Постанова № 11966219, 26.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 серпня 2010 року 12:40 № 2а-2864/10/2670

За позовомОСОБА_1

доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.09р. № 0025131704/0/51905

Суддя Смолій І.В.

Секретар судових засідань Бузінова І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 п\к (дов.від 24.11.09р. № ВМО 846070)

Від відповідача: Кириленко М.Є. п\к (дов.від 11.01.10р. № 6)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.08.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Дарницькому районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.09р. № 0025131704/0/51905.

Ухвалою суду від 01.03.10року по справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті на 24.03.10року.

03.03.10р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, зокрема позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.12.09р. № 0025131704/0/51905 та від 23.02.10р. № 0025131704/1/5550.

В судових засіданнях 24.03.10р., 28.04.10р., 08.06.10р., 05.08.10р. та 13.08.10р. оголошувались перерви для витребування та приєднання до матеріалів доказів необхідних для повного та всебічного зясування обставин справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з врахуванням їх збільшення, в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог пояснив, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є необґрунтовані та безпідставні, а саме відповідач помилково прийшов до переконання про нікчемність укладених договорів між Позивачем та ТОВ «Альтернатива», ПП «Анкер-Компанія-Плюс». Враховуючи вище викладене просить позов задоволити.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що проведена планова виїзна перевірка, якою встановлено порушення позивачем п. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом прийняті оскаржувані податкові-повідомлення рішення.

Відповідач вважає, що податкові повідомлення-рішення правомірні та такі, що винесені у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 рік. За результатами перевірки складено Акт від 12.11.2009 року № 5683/17/4/НОМЕР_1 (надалі Акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовано допущення позивачем порушень п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. в результаті чого занижено податок на додану вартість в період що перевірявся всього на суму 183799,00грн. у тому числі за січень 2007року 30916,00грн., лютий 2007року 36234,00грн., березень 2007року- 55538,00грн., квітень 2007року 33232,00грн., травень 2007року 16641,00грн., вересень 2007року 6662,00грн., квітень 2008року- 1720,00грн., червень 2008року- 623,00грн., серпень 2008року 1112,00грн., жовтень 2008року 875,00грн. та березень 2008року 246,00грн.

На підставі висновків Акту перевірки, ДПІ у Дарницькому районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0025131704/0/51905 від 01.12.09р. в якому за позивачем визначено суму податкового зобовязання у розмірі 275698,50 грн., в тому числі 183799грн. основний платіж та 91899,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з акту перевірки податковий орган прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість у звязку із включенням до податкового кредиту, в перевіряємо му періоді, сплачені при придбанні товарів у ТОВ «Альтернатива»та ПП «Анкер-Компанія-Плюс», оскільки такі правочини податковий орган вважає нікчемними, та при оплаті послуг отриманих від ТОВ «Юридична фірма «Пузанов та партнери»та ТОВ «Юридична фірма «Прокопенко, Чуйко та партнери»як такі що не повязані із господарською діяльністю позивача.

Позивач не погоджуючись з таким рішенням податкового органу оскаржив його в адміністративному порядку. В результаті розгляду скарги позивача Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення від 23.02.10р. № 0025131704/1/5550 яким за позивачем визначено суму податкового зобовязання у розмірі 268842,50 грн., в тому числі 179223грн. основний платіж та 89619,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з рішення про результати розгляду скарги від. 15.02.10р. за № 4450/Б/25-012 податковий орган прийшов до висновку про підставність віднесення позивачем сум ПДВ сплачених при взаємодії з ТОВ «Юридична фірма «Пузанов та партнери»та ТОВ «Юридична фірма «Прокопенко, Чуйко та партнери».у звязку з чим визнана за позивачем суму податкового зобовязання знижено .

Як встановлено судом з акту перевірки податковий орган прийшов до висновку про заниження позивачем у перевіряємий період суми податку на додану вартість в розмірі 179223,00грн. у звязку із віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сум сплаченого ПДВ при придбанні товарів у ТОВ «Альтернатива»та ПП «Анкер-Компанія-Плюс»за нікчемними правочинами.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Альтернатива» 01.01.04р. було укладено договір №34 купівлі продажу керамічних виробів, згідно з яким ТОВ «Альтернатива»(продавець) зобовязується передати у власність а позивач (покупець) прийняти товар та здійснювати їх оплату. У звязку із віднесенням позивачем за вказаним договором сум сплаченого ПДВ у період з січня по березень 2007року було завищено податковий кредит в сумі 54857,75грн.

Крім того судом встановлено, що 01.10.06р. позивачем було укладено договір № 12 з ЧП «Анкер-Компанія-Плюс»купівлі-продажу керамічних виробів, згідно з яким ЧП «Анкер-Компанія-Плюс» (продавець) зобовязується передати у власність а позивач (покупець) прийняти товар та здійснювати їх оплату. У звязку із віднесенням позивачем за вказаним договором сум сплаченого ПДВ у період з січня по вересень 2007року було завищено податковий кредит в сумі 124 365,31грн.

Підпунктом п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. встановлено право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Судом досліджено надані позивачем копії податкових накладних виписаних ТОВ «Альтернатива»за договором № 34 від 01.01.04р. в період з січня по березень 2007року. Наявні в матеріалах справи копії накладних із сторони продавця скріплені печаткою підприємства та підписом, однак в графі «підпис і прізвище особи яка склала податкову накладну»наявний лише підпис, відомості про прізвище особи якою було видано накладні відсутні.

