Замовнику були виставлені рахунки згідно договору №363-186П від 01.01.09р. за виконані послуги на суму 15 181 грн. 18 коп., які не були ним оплачені.

Докази у справі свідчать про те, що свої зобов’язання за договорам №383 на виконання робіт від 01.01.09р. та договором №363-186П про виконання лабораторних послуг Замовник у повному обсязі не виконав. На час звернення з позовом за ним виник борг на загальну суму в розмірі 62965 грн. 69 коп., який позивач і намагається стягнути з відповідача.

Оскільки мало місце несвоєчасне внесення платежів за надані послуги, позивач з посиланням на п.4.2. договорів №383 та 363-186П від 01.01.09р., додатково намагається стягнути з відповідача згідно договору №383 пеню в сумі 4 893 грн. 26 коп. за прострочення грошових зобов’язань та договору №363-186П пеню в сумі 1 558 грн. 51 коп. за прострочення грошових зобов’язань, що разом складає суму 6451 грн. 77 коп.

Відповідач свої зобов’язання щодо внесення плати за надані послуги не виконав, тому позивач з посиланням на ст. 625 ЦК України намагається стягнути з нього трьох процентів річних в сумі 956 грн. 98 коп. та інфляційних в сумі 3 213 грн. 69 коп. за період прострочення виконання грошового зобов’язання згідно договору №383 та трьох процентів річних в сумі 296 грн. 19 коп. та інфляційних в сумі 1 003 грн. 36 коп. за період прострочення виконання грошового зобов’язання згідно договору №363-186П. Загальна сума трьох процентів річних за обома договорами дорівнює 1253 грн. 17 коп. та інфляційних за обома договорами дорівнює 4217 грн. 05 коп. за період прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Так як, договором передбачено щомісячну сплату наданих послуг, до спірних правовідносин застосовуються також приписи статті 903 ЦК України.

В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються ним в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивачем доведено факт не виконання відповідачем обов’язків щодо несвоєчасного внесення платежів за надані послуги. Відповідач визнав позов в частині стягнення основної суми боргу.

Обов’язки щодо своєчасного внесення платежів за надані послуги, а саме – обеззаражування стічних вод та лабораторні дослідження. За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з нього основного боргу в сумі 62 965 грн. 69 коп. за період з серпня 2009 року по жовтень 2009 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Додаткове зобов’язання існує тільки тоді, коли існує основне зобов’язання. Існування основної заборгованості у відповідача щодо несплати наданих послуг, підтверджено обставинами справи та доказами.

У задоволенні вимог щодо стягнення пені слід відмовити на тих підставах, що сторони дійсно зазначили відсильну норму передбачену ст.231 ГК України у договорах №383 та №363-186П від 01.01.09р., однак конкретно не встановили розмір пені, який підлягає стягненню, що є порушенням вимог ст.ст. 1 та 2 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.96р. №543/96-ВР із змінами та доповненнями.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки інший розмір не встановлений договорами, то позов у частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1 253 грн. 17 коп. та інфляційних в сумі 4 217 грн. 05 коп., за період прострочення виконання грошового зобов’язання за період з серпня 2009 року по жовтень 2009 року, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стаття 55 ГК України не відносить філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні підрозділи), утворені ними для здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання.

Коло повноважень відособленого (структурного) підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно вимог ст. 44, частини п’ятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.10.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 1, 2 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.96р. №543/96-ВР із змінами та доповненнями, ст. ст. 526, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 174, 175, 193, 231 ГК України, ст. ст. 4-6, 24, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Державного підприємства „Добропіллявугілля” в особі відокремленого підрозділу „Управління по гасінню, профілактиці породних відвалів та рекультивації земель” до товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта „Білозерська” – задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта „Білозерська”, 85013, Донецька область, м. Білозерське, вул. Будівельна, буд. 17, ід. код 36028628, на користь:

-           Державного підприємства „Добропіллявугілля”, 85000, Донецька область, проспект Шевченко, буд. 2, р/р 26003309571068 у філії від. ПАТ ПІБ м. Добропілля, МФО 334118, ід. код 32186934, борг за надані послуги в сумі 62 695 грн. 69 коп., три проценти річних в сумі 1 253 грн. 17 коп., інфляційні в сумі 4217 грн. 05 коп. за прострочення виконання грошового зобов’язання, витрати по державному миту в сумі 684 грн. 36 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 215 грн. 67 коп., видавши наказ.

3.          У задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Добропіллявугілля” в особі відокремленого підрозділу „Управління по гасінню, профілактиці породних відвалів та рекультивації земель” до товариства з обмеженою відповідальністю „Шахта „Білозерська” щодо стягнення пені в сумі 6 451 грн. 77 коп. - відмовити.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                               

Повний текст рішення складено –01.11.10р.