Постанова № 11966381, 27.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2010 року № 2а-10241/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМіністерства транспорту та зв'язку України

до

третя особаРеєстратора Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості"-Іванова Н.М., Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості"

Одеська залізниця

проскасування рішення про відмову в реєстрації від 16.11.2009 року та зобов'язання зареєструвати право властності

за участю представників сторін:

від позивача: Кулініченко К.Г.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи: Кулініченко К.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство транспорту та зв'язку України звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Реєстратора Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості"- Іванової Н.М., Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", третя особа Одеська залізниця, про скасування рішення про відмову в реєстрації від 16.11.2009 року та зобов'язання зареєструвати право власності.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення реєстратора про відмову в реєстрації від 16.11.2009 винесене державним реєстратором Івановою Н.М. суттєво обмежує права позивача в здійсненні права власності, набутого у встановленому законом порядку, чим порушує статтю 321 Цивільного кодексу України, частину восьму статті 3 та частину першу статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", а також підпункти 1.3 та 1.4 пункту 1 та підпункт 3.2 пункту 3 наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.12.2002 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2002 за № 157/6445, зокрема в ньому не зазначено опису майна та правового обґрунтування винесення рішення про відмову в реєстрації.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2010 відкрито провадження у справі та призначено справу до попереднього розгляду на 25.08.2010.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2010 було закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 27.09.2010.

У судовому засіданні 27.09.2010 представник позивача та третьої особи підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач 1 та відповідач 2 у судові засідання не з'явились, через канцелярію суду 14.09.2010 від відповідача 1 та відповідача 2 надійшли заперечення проти адміністративного позову, в яких вони просили в задоволені позовних вимог відмовити та розглядати справу за їх відсутності. Свої заперечення на адміністративний позов відповідачі обґрунтовують тим, що відмову в реєстрації не можна розцінювати, як протиправну, тому, що дії реєстратора (чи бездіяльність) не залежали від волі реєстратора, оскільки без внесення запису до Реєстру прав власності про місце знаходження - адресу об'єкту, електронна система Реєстру прав не здійснює облік запису (реєстрації), тому, що не заповнені всі розділи, які обов'язкові для заповнення, а в рішенні Господарського суду Одеської області, яке було надане разом з заявою про реєстрацію, місце знаходження об'єкта, його адреса відсутня. Зазначена в рішенні адреса трансформаторної підстанції № 420 Одеської дистанції електропостачання, м. Одеса, станція Одеса-Застава-1, не може вважатися адресою, оскільки суперечить статті 1 Закону України "Про географічні назви", відповідно до якої географічні назви - це власні назви географічних об'єктів, що застосовуються для їх розпізнавання та встановлення відмінності від інших об'єктів; до соціально-економічних географічних назв належать залізничні станції, роз'їзди, порти , пристані, аеропорти тощо.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.11.2008 у справі № 6-95-08-2631 за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код - 00017584) визнано право державної власності на об'єкт нерухомого майна - трансформаторну підстанцію № 420 Одеської дистанції електропостачання (інвентарний номер 15001), загальною площею 70,8 кв. м., збудовану у 1945 року, розташовану за адресою: м. Одеса, станція Одеса-Застава-1, що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці.

Рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2008 у справі № 6-95-08-2631 набрало законної сили 04.12.2008.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно на момент виникнення спірних правовідносин встановлювались Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень” та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18.02.2002 року за №157/6445 зі змінами і доповненнями від 22.01.2009.

Частинами першою, другою, четвертою та восьмою статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” передбачено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна. Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом. Реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 вище зазначеного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема право власності на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна

Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі.

19.10.2009 Міністерство транспорту та зв'язку України звернулось з заявою до комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" про реєстрацію права власності на трансформаторну підстанцію № 420 Одеської дистанції електропостачання, на підставі правовстановлювального документу - рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2008 у справі № 6/95-08-2631 та технічного паспорту.

Згідно зі статтею 18 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб. У разі подання заяви про державну реєстрацію прав фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує особу, а в разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені цих осіб. Заява про державну реєстрацію права власності подається до органу державної реєстрації прав, на території якого перебуває нерухоме майно або більша за площею його частина. Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права. Разом із заявою про державну реєстрацію права власності, інших речових прав, їх обмежень, документами, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права, подається документ про сплату державного мита. Облік заяв про державну реєстрацію прав проводиться в порядку їх надходження із зазначенням дати і часу. У разі отримання заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, здійснюється облік заяви в базі даних обліку заяв із зазначенням дати і часу.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Рішення Господарського суду Одеської області від 24.11.2008 по справі № 6-95-08-2631, набрало законної сили 04.12.2008, а тому є обов'язковим до виконання.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Згідно з пунктом 10 додатка 1 до пункту 2.1 статті 2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлювальними документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

У пункті 2.1 розяснення Міністерства юстиції України від 22.06.2007 № 19-32/30 щодо надання розяснення стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на обєкти нерухомого майна зазначається, що рішення про визнання прав власності на нерухоме майно є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності.

