Єдиний державний реєстр судових рішень ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
26.10.10 р. Справа № 40/343
Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:
Головуючого судді Підченко Ю.О.
Суддів Левшиной Г.В.
Мальцева М.Ю.
За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „МТІ”, м. Київ
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ”, м. Донецьк
про стягнення 6371 787 грн. 37 коп.
за участю:
представників сторін:
від позивача: Друзь А.А. – юрисконсульт, Дріжчаная С.В. - юрисконсульт
від відповідача: Тимофєєв О.М. - юрисконсульт
За клопотання обох сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, витребування додаткових доказів, наявність котрих стала відома безпосередньо у судовому засіданні, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України, діючій на час проведення судом процесуальних дій.
У зв’язку з складністю спору, значного обсягу доказів, які підлягають збиранню та належної правової оцінки справу було вирішено колегіально, у складі трьох суддів, що відповідає вимогам статті 4-6 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „МТІ” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ” про стягнення:
· основного боргу у сумі 4535267 грн. 34 коп.;
· штрафу в розмірі 0,1 % від суми несвоєчасного виконання грошових зобов’язань за кожний день прострочення платежу за поставлену партію товару в сумі 335168 грн. 73 коп. згідно договору поставки №1339-2005/п від 20.10.05р.
Відповідач позов визнав частково по викладеним у відзиві доводам, зокрема:
Ш погоджується із сумою основного боргу, яка під час судового процесу була збільшена позивачем до 5215465 грн. 46 коп.;
Ш щодо стягнення штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у щодо постачання товару, визнається ним частково в сумі 565275 грн. 32 коп. на підставі поданого контррозрахунку.
З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову оцінку правовідносинам сторін, вислухавши доводи представника позивача, мотиви заперечень відповідача, суд встановив:
До прийняття рішення у справі, позивач відповідно до вимог статті 22 ГПК України неодноразове уточнював свої вимоги, а саме збільшував їх, з урахуванням раніше заявлених у позові. Тому станом на час розгляду спору по суті залишив за собою право на стягнення з відповідача:
· основного боргу в сумі 5305465 грн. 46 коп. – станом на 27.04.10р.;
· штрафу у розмірі 0,1 % від суми несвоєчасного виконання грошових зобов’язань за кожний день прострочення платежу за поставлену партію товару в сумі 1066321 грн. 91 коп.
Додатково позивач надав суду клопотання щодо вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві та судових витрат по даній справі, оскільки на його думку існують всі правові підстави вважати, що грошові кошти, які є у нього можуть зникнути. Оскільки строк прострочення виконання зобов’язань за договором поставки є тривалим, це може негативно вплинути на його господарську діяльність, у тому числі щодо розрахунків із контрагентами у інших правовідносинах.
Згідно ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві у межах ціни позову.
Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
На час подання заяви про забезпечення позову, тягар доказування покладається на особу, яка її подала. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до вимог ст. 33 ГПК України та належністю їх до спору згідно ст.ст. 34, 36 ГПК України.
Клопотання позивача не мотивоване посиланням на відповідні докази, що доводять необхідність вжиття заходів по забезпеченню позову
При цьому під доказами ймовірності зазначеного вище припущення слід розуміти:
· достовірно встановлені і доведені суду факти, що свідчать про недобросовісну поведінку відповідача;
· або наявні докази щодо високого ступеня вірогідності такої поведінки.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснив оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів та дійшов до висновку щодо їх необґрунтованості також з урахуванням наступного:
· розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
· забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
· наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, що такий захід може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
· імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів;
· запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Позивач не довів, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, і існує загроза його невиконання у майбутньому. Відсутні докази, які підтверджують його фінансове становище, у тому числі наявність даних бухгалтерської звітності про існування дебіторської та кредиторської заборгованості, докази виконання зобов’язань перед своїми контрагентами. Також відсутні докази припущення того, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення
Відповідно до вимог статті 66, 67 ГПК України застосування заходів забезпечення позову у справі – є правом суду, з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, що такий захід може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Під час розгляду заяви про забезпечення позову, суд дотримувався забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу тощо. Заява позивача необґрунтована , а тому не підлягає задоволенню.
Під час слухання справи від відповідача надійшла заява згідно приписів пункту 6 статті 83 ГПК України про надання розстрочки виконання рішення по даній справі, яка була узгоджена з позивачем, і під час судового засіданні останній про надання якої він не заперечує.
