Постанова № 11965742, 28.01.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2010 року 17:00 № 2а-2576/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г., суддів Мазур А.С., Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. розглянувши справу

за позовомПриватного підприємства "Солекс"

до Міністерства промислової політики України Міністерства економіки України провизнання протиправною бездіяльність щодо виконання вимог пункту 2 Постанови Кабінету міністрів України №121 «Про терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» від 07.02.2001р. На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на його думку, Міністерство промислової політики України (надалі-Відповідач-1) та Міністерство економіки України (надалі-Відповідач-2) не виконали своїх обовязків, передбачених п.2 Постанови №121 КМ України від 07.02.2001р., «Про терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»(надалі Постанова №121), внаслідок чого його неодноразово притягували до відповідальності за порушення порядку здійснення розрахунків у готівковій формі.

Відповідач - Міністерство промислової політики України (надалі Відповідач-1) в письмовому запереченні проти позову повідомив, що проти нього заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що позов про визнання протиправною бездіяльність Мінпромполітики та Мінекономіки щодо виконання вимог п.2 Постанови №121 не підлягає задоволенню, оскільки, в Україні існує спеціалізована електронна компютерно-касова система, яка повинна застосовуватись на гральних автоматах Позивача відповідно до Додатку до Постанови №121, згідно з яким використання гральних автоматів з 31.12.2006р. необхідно проводити з застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Крім того, посилається на ст.ст. 99, 100 КАС України відповідно до яких зазначає, що Позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, а тому у суду є підстава для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач Міністерство економіки України (надалі-Відповідач-2) в письмовому запереченні проти позову повідомив, що проти нього заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що розробленням технічних вимог повинна займатись спеціалізована установа (підприємство) із залученням науковців та інженерів, що мають спеціальну технічну освіту, «а Мінекономіки згідно з пунктом 2 Постанови було зобов'язано лише забезпечити розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг) для прикладних наукових на науково-технічних розробок з цих напрямів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Солекс»зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 29.03.2002р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 24102644.

Кабінетом Міністрів України 07.02.2001р. прийнято Постанову №121 «Про терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»згідно п. 2 якої постановлено: Міністерству економіки забезпечити до 1 липня 2001 р. розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг) у межах видатків, передбачених йому у Державному бюджеті України на 2001 рік для прикладних наукових та науково-технічних розробок з пріоритетних напрямів. Міністерству промислової політики забезпечити до 1 лютого 2003 р. організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

До вказаної Постанови вносились зміни і доповнення Постановами КМУ від 29 січня 2003 року № 151, від 10 грудня 2003 року № 1905, від 28 жовтня 2004 року № 1447, від 7 червня 2006 року № 803. Даними постановами переносилися терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Позивач зазначає, що він позбавлений можливості використовувати гральні автомати, обладнані фіскальною памяттю, які Постановою №121 відносяться до автоматів з продажу товарів (послуг). Внаслідок цього, його неодноразово притягували до відповідальності на підставі рішень органів державної податкової служби за не обладнання гральних автоматів фіскальною памяттю (в матеріалах справи наявні копії актів перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу субєктами підприємницької діяльності та прийняті на підставі них рішень ДПІ у Святошинському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкції).

Позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Міністерства промислової політики України та Міністерства економіки України щодо виконання вимог пункту 2 Постанови Кабінету міністрів України №121 «Про терміни переведення субєктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»від 07.02.2001р.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до наступного:

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З письмових пояснень Відповідач-1 вбачається, що на виконання Постанови №121 товариством з обмеженою відповідальністю «Експотрейд»розроблена спеціалізована електронна компютерно-касова система «Фіскал».

Відповідно до «Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій», затвердженого постановою КМ України №1773 від 22.12.2006р., наказом Державної податкової адміністрації України №430 від 01.07.2008р. «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операції», система внесена до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

У відповідності до «Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій»система пройшла повний цикл випробувань і отримала від Держстандарту України Сертифікат відповідності на вимоги до електронно-касової техніки та Атестат виробництва. Була проведена перевірка системи на відповідність фіскальним вимогам. Держспецзвязок України провів перевірку і надав експертний висновок щодо відповідності у сфері криптографічного захисту інформації.

