Рішення № 11967761, 25.10.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.10.10 р.                     Справа № 16/161                               

Господарський суд Донецької області у складі: головуючий суддя Манжур В.В.,

судді – Кододової О.В., судді – Ушенко Л.В.,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Віді-Лізинг”, м.Київ

до відповідача: Територіального міжгалузевого об’єднання “Слов’янськ”, м.Слов’янськ

про стягнення 356999,65грн.

За участю представників сторін :

від позивача: Тищенко А.В. – за довіреністю

від відповідача: Федорова В.П. – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.06.2010р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Віді-Лізинг”, м.Київ до Територіального міжгалузевого об’єднання “Слов’янськ”, м.Слов’янськ про стягнення 356999,65грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 09.08.2010р. – 10 год. 15 хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду Донецької області від 03.09.10р. по справі призначений колегіальний склад суду у складі: головуючий суддя Манжур В.В., суддя Кододова О.В., суддя Ушенко Л.В.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

          У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу № Лі0212А-0002 від 30.07.2008р. з додатками та доповненнями, видаткову накладну № ЛІоРА-000037 від 20.08.2008р., акт прийому-передачі предмету лізингу від 20.08.2008р., довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, повідомлення про настання факту дефолту від 14.12.2009р., акт повернення предмету лізингу від 23.12.2009р., неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого позивач звернувся до суду.

Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України – позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

          Позивач надав до суду заяву від 18.10.2010р. та додаткові пояснення від 18.10.2010р. та просить стягнути з відповідача суму вартості предмету лізингу в розмірі 138441,55грн., суму винагороди Лізингодавця в розмірі 215605,91грн.

Відповідач у відзиві за № 9/1-109 від 16.08.2010р. проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на повернення предмету лізингу в справному стані.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

          30.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Віді-Лізинг” (Лізингодавець) та Територіальним міжгалузевим об’єднанням “Слов’янськ” (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансовий лізингу за № Лі0212А-0002 (далі за текстом – договір), згідно пункту 1.1. якого Лізингодавець зобов’язаний набути у власність та передати Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу автокран на шасі КРАЗ марки КС-55712 вантажопідйомністю 25 т, згідно переліку встановленого додатком № 1 (далі – предмет лізингу), а Лізингоодержувач зобов’язаний сплатити Лізингодавцю авансовий платіж в розмірі і порядку, визначеному пунктом 2.2. договору, та прийняти предмет лізингу у лізинг за встановлену плату. Специфікація предмета лізингу міститься в додатку № 1, який є невід’ємною частиною договору.

          Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих на себе зобов’язань. Датою набуття сили цим договором є дата, вказана в правому куті першого аркуша договору (п.15.1. договору).

Договір підписаний без заперечень та зауважень.

          Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами був підписаний акт приймання-передачі щодо передачі предмету лізингу - автокрану на шасі КРАЗ марки КС-55712 вантажопідйомністю 25 т, заводський номер Y7A65053080809999, 2008 року випуску, в платне користування на умовах договору.

          Згідно пункту 1.3. договору, предмет лізингу передається Лізингоодержувачу у лізинг строком на 36 місяців, починаючи з дня підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу відповідно до статті 3 договору. Протягом строку лізингу Лізингоодержувач зобов’язаний сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі згідно вимог, встановлених статтею 4 договору, згідно додатку № 2 до договору (Графік лізингових платежів), що є його невід’ємною частиною.

          Між сторонами узгоджений та підписаний без заперечень графік лізингових платежів (додаток № 2 до договору).

           За умовами договору Лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі (п.4.1. договору).

Відповідно до п.4.2. договору, сплата лізингових платежів за договором здійснюється Лізингоодержувачем щомісячно протягом всього строку лізингу на підставі рахунку-фактури Лізингодавця, який повинен бути наданий Лізингоодержувачу до настання кінцевої дати своєчасної сплати лізингового платежу відповідно до пункту 4.3. договору та графіку лізингових платежів.

Згідно пункту 4.3. договору, лізингові платежі підлягають сплаті Лізингоодержувачем з двадцятого числа до 14:00 годин двадцять п’ятого числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем підписання акту приймання-передачі предмету лізингу. Останній лізинговий платіж здійснюється на дату закінчення строку лізингу. Якщо зазначені дати припадають на неробочий день, лізинговий платіж здійснюється у попередній робочий день. Лізингові платежі, що здійснюються після закінчення встановлених цим пунктом строків, вважаються простроченими.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч.1 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”).

На виконання умов договору позивачем були виставлені рахунки-фактури на сплату лізингових платежів за період з липня 2008р. по грудень 2009р. Крім того, між сторонами був узгоджений та підписаний без заперечень графік лізингових платежів, який є додатком № 2 до договору, в якому сторони встановили розмір щомісячних платежів за договором, та згідно якого відповідач повинен був відшкодовувати вартість предмету лізингу, в т.ч. ПДВ.

Відповідач здійснив часткову оплату лізингових платежів за договором, за розрахунком позивача сума вартості предмету лізингу, яка до теперішнього часу не погашена, за період дії договору до моменту повернення предмету лізингу за актом від 23.12.2009р., становить 138441,55грн.

Посилання відповідача на те, що, у зв’язку з вилученням згідно акту від 29.06.2009р. технічного паспорту на автокран КС 55712, він не користувався предметом лізингу, а тому не здійснював лізингові платежі починаючи з липня 2009р., суд не приймає, оскільки документально факт того, що відповідач не користувався предметом лізингу не підтверджений матеріалами справи.

Зважаючи на те, що на момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати суми вартості предмету лізингу в повному обсязі, вимоги позивача про стягнення суми вартості предмету лізингу в розмірі 138441,55грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми винагороди Лізингодавця в розмірі 215605,91грн., суд зазначає наступне:

В обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми винагороди Лізингодавця позивач посилається на пункт 4.1. договору, в редакції додаткової угоди № 2 від 20.08.2008р., згідно умов якого визначений склад лізингового платежу, до якого в тому числі входить винагорода Лізингодавця за надання послуг фінансового лізингу, що розрахована згідно п.4.2.

Із узгодженого між сторонами графіку лізингових платежів вбачається, що сторони дійшли згоди щодо розміру щомісячних платежів за договором та у графі „Винагорода Лізингодавця, без ПДВ, грн.” зазначили посилання на ст.10 договору.

Однак, в статті 10 договору сторони передбачили засвідчення та гарантії Лізингоодержувача. Будь-яких посилань на порядок розрахунку та оплати винагороди Лізингодавцю зазначена стаття договору не містить. Доказів внесення змін до графіку лізингових платежів до матеріалів справи не надано.

За умовами договору оплата лізингових платежів, в тому числі в винагороди Лізингодавця, здійснюється на підставі рахунків-фактур Лізингодавця, який повинен бути наданий Лізингоодержувачу до настання кінцевої дати своєчасної сплати лізингового платежу відповідно до пункту 4.3. договору та графіку лізингових платежів.

Зважаючи на те, що розрахунки за договором здійснюються на рахунків-фактур Лізингодавця, у матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу Лізингоодержувача рахунків-фактур на оплату винагороди Лізингодавця.

Відповідач у судових засіданнях пояснив, що рахунки на сплату винагороди Лізингодавця не отримував, у зв’язку з чим не здійснював оплати; рахунки на сплату суми вартості предмету лізингу були ним отримані та оплачені.

Отже, зважаючи на недоведеність позивачем розміру винагороди за договором та відсутність у матеріалах справи доказів направлення рахунків-фактур на сплату винагороди, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми винагороди Лізингодавця в розмірі 215605,91грн. безпідставні та не підлягають задоволенню

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі п.3 ч.2 ст.11, ч.1 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 4-6, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Віді-Лізинг”, м.Київ до Територіального міжгалузевого об’єднання “Слов’янськ”, м.Слов’янськ про стягнення суми вартості предмету лізингу в розмірі 138441,55грн. та суми винагороди Лізингодавця в розмірі 215605,91грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Територіального міжгалузевого об’єднання “Слов’янськ”, м.Слов’янськ (вул.Краматорська, 77, м.Слов’янськ, Донецька область, 84100; ЄДРПОУ 04634552; р/р 26007230531961 у Донецькій філії „УСБ”, МФО 334011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Віді-Лізинг”, м.Київ (вул.Червоноармійська, 21, м.Київ, 01601; вул.Велика Кільцева, 56, с.Софіївська Борщагівка, Київська область, 08131; ЄДРПОУ 34937291; п/р 26503103641001 у ЗАТ „Альфа-Банк” м.Київ, МФО 300346) суму вартості предмету лізингу в розмірі 138441,55грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 1384,42грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 91,52грн.

В іншій частині позовних вимог – у задоволенні відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Головуючий суддя                               

Суддя                                                             О.В.Кододова

Суддя                                                             Л.В.Ушенко

Повний текст рішення складений та підписаний 29.10.2010р.