Крім того з наявної в матеріалах справи копії Постанови Господарського суду Луганської області від 03.10.06р. по справі за № 22/65б ТОВ «Альтернатива»визнано банкрутом та призначено ліквідатором Алчевську ОДПІ Луганської області.

Аналізуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що податкові накладні згідно з якими позивач відніс до податкового кредиту в сумі 124 365,31грн.в період з січня по вересень 2007року взагалі не могли бути видані.

З наявних в матеріалах справи копій свідоцтва про державну реєстрацію, довідки ЄРРПОУ вбачається, що ТОВ «Альтернатива»зареєстровано як юридична особа 02.12.2000р. Перевальською районною державною адміністрацією у Луганській обл. ідентифікаційний код 31195707, керівник Перебийніс О.Г.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії акту № 29 від 21.11.05р. судом встановлено, що Перевальським відділенням Алчевської обєднаної державної податкової інспекції 21.11.05року скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Альтернатива»ідентифікаційний код 31195707, а ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.02.07року по справі за №22/65б вартість ТОВ «Альтернатива»ліквідовано.

Таким чином судом встановлено, що на момент видачі податкових накладних згідно з якими позивачем сформовано податковий кредиту перевіряємому періоді ТОВ «Альтернатива» було визнано банкрутом, призначено ліквідатором податковий орган та скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

За таких обставин суд приходить до переконання про безпідставність включення позивачем до податкового кредиту суми сплаченого ПДВ при придбанні товарів у ТОВ «Альтернатива».

Наведені обставини та документальні докази у справі не підтверджують факт виконання господарських зобовязань сторонами, та не свідчать про реальне настання правових наслідків, що обумовлені угодами.

За таких обставин суд повністю погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності господарських операцій проведених позивачем з ТОВ «Альтернатива»в період з січня по березень 2007року.

Що стосовно віднесення позивачем сум сплаченого ПДВ при взаємодії з ПП «Анкер-Компанія-Плюс», то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено з акту перевірки податковий орган прийшов до висновку про безпідставність віднесення до податкового кредиту сум сплачених позивачем при придбанні товарів у ПП «Анкер-Компанія-Плюс»в період з січня по вересень 2007року оскільки постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.8р. по справі №2а-7358/08 з пояснень гр. ОСОБА_7 який являється засновником ПП «Анкер-Компанія-Плюс», встановлено, що він за проханням знайомого зареєстрував дане підприємство та був призначений директором, однак обовязків керівника не виконував, документів фінансової звітності не підписував а місце знаходження печатки підприємства йому не відоме.

Судом встановлено, що ПП «Анкер-Компанія-Плюс»14.08.06р. було зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Луганської міської ради за ідентифікаційним кодом 34525907, керівник підприємства ОСОБА_7. Згідно з наявною в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість вбачається, що воно видано ПП «Анкер-Компанія-Плюс»01.09.06р. за № 17049772

З наявної в матеріалах справи копії постанови Луганського окружного адміністративного суду вбачається, що даною постановою суду дійсно було припинено державну реєстрацію ПП «Анкер-Компанія-Плюс»однак лише 20.08.08р. Крім того даною постановою суду встановлено, що ОСОБА_7 який являється засновником ПП «Анкер-Компанія-Плюс», встановлено, що він за проханням знайомого зареєстрував дане підприємство та був призначений директором, однак обовязків керівника не виконував, документів фінансової звітності не підписував а місце знаходження печатки підприємства йому не відоме.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того в матеріалах справи наявна копія акту про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Анкер-Компанія-Плюс», яке теж датовано 20.08.08р.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що судом досліджено надані позивачем копії податкових накладних виписаних ПП «Анкер-Компанія-Плюс»за договором № 12 від 01.10.06р. в період з січня по вересень 2007року. Наявні в матеріалах справи копії накладних із сторони продавця скріплені печаткою підприємства та підписом, однак в графі «підпис і прізвище особи яка склала податкову накладну»наявний лише підпис, відомості про прізвище особи якою було видано накладні відсутні.

Відповідно до п. 18. Порядку заповнення податкової накладної Затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.97р. Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 р. за N 233/2037 усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Пунктом 5 цього ж Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вже встановлено судом вище, податкові накладні виписані ПП «Анкер-Компанія-Плюс» в період з січня по вересень 2007року містять печатку даного контрагенту, однак відсутні будь які відомості про особу що її підписала. За таких обставин не можливо встановити особу що склала такі податкові накладні та обсяг її повноважень, зокрема наявність права такої особи складати на видавати податкові накладні від імені ПП «Анкер-Компанія-Плюс».

За таких обставин суд приходить до висновку про недійсність таких податкових накладних.

Оскільки у відповідності до вимог п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту, інших підстав для нарахування податкового кредиту визначених цим підпунктом позивачем не надано, враховуючи норми визначені п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 цього ж Закону, а також те, що судом вже встановлено вище, а саме що надані позивачем податкові накладні є недійсними, тому суд приходить до висновку про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ при купівля товару у ПП «Анкер-Компанія-Плюс».

Аналізуючи наведені норми та наявні матеріали суд приходить до переконання, що винесені податкові повідомлення-рішення № 0025131704/0/51905 від 01.12.09р. та від 23.02.10р. № 0025131704/1/5550є підставними та такими що не підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій