Постанова № 11965840, 23.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2010 року 12:00 № 2а-3846/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Проектно-будівельний комплекс "Схід"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

провизнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення №0001022305/8473 від 13.03.2009р. та рішення про застосування штрафних фінансових сакцій №0001062303 від 13.03.2009р. На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ ОСПРАВИ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушення, які були зафіксовані Відповідачем за результатом проведення перевірки, не відповідають дійсності, а податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2009 року № 0001022305/0/8473 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 березня 2009 року № 0001062303, є такими, що підлягають скасуванню, з підстав, які викладі в позовній заяві.

Відповідач позов не визнав та виклав свої заперечення письмово. Вважає, що оскаржувані рішення винесені правомірно, у відповідності до чинного законодавства України. Просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті Окружний адміністративний суд м. Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Проектно-будівельний комплекс Схід»зареєстроване у Дарницькій районній у місті Києві державній адміністрації 21.08.1996 року, ідентифікаційний код 24089370, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №119359.

Згідно довідки №428 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності за КВЕД є: загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення заміни, реконструкції та відновлення); діяльність у сфері архітектури: інженерна та технічна діяльність, повязана з будівництвом; виробництво збірних бетонних та залізобетонних виробів; діяльність автомобільного вантажного транспорту.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року, за результатом якої складений акт перевірки №974/23-02/24089370 від 26.02.2009 року.

В ході перевірки були виявлені наступні порушення: 1) п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97 №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1497969,00 грн.: за 3 квартал 2007 року в сумі 1447803,00 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 50166,00 грн.; 2) п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг” від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями) проводились розрахункові операції за готівкові кошти при реалізації силікатної цегли без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 2516,79 грн.

На підставі вказаних в акті перевірки висновків Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001022305/0 від 13 березня 2009 року на суму 2995938,00 грн., у тому числі донараховано зобовязання з податку на прибуток в сумі 1497969,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1497 969,00 грн. та прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 березня 2009 року № 0001062303 в сумі 12583,95 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-ХІV від 16.07.99.

Згідно ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після їх закінчення.

Господарські операції, як зазначено п. 5 ст. 9 вищевказаного Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ст. 11 цього Закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобовязані складати фінансову звітність.

У відповідності до накладної №041206/01 від 04.12.2006 року Позивач отримав від ПП «Квінта-А»400 тон металевого листа та гіпсокартону 225 метрів квадратних. На підставі вказаної накладної ПП «Квінта-А»виставило ВАТ «ПБК «Схід»рахунок-фактуру №0412 та видало податкову накладну №-4-12/01 від 04.12.2006 року.

08.12.2006 року ПП «Квінта-А»у відповідності до накладної №081206/01 поставило Позивачу 412 тон арматури. На підставі вказаної накладної ПП «Квінта-А»видало Позивачу податкову накладну №08-12/01 від 18.12.2006 року.

Отже Позивач правомірно, на підставі первинних документів, обліковував заборгованість перед ПП «Квінта-А»з 08.12.2006 року.

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валового доходу включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання не прибутковим організаціям згідно з п. 7.11 п. 7 ст. 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків визначених чинним законодавством України.

За змістом п.п 1.22.1 п. 1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога це 1) сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; 2) сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; 3) сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася не стягнутою після закінчення строку позовної давності; 4) основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокової облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); 5) сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається не поверненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. При цьому варто відзначити, що вказаний перелік є вичерпний.

Статтею 223 Господарського кодексу України встановлено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України. При цьому судом береться до уваги те, що Господарським кодексом України не встановлено будь-яких особливих застережень щодо строку позовної давності за вимогами про стягнення грошових коштів.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три року.

Крім того суд вважає, що ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Цивільний кодекс України, ні Господарський кодекс України не встановлюють поняття «припинення відліку позовної давності». Перебіг позовної давності може «починатись» (ст. 261 ЦКУ), «зупинятись»(ст. 263 ЦКУ), «переривається»(ст. 264 ЦКУ) і «спливати»(ст. 267 ЦКУ), але не припиняти відлік.

Щодо посилання Відповідача в акті перевірки на положення ст. 205 ГК України, то суд вважає їх помилковими, оскільки вказаною статтею врегульовано порядок припинення господарського зобовязання, а не початок, зупинення, переривання, слив або припинення відліку позовної давності.

Враховуючи викладене суд вважає, що висновки Відповідача про порушення Позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в його тлумаченні зі ст. 223 ГК України та статтями Глави 19 ЦК України не відповідають змісту положень вказаних нормативно-правових актів.