Заяву про надання розстрочки виконання рішення відповідач обґрунтовує наявністю виняткових конкретних обставин, що можуть ускладнити виконання рішення та зробити його неможливим у строк встановлених судом способом. У даному випадку клопоче про застосування до спору матеріальні інтереси сторін, фінансовий стан його підприємства, ступінь вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини які дійсно перешкоджатимуть виконанню рішення тощо. У якості таких доказів додає :
ь звіт про фінансові результати за 9 місяців 2010 року;
ь баланс станом на 30.09.10р. щодо існування дебіторської та кредиторської заборгованості;
ь довідку про рух грошових коштів, з посиланням на невиконанні зобов’язання перед контрагентами .
За змістом заяви вбачається, що погашення заборгованості за спірними договором поставки повинно відбуватися наступним чином:
· основний борг у сумі 750000 грн. у строк до 31.10.10р.;
· основний борг у сумі 1700000 грн. у строк до 31.11.10р.;
· основний борг у сумі 2765465 грн. 46 коп. у строк до 31 12 10р.;
· штраф у сумі 282637 грн. 66 коп. у строк до 31.11.10р.;
· штраф у сумі 282637 грн. 66 коп. у строк до 31.12.10р.
З метою усунення порушення змагальності та рівності сторін перед законом, створення сторонам усіх необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, правильного вирішення спору, дослідження первинних документів на відображення проведених між сторонами господарських операцій за спірним договором поставки, з’ясування спеціальних знань у справі, судом було задоволено клопотання відповідача щодо призначення судової економічної експертизи. Оскільки сторони прагнули вирішити спір у досудовому порядку, відповідач відмовився від її проведення, на що справу повернуто Харківським науково-дослідницьким інститутом судових експертиз імені професора Бокаріуса М.С. на адресу суду.
На підставі вказаних обставин, розгляд справи відбувся за наявними у справі матеріалами. Позов мотивовано тим, що 20.10.05р. між товариством з обмеженою відповідальністю „МТІ”, далі - Постачальник , та товариством з обмеженою відповідальністю „ НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ”, далі Покупець, було укладено договір довгострокового постачання товарів № 1339-2005/п, далі договір.
Згідно пункту 1.1 Постачальник зобов’язався на протязі дії договору поставити та передати у власність Покупця товар ( партію товару) на підставі заявки у кількості та строки встановлені договором та специфікацією, а Покупець прийняти та своєчасно її сплатити. Предметом постачання є – товар ( партія товару), найменування, асортимент та кількість якого вказується у специфікаціях, що є невід’ємними частинами договору поставки.
Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що строк поставки товару або його партії, за узгодженою сторонами заявкою становить 10 днів. Ціна товару або його партії передбачені у прайс - листі Постачальника та можуть змінюватися ним у залежності від показників, які обумовлюють ціну товару ( розділ 7 договору). У пункті 7.4 договору сторонами встановлено, що розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України – гривні.
Порядок розрахунків за договором та специфікаціями відбувається відповідно до вимог пункту 8.1 договору, який передбачає, що Покупець зобов’язаний сплатити поставлений товар не пізніше 60 ( шістдесяти) календарних днів з дати поставки товару Постачальником. Пункт 8.2 договору вказує на порядок проведення таких розрахунків у вигляді безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.
Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 18.08.06р. включно, але до повного виконання сторонами зобов’язань за договором.
У специфікації сторони узгодили умови постачання, асортимент та його загальну кількість за індивідуальними визначеними ознаками. Додатково у договорі було застосовані засоби забезпечення виконання зобов’язань вигляді штрафу, які на час винесення рішення суду є мірою відповідальністю. Зазначені засоби знайшли своє відображення у пункті 9.4 договору, який передбачає, що у разі прострочення Покупцем оплати за поставлену продукцію Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов’язання сплатити штраф у розмірі 0,1% від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання по оплаті поставленої партії товару за кожний день прострочення.
На виконання умов договору за видатковими накладними, долучених до матеріалів справи, позивач здійснив на адресу відповідача постачання товару на загальну суму 5305465 грн. 46 коп.
Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов’язання, заявник посилаючись на вимоги закону та умов договору намагається стягнути з відповідача штраф в сумі 1066321 грн. 91 коп. по кожній не оплаченої видатковій накладній у межах строку визначеного пунктом 6 статті 232 ГК України від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання щодо оплаті поставленої партії товару за кожний день прострочення
Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного:
За вимогами ГК України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціні. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст.ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.
Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Господарський кодекс України чітко вказує, що сторонами договору постачання можуть бути лише суб’єкти господарювання в розумінні статті 55 ГК України. Таким чином, законодавець відрізнив відповідно до вимог частини 6 статті 265 ГК України договір поставки від договору купівлі-продажу. Сторони судового процесу є суб’єктами господарювання відповідно до вказаних вимог, а тому за своєю природою, між сторонами було укладено договір поставки продукції.
Згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Обов’язок Покупця прийняти товар та сплатити його вартість за договором прямо випливає із положень статей 689, 692 ЦК України та умов договору.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Законодавець встановлює, що за загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 ГПК України). Належність доказів визначається судом згідно вимог статті 34 ГПК України за необхідність залучення їх до справи.
Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні докази.
Позивачем доведені підстави щодо зобов’язання відповідача прийняти товар та сплатити його вартість згідно переліку, визначеного у специфікації за договором поставки. Факт проведення між сторонами господарських зобов’язань підтверджено первинними документами – видатковими накладними на отримання товару відповідачем. Відповідач не заперечує проти прийняття ним товару, наявність обов’язків щодо його оплати у встановлений договором строк.
Під час судового процесу відповідач надав суду розрахункові документи на підтвердження здійснення ним оплати придбаного товару. Так, відповідно до платіжного доручення №3927 від 31.08.10р. в сумі 30000 грн. та платіжного доручення №4522 від 30.09.10р. в сумі 60000 грн. ним було перераховано на адресу позивача боргу на загальну суму 90000 грн., однак після звернення кредитора з позовом.
Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України) зокрема у таких випадках:
Ш припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
Ш спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Тому провадження у справі щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 90000 грн. підлягає припиненню за ознаками пункту 1-1 статті 80 ГПК України за відсутності предмету спору.
Зобов’язання не припинилося виконанням проведеним належним чином, тому позов товариства з обмеженою відповідальністю „МТІ” до товариства з обмеженою відповідальністю „НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ” щодо стягнення з останнього решти частини основного боргу в сумі 5215465 грн. 46 коп. згідно договору довгострокового постачання товарів від 20.10.05р. за № 1339-2005/п, обґрунтований та підлягає задоволенню.
Додаткове зобов’язання існує тільки тоді, коли існує основне зобов’язання. Існування основної заборгованості у відповідача заборгованості щодо несплати поставленого твоару, підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження.
Судом прийнято до уваги, що учасниками судового процесу в розумінні ст. 55 ГК України є суб’єкти господарювання. Відтак, до спірних правовідносин відносно стягнення додаткових позовних вимог потрібно застосовувати вимоги ст. 230 та частина 6 ст. 232 ГПК України де зазначено, що пеня відноситься до штрафних санкцій, а її нарахування припиняється через шість місяців, коли зобов’язання мало бути виконано. Наданий позивачем розрахунок штрафу не відповідає вказаним вище вимогам. У даному випадку до спірних відносин сторін потрібно застосувати вимоги статті 3 Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, далі Закон, яка встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.
Передбачений пунтком 9.4 договору розмір пені дорівнює 0.1% від суми простроченого зобов’язання, а саме перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, а наданий відповідачем контррозрахунок пені в сумі 565275 грн. 32 коп. відповідає вказаним вище вимогам закону. Оскільки мало місце прострочення виконання грошових зобов’язань за договором позов у частині стягнення з відповідача штрафу ( штраф відповідає вимогами статей 1, 2, 3 Закону , оскільки заявлений за прострочення виконання грошових зобов’язань) підлягає задоволенню частковою, у зв’язку з чим з відповідача підлягає стягненню сума штраф у розмірі 565275 грн. 32 коп.
У задоволенні решти частини штрафу в сумі 501046 грн. 59 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань щодо оплати поставленого товару, слід відмовити, як необґрунтовано заявленого.
Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно частини 5 статті 49 ГПК України. У зв’язку з чим з відповідача у справі - товариства з обмеженою відповідальністю „ НВП агентство маркетингових досліджень АМІ” підлягають стягненню витрати по державному миту в сумі 23494 грн. 80 коп. та забезпечення судового процесу в сумі 217 грн. 44 коп..
Питання розподілу між сторонами витрат щодо експертизи не вирішується, оскільки відповідач відмовився від її проведення, а тому справа була розглянута у правовому полі.
