Постанова № 11966716, 22.01.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2010 року 09:19 № 2а-17028/09/2670

Розглянувши справу за позовом Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі» НАК «Нафтогаз України» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя Смолій І.В.

Секретар Бузінова І.Ю.

Представники:

від позивача: Міщенко О.В. п\к (дов.від 10.12.09р. № 112)

від відповідача : Махнівський М.О. п\к (дов. від 05.05.09р. № 2544/9/10-214)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.01.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 29.12.09р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 15.01.10р.

15.01.10р. по справі оголошено перерву до 22.01.10р. за клопотанням представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не поступило. В обґрунтування позовних вимог послався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, повідомив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки № № 2037/23-08/34821777 від 24.11.09р., даним актом зафіксовано допущення позивачем порушень податкового законодавства за що до позивача і було застосовано штрафні санкції. Вважає таке рішення законними, тому просить в позові відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»НАК «Нафтогаз України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.02.07р. по 30.06.09р. За результатами перевірки складено акт перевірки № 2037/23-08/34821777 від 24.11.09р.

Актом перевірки встановлено допущення позивачем порушень п.п.7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. , в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 3170858грн., в тому числі за січень 2009року на суму 1344896грн., за лютий 2009року на суму 7574грн., за травень 2009року 1665130грн.та за червень 2009року на суму 153258грн

На підставі вище зазначеного акту перевірки Державною податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва 07.12.09р. винесено повідомлення-рішення № 0008582308/0 яким за позивачем визнано податкове зобовязання на суму 4756 287грн., що включає 3170 858грн.- основний платіж та 1585429грн. штрафні(фінансові) санкції.

З акту перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, та пояснень представника відповідача судом встановлено, що податковий орган прийшов до переконання про завищення позивачем сум податкового кредиту у звязку із віднесенням до нього сум податку на додану вартість сплачену позивачем при придбанні природного газу за договорами, за № 06/08-2416 від 31.12.08р. та за № 06/09-102 від 30.01.09р., що були укладені між позивачем та ДК «Газ України»про закупівлю природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормових витрат та про закупівлю природного газу для власних потреб. Виконання вимог даних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийому-передачі природного газу від 31.01.09р., 28.02.09р., 25.03.09р., 30.04.09р., 22.05.09р., 31.05.09р., 30.06.09р.

Відповідачем не заперечується товарність таких договорів, однак при здійсненні перевірки податковий орган прийшов до переконання, що газ на виробничо-технологічні витрати та на власні потреби не компенсуються, тому придбання таких товарів не призводить до отримання доходу, за таких обстави такі витрати не можуть на думку податкового органу вважатись витратами, що здійснені у власній господарській діяльності.

Суд не можу погодитись з такими твердженнями відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наявної в матеріалах справи копії статуту ДП «Нафтогазмережі» НАК «Нафтогаз України»затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.07.09р. за №367 вбачається, що метою діяльності підприємства є забезпечення безперебійного постачання та транспортування природного та нафтового газу населенню, бюджетним установам і організаціям та іншим субєктам господарювання, постачання скрапленого газу, ефективного використання та розвитку газорозподільних мереж та отримання прибутку від здійснення цієї та іншої діяльності.

Методичними положеннями з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах з газифікації та газопостачання затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 20.10.2006 №394 (далі - Методичні положення) у відповідності до яких здійснюється діяльність Підприємства в п.4.2 визначено, що кількість природного газу, яка одержана від постачальника і подана в мережу, визначається на підставі показань вимірювальних приладів, зафіксованих щоденними записами в технічних журналах, документів первинного обліку та двосторонніх актів.

Відповідно до нормативних актів, якими регулюється діяльність Підприємства виробничо-технологічні витрати, це витрати газу, які забезпечують надійне функціонування та умовну нормативну зовнішню герметичність газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо.

Пунктом 7.1. ст.7 «Групування витрат, що включаються до собівартості продукції (виконаних робіт, наданих послуг) за економічними елементами»Методичних положень встановлено, що до складу елементу формування собівартості продукції (робіт послуг) «Матеріальні витрати»належать витрати на сировину та матеріали, зокрема вартість природного, зрідженого газу та газу, використаного на власні потреби, виробничо-технічні витрати і втрати (технічно неминучий природний убуток) за встановленими нормативами, що придбані у сторонніх організацій і входять до складу виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), утворюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг з обслуговування систем газопостачання.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.05.05 р. №167-р «Про схвалення комплексного плану заходів із забезпечення фінансової стабілізації підприємств паливно-енергетичного комплексу»був розроблений план заходів на 2007-2009 рр., зокрема впорядкування засад ціно- та тарифоутворення в паливно-енергетичному комплексі (п.п.3.2., 3.17., 3.20. плану), а саме: розроблення та впровадження довгострокової тарифної та цінової політики в нафтогазовому комплексі (за окремими ліцензованими видами діяльності) з урахуванням наступних принципів: покриття обґрунтованих витрат; визначення системи показників ефективності функціонування підприємств нафтогазової галузі, які мають враховуватися при встановленні тарифів; визначення норми прибутку, в тому числі з урахуванням особливостей здійснення інвестиційної діяльності в нафтогазовій галузі; стимулювання скорочення витрат у тарифах на послуги суб'єктів природних монополій. Відповідальними за виконання цього плану є: НКРЕ України, Мінпаливенерга, Мінекономіки, Антимонопольний комітет, Комітет Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу. У вказаний план дій були внесені зміни в частині термінів виконання на 2009-2012 рр.

Нормативи виробничо-технічних витрат і втрати затверджуються на основі розрахунку їх граничних норм, наказом НАК «Нафтогаз України»у натуральному еквіваленті ( куб.м. газу/рік).

За таких обставин суд приходить до переконання, що придбання природного газу позивачем для виробничо-технологічних витрат, нормових витрат та для власних потреб є необхідним для здійснення позивачем господарської діяльності спрямованої на отримання прибутку. Таким чином позивачем підставно віднесено до сум податкового кредиту суми сплаченого ПДВ за придбаний природний газ договорами за № 06/08-2416 від 31.12.08р. та за № 06/09-102 від 30.01.09р.

Аналізуючи наведені докази, керуючись нормами чинного законодавства та внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що оскільки податковий орган помилково прийшов до висновку про завищення позивачем сум віднесених до податкового кредиту тому винесене податкове повідомлення рішення є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення.

Оскільки позивач в судовому засіданні відмовився від позовних вимог в часті стягнення з відповідача судових витрат у вигляді сплаченого державного мита за розгляд справи в суді в сумі 3, 40грн., тому вказана сума не підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0008582308/0 від 07.12.09р.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя Смолій І.В.