Щодо правомірності донарахування Відповідачем податку на прибуток підприємств та застосування штрафних фінансових санкцій Позивачу, суд бере до уваги наступне:

Під час проведення перевірки Відповідачем було зафіксовано, що згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками»станом на початок та кінець періоду, що перевірявся, значиться кредиторська заборгованість ВАТ «Схід»перед ТОВ «Управління механізації і транспорту»в розмірі 100330,65 грн. На підставі цього Відповідач дійшов висновку про те, що Позивач, порушуючи норми п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включив у 2 кварталі 2008 року до складу валового доходу суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «УМАТ», чим занизив суму податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Так, пунктом 2.6 п. 2 Порядку направлення органам держаної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказ ДПА України від 21 червня 2001 р. №253, податкове повідомлення-рішення це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обовязку платника податків: 1) сплатити нараховану суму або донараховану суму податкового зобовязання; 2) сплатити суму штрафних (фінансових) санкцій; 3) сплатити суму штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання; 4) сплатити штраф за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обовязкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3 Методичний рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевір к субєктів господарювання юридичних осіб, а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень (Додаток №7), затвердженого Наказом ДПА України від 11.09.2008 р. №584 (Про затвердження зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення) при описі встановленого(них) порушення(нь) в обовязковому порядку зазначаються: 1) пункти та статті нормативно-правових актів, якими встановлено відповідні норми, що були порушені (посилання на підзаконні акти здійснюються лише у випадках, якщо відповідна норма законом не встановлена); 3) зміст встановленого порушення; 4) первинні та (або) інша документи (їх відсутність), які зафіксовані (повинні бути зафіксовані) у бухгалтерському і податковому обліку та підтверджують наявність встановлених фактів, кореспонденція рахунків; 5) у разі необхідності перелік контрольних заходів, завдяки яким виявлено порушення; 6) посадові особи субєкта господарювання, що були відповідальними за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування та іншого законодавства у періоді вчинення порушення. Будь-який висновок акта перевірки щодо оцінки повноти виконання зобовязань перед бюджетом має ґрунтуватись на відповідних доказ, отриманих у ході перевірки.

Пунктом 3 частини з статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що винесене Відповідачем податкове повідомлення-рішення, яке не засновано на доказах (первинні та (або) інші документах (їх відсутність), які зафіксовані (повинні бути зафіксовані) в бухгалтерському і податковому обліку та підтверджують наявність встановлених фактів, кореспонденція рахунків), що встановлені у ході перевірки (за результатами якої виноситься податкове повідомлення-рішення) є необґрунтованим, а отже і протиправним.

Крім того, слід зазначити, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено можливості коригування валових витрат у випадку не повернення кредиторської заборгованості постачальнику робіт.

При розгляді питання щодо визнання не чинним рішення Відповідача про застосування штрафних фінансових санкцій суд бере до уваги наступне.

В ході перевірки Відповідачем було зафіксовано, що згідно даних касової книги 17.10.2007 року та прибуткового касового ордеру №98 від 17.10.2007 року на суму 1636,19 грн. було проведено реалізацію силікатної цегли за готівкові кошти та згідно даних касової книги 27.06.2008 року та прибуткового касового ордеру №35 від 27.06.2008 року на суму 880,00 грн. було проведено реалізацію силікатної цегли за готівкові кошти.

На підставі вищевикладеного Відповідач дійшов висновку про порушення Позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями).

Судом також враховується, що статтею 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг»від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) визначено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами субєктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та субєктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Загальні умови провадження господарсько-торгівельної діяльності визначені нормами Господарського кодексу України. Разом з тим, господарсько-торгівельною діяльністю, згідно глави 30 ГК України, є діяльність, що здійснюється субєктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Господарсько-торгівельна діяльність може здійснюватися субєктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торгівельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва підприємцями.

У свою чергу статтею 42 ГК України встановлено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, торгівельною діяльністю є вид економічної та господарської діяльності, що передбачає систематичність її здійснення та отримання відповідного прибутку.

Види діяльності Позивача перелічені в довідці №428 з ЄДРПОУ.

У випадку, якщо реалізація здійснюється не систематично та має разовий характер, то така реалізація не може розглядатись, як торгівельна діяльність у розумінні ГК України.

У даному випадку Позивач за договором купівлі-продажу відчужив покупцю силікатну цеглу та зафіксував ці операції в касовій книзі 17.10.07 р. на суму 1636,79 грн. та 27.06.08 р. на суму 880,00 грн.

Вказані операції є разові, не систематичні, а тому їх не можна розглядати як основний вид економічної діяльності Позивача.

Отже, висновки Відповідача про порушення Позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг»від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) та застосування до нього санкцій, встановлених п. 1 ч. 1 ст. 17 цього ж закону є протиправним.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Приписом ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій при винесенні оскаржуваних рішень.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 86, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 13 березня 2009 року № 0001022305/0/8473.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 березня 2009 року № 0001062303.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 05.03.10 р.