Щодо заяви відповідача від 25.10.10р. за №1200 щодо надання розстрочки виконання рішення суду, то слід зазначити наступне:
Законодавець встановлює, що розтрочка це - виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
На час надання розстрочки виконання рішення, суд досліджує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини які дійсно перешкоджатимуть виконанню рішення у спосіб та порядок встановлених судом. Відповідачем доведені такі обставини, а тому заява щодо надання розстрочки виконання рішення у справі №40/343 обґрунтована та підлягає задоволенню, у зв’язку з чим погашення загальної суми заборгованості у розмірі 5780740 грн. 78 коп., яка підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю „НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ” за спірними договором поставки слід здійснити наступним чином, зокрема:
· основний борг у сумі 750000 грн. у строк до 31.10.10р.;
· основний борг у сумі 1700000 грн. у строк до 31.11.10р.;
· основний борг у сумі 2765465 грн. 46 коп. у строк до 31 12 10р.;
· штраф у сумі 282637 грн. 66 коп. у строк до 31.11.10р.;
· штраф у сумі 282637 грн. 66 коп. у строк до 31.12.10р.
Право про захист якого просить позивач порушено відповідачем, і ним понесенні витрати у вигляді державного мита та збору на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу на час звернення з позовом. Вказані обставини пов’язанні із зменшенням його матеріальних благ у зв’язку з неналежним ставленням відповідача до своїх обов’язків за договором поставки товару та підтверджують факт його противоправної поведінки. Крім того, надати розстрочку, відстрочку та змінити спосіб та порядок виконання рішення це право, а не обов’язок суду, як це встановлено п. 6 ст. 83 ГПК України на час винесення рішення або задоволення такого клопотання за приписами ст. 121 ГПК України.
Безпосередньо у судовому засіданні позивач з посиланням на акт звірки станом на 22.10.10р., підписаного сторонами без зауважень та пропозицій, вказав іншу суму основного боргу в розмірі 5215455 грн. 56 коп. , у зв’язку з чим надана додаткова заява про надання розстрочки заборгованості за № 1205 від 26.10.10р. Вказана заява не можу бути прийнята судом у якості доказів у справі згідно приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України, і оцінюється згідно вимог статті 43 ГПК України, оскільки суперечить обставинам справи, доказам на їх підтвердження ( загальна сума заборгованості та її складові різняться між собою на 9 грн. 90 коп.).
Посилання сторін на акт звірки розрахунків станом на 22.10.10р., долучений до заяви про надання розстрочки виконання рішення не приймається судом до уваги, оскільки не містить посилання на зобов’язання - договір. Акт звірки розрахунків є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами – договором, накладними, рахунками тощо. Надані первинні документи підтверджують факт проведення між сторонами господарських операцій за договором поставки, та виникнення дебіторської заборгованості у позивача, та кредиторської заборгованості у відповідача.
У судовому засіданні, яке відбулося 26.10.10р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивні частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 9, ст.ст. 11, 15, 16, 526, 599, 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 55, 180, 181, 193, 202, п. 6 ст. 232, 264, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 36, 43, 44, ч. 5 ст. 49, ч. 4 ст. 69, 75, п.1-1 ст. 80, ст. ст. 82, 82-1, п.6 ст. 83, ст. 84, ч.ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „МТІ” до товариства з обмеженою відповідальністю „НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ” щодо стягнення з останнього основного боргу в сумі 90000 грн. – припинити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ”, 83060, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 143-г, п/р 26002198006171 у банку Донбаська філія ООО Кредит промбанк, МФО 335596, ід. код 13539835, на користь:
- товариства з обмеженою відповідальністю „МТІ”, 01023, м. Київ, бул. Лесі Українки, 4, п/р 26001001318446 у ЗАТ „ОТП Банк” м. Київ, МФО 300528, ід. код 13669756, основний борг в сумі 5215465 грн. 46 коп., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в сумі 565275 грн. 32 коп., витрати за державному миту в сумі 23494 грн. 80 коп. та забезпечення судового процесу в сумі 217 грн. 44 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю „МТІ” щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ” пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в сумі 501046 грн. 59 коп. – відмовити.
4. Розстрочити виконання рішення у справі №40/343 частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі, у зв’язку з чим погашення загальної суми заборгованості у розмірі 5780740 грн. 78 коп., яка підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю „НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ” слід здійснити наступним чином:
· основний борг у сумі 750000 грн. у строк до 31.10.10р.;
· основний борг у сумі 1700000 грн. у строк до 31.11.10р.;
· основний борг у сумі 2765465 грн. 46 коп. у строк до 31 12 10р.;
· штраф у сумі 282637 грн. 66 коп. у строк до 31.11.10р.;
· штраф у сумі 282637 грн. 66 коп. у строк до 31.12.10р.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Головуючий суддя
Судді Г.В. Левшина
М.Ю. Мальцев
Повний текст рішення складено –01.11.10р.
Судове рішення № 11967819, Господарський суд Донецької області було прийнято 26.10.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 40/343. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: