Постанова № 11966200, 09.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 серпня 2010 року 16:10 № 2а-11839/09/2670

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

Головного управління Державного казначейства України в м. Києві

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та визнання дій протиправними

Суддя Смолій І.В.

Секретар с/з Бузінова І.Ю.

представники :

від позивача : Мінчук Д.Л. п/к(дов.від 19.01.10р. № 1119б/н);

від відповідача 1: Шкодич Ю.В. п/к (дов.від 14.07.10р. № 12335/9/10-209)

від відповідача 2: не зявився

від прокурора : Овчаренко О.З. посвідчення № 60 від 16.03.09.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.08.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва та Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про визнання дій протиправними.

Ухвалою суду від 12.10.09р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в попередньому судовому засіданні на 25.11.09р.

Ухвалою суду від 25.11.09р. підготовче провадження по справі завершено та призначено справу до розгляду по суті на 28.01.10р.

21.01.10р. позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.

Розгляд справи 28.01.10р. відкладався до 17.03.10р. за клопотанням відповідача ГУ ДКУ у м. Києві.

Розгул справи 17.03.10р. було відкладено до 27.04.10р. у звязку із завершенням дії довіреності у представника позивача.

14.05.10р. позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, та викладено їх у наступній редакції : 1. Визнати недійсним (скасувати ) податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 31.10.2008р. №0008562303/0; 2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у місті Києві ( 01004, м. Київ, вул. Терещінківська 11-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТФГ -ДЕЛЬТА" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 154 823 (сто п'ятдесят чотири тисячі вісімсот двадцять три гривні) шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку та поточних рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „ТФГ -ДЕЛЬТА"; 3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного судового рішення у цій справі, що набрало законної сили, надати Головному управлінню Державного казначейства України у місті Києві ( 01004, м. Київ, вул. Терещінківська 11-а) висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, згідно податкових декларацій з податку на додану вартість, І поданих Товариством обмеженою відповідальністю „ТФГ -ДЕЛЬТА" на загальну суму 176 893грн.; 4. Зобов'язати Державну податкова інспекцію у Печерському районі міста Києва (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) після повного перерахунку Головним управлінням Державного казначейства України у місті Києві ( 01004, м. Київ, вул. Терещінківська 11-а) на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „ТФГ -ДЕЛЬТА" коштів з бюджету у вищезазначеному розмірі, в особовому рахунку цього платника податку нарахувати відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. 5. Зобов'язати Державну податкова інспекцію у Печерському районі міста Києва (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2) повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю „ТФГ -ДЕЛЬТА"(Код ЄДРПОУ 21641157, 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26) про належні йому суми відсотків за бюджетною заборгованістю у формі наведеній в додатку 5 «Порядку відшкодування податку на додану вартість», який затверджений спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.97 N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680.

В судових засіданнях 27.04.10р, 02.06.10р. та 23.06.10р. оголошувались перерви для витребування та приєднання до матеріалів доказів необхідних для повного та всебічного зясування обставин справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень зіславля на обставини викладені в письмових запереченнях.

Представник Головного управління Державного казначейства України в м. Києві в судове засідання не зявився, однак направив на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності та письмові заперечення на позов.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ТФГ-Дельта»зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією як юридично особа 19.09.1994р. за адресою: м. Київ., вул.. Кіквідзе,26 , ідентифікаційний код 21641157, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою № 15699/07 з ЄДРПОУ. Відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва № 100060634 позивач з 22.09.07р. взятий на облік як платник податку на додану вартість Державною податковою інспекцією у Печерському районні.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні судом встановлено, що позивачем заявлено до бюджетного відшкодування суми з податку на додану вартість, однак на час розгляду справи таке відшкодування позивачем не отримано. Відповідачами дана обставина не заперечується.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартості»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Відповідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації (рядок 25.1), яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартості»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.7.5. пункту 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

З наявних матеріалів справи вбачається, що працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта»(далі - позивач) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за вересень, жовтень, листопад та грудень 2006року, квітень 2008року яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період 01.08.06р. по 30.11.06р. та 01.02.08р. по 31.03.08р., за наслідками якої було складено Акт № 546/23-3/21641157 від 30.10.2008р. (далі акт перевірки).

Вказаним актом перевірки встановлено, що податкові декларації з ПДВ за вересень 2006р., жовтень 2006р., листопад 2006р., грудень 2006р. та квітень 2008р. позивачем подані без порушень вимог п.п. 4.1.4 . 4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р. зі змінами та доповненнями, однак встановлено допущення позивачем порушення вимог пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 та як наслідок вимоги п.п. 7.3.1, 7.3.6, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартості»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, у ТОВ «ТФГ-Дельта»відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування за вересень 2006року в сумі 93235,00грн.. за жовтень 2006року в сумі 42562,00грн., за листопад 2006року в сумі 15293,00грн., за грудень 2006року в сумі 3733,00грн., за квітень 2008р. в сумі 22070,00грн., що підлягає зменшенню в повному розмірі.

