Постанова № 11966211, 04.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 серпня 2010 року09:40 № 2а-9388/09/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич-Інтер»

до Міністерства фінансів України

Державного казначейства України

про зобовязання вчинити дії

Судова колегія у складі:

Головуючий суддя Смолій І.В. Судді : Васильченко І.П., Федорчук А.Б.

Секретар Бузінова І.Ю.

Представники

Від позивача: Фундеряка Т.А. п\к (дов.від 01.04.10р. №б/н)

Від відповідача1: Самойленко А.В. п\к(дов.від 25.09.08р. №31-28030-02-2/21)

Від відповідача 2: не зявився

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.08.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи:

Позивач ТОВ «МДК»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства фінансів України та Державного казначейства України про зобовязання вчинити дії.

Ухвалою суду від 10.08.09р. відкрито провадження по справі та призначено до попереднього розгляду на 15.09.09р.

Розгляд справи 15.09.09р. відкладався до 15.10.09р. у звязку із неявкою відповідачів у судове засідання.

Ухвалою суду від 15.10.09р. по справі завершено підготовче провадження та призначено справу до колегіального розгляду на 01.12.09р.

У звязку із неявкою в судове засідання представника ДКУ 01.12.09р. розгляд справи відкладався до 28.01.10р.

В судових засіданнях 28.01.10р., 08.04.10р. та 03.06.10р. оголошувались перерви для витребування та приєднання до матеріалів доказів необхідних для повного та всебічного зясування обставин справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав, в обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник Міністерства фінансів України в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях.

Представник Державного казначейства України в судове засідання не зявився, однак направив на адресу суду письмові заперечення на позов.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славутич-Інтер»зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 11.11.97р., ідентифікаційний код 25009344, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію. Згідно з довідкою № 7929 з ЄДРПОУ, копія якої наявна в матеріалах справи, вид діяльності значиться неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, послуги з організації подорожувань та діяльність з організації азартних ігор.

Згідно із до п. 29 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та проведення лотерей, організація діяльності з проведення азартних ігор.

З наявної в матеріалах справи копії ліцензії серії АВ № 082846 вбачається, що вона видана 27.12.06р. Міністерством фінансів України на право провадження діяльності з організації діяльності з проведення азартних ігор (діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах), строк дії ліцензій значить з 28.04.06р. по 27.04.11р.

Статтею 15 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлено розмір плати за ліцензію на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) вартістю 30000 євро за кожний рік користування такою ліцензією. Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) видається строком на п'ять років.

З пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу" від 29.11.2000 № 1755 вбачається, що плата, яка вноситься суб'єктом господарювання за видачу та переоформлення ліцензії, за кожний рік користування ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор, а також за видачу копії та дубліката ліцензії, зараховується до Державного бюджету України і вноситься на рахунки територіального органу Державного казначейства № 3510 в установах Національного банку та № 2510 в установах комерційних банків (код бюджетної класифікації за доходами 14060200, символ звітності банку 069).

З наявної в матеріалах справи копії квитанції вбачається, що 24.05.06р. позивачем сплачено до державного бюджету кошти в сумі 972705,75грн. за призначенням платежу «за видачу ліцензії на право грального бізнесу на 5 років».

Наказом Міністерства фінансів України № 650 від 08 травня 2009 р. «Про зупинення дії ліцензій Міністерства фінансів України на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор» зупинено до 07 червня 2009 р. дію ліцензій, виданих суб'єктам господарювання, на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, в тому числі і дію ліцензії АВ № 082846 виданої 27.12.2006 р. позивачу. З 25.06.09р. вступив в закону силу Закону України Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні».

Відповідно до ст.4 Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні" з дня набрання чинності цим Законом, видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності цим Законом, скасовуються.

Позивач вважає, що оскільки ліцензію було скасовано до завершення строку на який її було видано, без його вини, а у звязку зі набранням законної сили Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», то частина коштів сплачена ним про отриманні ліцензії підлягає поверненню з державного бюджету як надмірно сплачену. У звязку з чим звернувся до Міністерства фінансів України з вимогою повернути сплачені авансом кошти за ліцензію.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України за № 31-35010-13-10/18954 від 23.07.09р. позивачу відмовлено у поверненні частини коштів сплачених позивачем при отриманні ліцензії у звязку тим, що законодавчо не передбачено повернення плати (її частини) за ліцензію на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, сплаченої субєктом господарювання.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся з суд з позовом в якому просить зобовязати Міністерство фінансів України винести подання про повернення з державного бюджету коштів, надмірно сплачених позивачем за ліцензію на організацію діяльності з проведення азартних ігор у розмірі 372600,00грн. та зобовязати Державне казначейство України повернути надмірно сплачені кошти на рахунок позивача.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та норми чинного законодавства суд приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.2. Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 18.04.2006 № 40/374 плата за ліцензію на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор вартістю 30000 євро за кожний рік користування такою ліцензією (далі - плата за ліцензію) сплачується заявником згідно з вимогами статей 1, 14 та 15 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" і постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 року № 1755 "Про термін дії ліцензії на, провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу" у термін, передбачений для внесення плати за видачу ліцензії, одноразово за весь строк, на який видається ліцензія.

З Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1837 вбачається, що у відповідача відсутні повноваження щодо забезпечення надходження платежів до бюджетів. Також, з додатку № 8 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" на відповідача не покладено обов'язку щодо здійснення контролю за надходженнями до державного бюджету коштів за кодом бюджетної класифікації 14060200 "Плата за видачу ліцензій та сертифікатів".

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення з відповідача таких коштів є безпідставні та задоволенню не підлягають, оскільки у останнього відсутні повноваження щодо здійснення виплат коштів із Державного бюджету за невикористану ліцензію.

Що стосовно заявлених вимог до Державного казначейства України колегія судді вважає за необхідне зазначити, що Державне казначейство України є самостійною юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, утримується за рахунок державного бюджету в межах коштів, передбачених на утримання Міністерства фінансів України.

Відповідно до Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232, Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується та здійснює відповідно до статей 48, 112 Бюджетного кодексу України розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат Державного бюджету України; встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видає інструкції з цих питань, здійснює контроль за їх дотриманням та контролює відповідність платежів взятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням.

Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: 1) операцій з коштами державного бюджету; 2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; 3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; 4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Згідно ст. 51 Бюджетного кодексу України, стадіями виконання Державного бюджету України за видатками визнаються: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису; 2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов'язань; 4) отримання товарів, робіт та послуг; 5) здійснення платежів; 6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

Як окрема юридична особа Державне казначейство України самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями.

Державне казначейство України не має права самостійно встановлювати бюджетні призначення та змінювати їх цільове спрямування.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що ч.1 ст. 119 Бюджетного кодексу України, визначено, що нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.

Крім того, безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства є вимоги позивача стосовно того, що Міністерство фінансів України повинно звернутись до Державного казначейства згідно Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226 (далі - Порядок), із поданням про повернення надмірну сплачених коштів за ліцензію на організацію діяльності у сфері грального бізнесу, виходячи з такого.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - платежі).

Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне зазначити, що нормативно-правовими актами не встановлено обов'язку відповідача щодо відшкодування грошових коштів як безпідставно отриманих за невикористаний строк ліцензії на організацію діяльності з проведення азартних ігор у зв'язку з прийняттям Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні".

Враховуючи всі вище зазначені обставини в їх сукупності, суд не вбачає в діях позивача відповідача порушень, тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного наказу.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги.

Головуючий суддя Смолій І.В.

Суддя Васильченко І.П.

СуддяФедорчук А.Б.