Частиною першою статті 17 зазначеного закону встановлюється порядок проведення державної реєстрації речових прав не нерухоме майно. Так, державна реєстрація речових прав проводиться в такому порядку: облік заяви про державну реєстрацію речових прав; прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав; установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав; державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав; присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна; видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право.

Частиною третьою статті 17 Закону визначено, що державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації речових прав орган державної реєстрації прав згідно із порядком ведення Державного реєстру прав зобов'язаний надати до відома заявників.

Реєстратором комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" Івановою Н.М. 16.11.2009 було прийнято рішення про відмову в реєстрації за заявою Міністерства транспорту та зв'язку України права власності на трансформаторну Підстанцію № 420 розташовану за адресою:м. Одеса, станція Одеса-Застава-1, в якому зазначено, що надання витягу з реєстру прав власності неможливо у зв'язку з відсутністю назви "станція Одеса-Застава-1" в реєстрі словників топонімічних назв Інформаційного центру.

Міністерство транспорту та зв'язку з зазначеним рішенням не погоджується та вважає його таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 23 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” передбачено вичерпний перелік підстав за наявності, яких може бути відмовлено в державній реєстрації прав на нерухоме майно. Так, у державній реєстрації права власності може бути відмовлено в разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочинну про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване. Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Відповідно до статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” у документі (свідоцтві) про державну реєстрацію речових прав, про відмову в державній реєстрації речових прав, про державну реєстрацію та відмову в державній реєстрації їх обмежень, що обтяжують нерухоме майно, про скасування записів у Державному реєстрі прав та внесення до них змін повинні зазначатися: кадастровий номер об'єкта нерухомого майна; час, дата і місце прийняття рішення; підстави для прийняття рішення, а в разі прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав - обґрунтування такого рішення; посилання на розділ Державного реєстру прав, до якого вноситься запис. Документ (свідоцтво) підписується державним реєстратором прав і засвідчується печаткою.

В порушення вище зазначеної норми Державним реєстратором Івановою Н.М. в рішенні про відмову в реєстрації не вказано підстав для прийняття рішення про відмову в реєстрації, не обґрунтовано прийняття такого рішення та не зазначено стислого опису майна. Посилання Івановою Н.М. в оскаржуваному рішенні на те, що надання витягу з реєстру прав власності неможливо у зв'язку з відсутністю назви "станція Одеса-Застава-1" в реєстрі словників топонімічних назв Інформаційного центру не може бути підставою для відмови у реєстрації права власності в розумінні статті 23 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, якою передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації.

Посилання відповідача на те, що відмову в реєстрації не можна розцінювати, як протиправну, тому, що дії реєстратора (чи бездіяльність) не залежали від волі реєстратора, оскільки без внесення запису до Реєстру прав власності про місце знаходження - адресу об'єкту, електронна система Реєстру прав не здійснює облік запису (реєстрації), тому, що не заповнені всі розділи, які обов'язкові для заповнення, а в рішенні Господарського суду Одеської області, яке було надане разом з заявою про реєстрацію, місце знаходження об'єкта, його адреса відсутні, а зазначена в рішенні адреса трансформаторної Підстанції № 420, м. Одеса, станція Одеса-Застава-1, не може вважатися адресою, оскільки суперечить статті 1 Закону України "Про географічні назви", відповідно до якої географічні назви - це власні назви географічних об'єктів, що застосовуються для їх розпізнавання та встановлення відмінності від інших об'єктів; до соціально-економічних географічних назв належать залізничні станції, роз'їзди, порти, пристані, аеропорти тощо є безпідставними, оскільки підпунктом 3.5 пункту 3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності, тобто державна реєстрація прав на нерухоме майно повинна була здійснюватись у відповідності до резолютивної частини рішення суду.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що субєкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень” означає, що субєкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що субєкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Таким чином, проаналізувавши вимоги чинного законодавства України та матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що рішення реєстратора КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" Іванової Н.М. від 16.11.2009 про відмову в реєстрації права власності на трансформаторну підстанцію №420 розташовану за адресою: м. Одеса, станція Одеса-Застава-1 є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Міністерства транспорту та зв'язку України є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Міністерства транспорту та зв'язку України до Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" та Реєстратора Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості"-Іванова Н.М. про скасування рішення, третя особа Одеська залізниця, про відмову в реєстрації від 16.11.2009 року та зобов'язання зареєструвати право власності - задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення реєстратора КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" Івановой Н.М. від 16.11.2009 про відмову в реєстрації права власності на трансформаторну підстанцію №420 розташовану за адресою: м. Одеса, станція Одеса-Застава-1.

3. Зобов'язати КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" зареєструвати право власності держави Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на об'єкт нерухомого майна - трансформаторну підстанцію №420 Одеської дистанції електропостачання Одеської залізниці, загальною площею 70,8 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, станція Одеса-Застава-1, що перебуває у повному господарському віданні Державного підприємства "Одеська залізниця".

4. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Міністерства транспорту та зв'язку України за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.П. Огурцов Повний текст постанови виготовлено 04.10.2010