На підставі зазначеного вище акту перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0008562303/0 від 31.10.08р. форми «В1»яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі: за вересень 2006року в сумі 93235,00грн.. за жовтень 2006року в сумі 42562,00грн., за листопад 2006року в сумі 15293,00грн., за грудень 2006року в сумі 3733,00грн., за квітень 2008р. в сумі 22070,00грн.

Відповідно до п.п. 7.2.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартості»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР при проведенні документальної (планової або позапланової виїзної) перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок. При цьому носій електронної інформації повинен зберігатися платником податку протягом строку давності, встановленого законом. Платник податку повинен використовувати будь-яку з найбільш поширених операційних комп'ютерних систем в Україні за власним вибором, які будуть запропоновані центральним податковим органом.

Зокрема як встановлено з зазначеного акту перевірки та пояснень сторін, позивачем не забезпечено доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних. Дана обставина позивачем не заперечується, однак позивач вважає рішення прийняте на підставі зазначеного акту перевірки не правомірним, оскільки податковий орган помилково прийшов до висновку про відсутність позивача за місцем реєстрації, а також позивачем заперечується право податкового проводити виїзні перевірки та складати акти про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи та наявні матеріали суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 закону України «Про Державну податкову службу в Україні»завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі). Відповідно до ст. 3 цього ж Закону органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Статтею ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. №509/ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій виконують функції по здійсненню контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, та ін.

Статтею 11 цього ж Закону передбачені права державних податкових інспекцій якими вони наділені для виконання покладених функцій, а саме : здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів; 3) одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу; 4) запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків); 5) одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України та комерційних банків у порядку, встановленому Законом України "Про банки і банківську діяльність", довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності та ін.

Крім того, як вже зазначалось вище, податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних, а за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва проводилось ряд перевірок позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ за результатами яких складалось довідки № 188/23-8 від 29.01.07р, № 530/23-9/21641157 від 26.02.07р., № 1474/23-8 від 17.05.07р. згідно висновків зазначених довідок податковим органом встановлено своєчасність подання позивачем податкових декларацій, однак висновок про достовірність заявлених до відшкодування сум будуть зроблені після проведення додаткових заходів.

Враховуючи наведені обставини суд приходить до висновку про правомірність проведення перевірки податковим органом позивача 30.10.08р. з питань достовірності нарахування сум що підлягають бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем не надано до перевірки докази правомірності нарахування сум що підлягають відшкодуванню у звязку із відсутністю позивача за місцем державної реєстрації, що як вбачається з акту підтверджується актами від 15.10.08р. та 20.10.08р.

Крім того факт відсутності позивача за місцем реєстрації підтверджується і актом № 954/23-03/21641157 від 31.10.08р. що був складений працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про неможливість вручення ТОВ «ТФГ Дельта»податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. N 755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом вже встановлено вище, що місцем знаходження позивача значиться адреса: м. Київ., вул.. Кіквідзе,26. Крім того судом встановлено, що при спробах здійснити перевірку позивача податковим органом встановлено його відсутність за місцем реєстрації, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами «про відсутність за місцем реєстрації»від 15.10.08р. та 20.10.08р. і актом № 954/23-03/21641157 від 31.10.08р. про неможливість вручення ТОВ «ТФГ Дельта»податкового повідомлення-рішення. Крім того податковим органом вживались заходи для встановлення місця знаходження позивача і за місцем попередньої реєстрації, за адресою : м. Київ , вул. Арні Барбюса, 9А, однак і за цією адресою позивача виявлено не було.

Таким чином суд приходить до висновку, що податковим органом було використано всі надані йому законодавством можливості для встановлення факту відсутності юридичної особи за місцем її находження.

За таких обставин суд приходить до переконання, що оскаржуване податкове повідомлення рішення є підтсвним та таким що скасуванню не підлягає.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що представником Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва було заявлено клопотання про відмову у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення у звязку із пропущенням позивачів строків звернення до суду встановлених ст.. 99 КАС України.

Суд не може погодити з такою позицією податкового органу виходячи з наступного, відповідно до ч. 2 ст. 99КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.00 № 2181-ІП "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового, повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

При вирішенні конкуренції між положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і нормами статей 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід враховувати приписи частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Остання передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення.

Така ж позиція викладена в Листі Голови Вищого адміністративного суду України від 01.12.09р. за № 1624/13/13-09.

За таких обставин суд приходить до переконання, що позивачем не пропущено строк встановлений законом для звернення до суду.

З приводу позовних вимог щодо визнання дій ДПІ у Печерському районі м. Києва та Головного управління ДКУ у м. Києві з приводу визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити дії направлені на виплату позивачеві державного відшкодування з податку на додану, то суд враховуючи викладено вище вважає їх безпідставними.

Зокрема як вже зазначалось вище відповідно державному відшкодуванню з податку на додану вартість підлягають лише підтверджені суми, однак відповідно до акту перевірки та винесеного податного повідомлення-рішення заявлені позивачем суми не були підтверджені тому бездіяльність відповідачів з приводу не відшкодування позивачу сум ПДВ цілком правомірні.

Аналізуючи наведені докази, в їх сукупності та норми чинного законодавства суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФГ-Дельта»відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги.

Суддя Смолій І.В.