Занесення спеціалізованої електронної компютерно-касової системи «Фіскал»до Державного реєстру було схвалено на засіданні технічної комісії з питань ведення Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій при Державній податковій адміністрації України.

Таким чином, в Україні існує спеціалізована електронна компютерно-касова система, яка повинна застосовуватись на гральних автоматах Позивача відповідно до Додатку до Постанови №121, згідно з яким використання гральних автоматів з 31.12.2006р. необхідно проводити з застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідач 1 також зазначив, що Мінпромполітики має можливість забезпечувати розробку запамятовуючих пристроїв для оснащення гральних автоматів, що вже діють, за умови надання конструкторської документації на всі види гральних автоматів, що вже введені в експлуатацію і діють, технічного завдання на розробку запамятовуючих пристроїв (блоків фіскальної памяті) на всі види гральних автоматів, затвердженого в установленому порядку, технічних вимог та відповідного фінансування.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що Відповідачем 1 забезпечено організацію розроблення автоматів з продажу товарів (робіт), а також запамятовуючих пристроїв (фіскальної памяті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Відповідач-2 в запереченнях проти позову посилається на те, що на виконання п. 2 Постанови № 121, Мінекономіки видано наказ від 20.06.2001 № 128 «Про план науково-дослідних робіт Мінекономіки на 2001 рік»яким було затверджено науково-дослідну роботу «Розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг)»з кошторисною вартістю робіт 53,0 тис. грн. на 2001 рік.

За результатами проведених тендерів було визначено головного виконавця згаданої науково-дослідної роботи, яким стало ЗАТ «Мальва»і укладено договір від 12.07.2001 № 81 на суму 53,0 тис. грн. щодо розроблення технічних вимог до характеристик автоматів з продажу товарів (послуг) щодо реалізації фіскальних функцій.

Умови договору були виконанні, що зафіксовано в акті виконаних робіт від 02.01.2002 р. Після виконання робіт договір разом з актом виконаних робіт було передано до архіву Мінекономіки та знищено після закінчення терміну зберігання.

Згідно протокольного рішення № 13 від 27.06.02 р. Державною комісією з питань провадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом було затверджено та введено в дію вимоги щодо реалізації фіскальних функцій автоматами з продажу дозованих і штучних товарів та вимоги щодо реалізації фіскальних функцій гральними автоматами.

Отже Відповідач-2 забезпечив розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг) на виконання пункту 2 Постанови.

Суд зазначає, що Мінекономіки не повинно було безпосередньо розробляти технічні вимоги до автоматів з продажу товарів (послуг), як це зазначає позивач при тлумаченні пункту 2 Постанови, а лише забезпечити розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг) у межах видатків, передбачених йому у Державному бюджеті України на 2001 рік.

Відповідач-1 та Відповідач-2 звернули увагу суду, що відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім іншого, як вбачається пояснень сторін та матеріалів справи, Позивач двічі звертався до Відповідача-1 з питань виконання Постанови КМУ № 121 від 07.02.01 р. на що отримав відповіді - листи №10/7-2-242 від 16.02.2007р. та №10/7-2-42 від 18.01.2008р. Тобто, про порушення своїх прав Позивачу стало відомо 16.02.2007 р., проте клопотання про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів не було подано.

Пояснення Позивача, що він не пропусти строк звернення до адміністративного суду оскільки оскаржував рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього за необладнання гральних автоматів фіскальною памяттю, суд оцінює критично, оскільки Позивач зацікавлений в несплаті нарахованих йому податковими органами штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. В запереченні на позов та в судовому засіданні Відповідач-1 заявив, що наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи обставин, що викладені вище, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 99, 100, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя А. Степанюк

судді А. Мазур

А. Федорчук

Повний текст постанови виготовлено 22.02.10 р.