Постанова № 11963758, 21.10.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2010 р. справа № 2а-19006/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріГорюновій Л.С.

за участю

представника позивача Марченко В.І., Сапицький Е.М.

відповідача Бондар Ю.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Системи ефективного розвитку» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про перегляд та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.03.2010 №0000282240/0/9151/10/22-013, від 19.04.2010 №0000282240/1/11265/10/22-013, від 13.05.2010 №0000282240/2/12877/10/22-013, від 26.07.2010 №0000282240/3/19495/10/22-013

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Системи ефективного розвитку» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про перегляд та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.03.2010 №0000282240/0/9151/10/22-013, від 19.04.2010 №0000282240/1/11265/10/22-013, від 13.05.2010 №0000282240/2/12877/10/22-013, від 26.07.2010 №0000282240/3/19495/10/22-013.

У позовній заяві позивач зазначає, що не погоджується з нарахуванням йому відповідачем пені за порушення термінів повернення валютної виручки, оскільки вважає, що вона не є податком, збором не є санкцією за порушення обовязкових платежів. Податковим органам відповідно до чинного законодавства України надано право контролю і застосування санкцій за порушення у сплаті лише цих платежів. Нарахування пені за порушення валютного законодавства не є функцією і обовязком податкових органів, не входить до їхньої компетенції за своєю суттю.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків і іноземній валюті» не є спеціальним податковим законом і не може регулювати функції та обовязки органів податкової служби з нарахування пені за порушення валютного законодавства. На виконання контракту у строки та в повному обсязі зацікавлені дві сторони за контрактом, в якому також передбачені великі штрафні санкції до сторін, які недобросовісно виконують свої обовязки за контрактом. Прибуття корабля в порт м. Іллічівська з порту Шанхая, з запізненням і в перенесені терміни, повязане з поганими погодними умовами на морській території Румунії, з метою виключення ризиків безпеки і збереження вантажу і ніяк не повязане з провиною позивача. Зовнішньоекономічний контракт від 10.01.09 №09/Н належить до договорів поставки складного технічного обладнання, яке вимагає значного часу для його монтажу і демонтажу, правильної упаковки, розміщення його в контейнері, завантаження в корабель з урахуванням черг в китайських портах, у звязку з тим, що Китай і сам регіон відноситься до самого більшого вантажопотоку товару у світі, що з урахуванням поганих погодних умов у порту м. Констанца Румунія, призвело до обєктивної прострочки поставки товару на територію України, але ніяк не з вини позивача.

Не погоджується позивач з тим, що відповідач вважають дату прибуття товару на митну територію України не 24.09.09, про що свідчить відповідний відбиток штампу «Південна митниця під митним контролем 24.09.09», на інвойсі №JC009-010 і відбиток штампа «Державна санітарно епідеміологічна служба. Ввезення, реалізацію (використання) дозволено 24.09.09», після перевезення товару по території України в митницю повного митного оформлення.

Позивач вказує, що при застосуванні державою норм Закону України «Про розрахунки в іноземній валюті» порушуються принципи «справедливої рівноваги», які неодноразово сформульовані Європейським судом у своїх рішеннях. Про непропорційність державного втручання у сферу цивільно-правових відносин, невідповідності його інтересам свідчить, зокрема, відсутність у Законі тимчасових обмежень у застосуванні валютної пені, високий розмір санкції, відсутність залежності права на стягнення пені від наявності в діях провини у формі умислу, необережність і інше.

На підставі викладеного, просив позовні вимоги задовольнити.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представники відповідача, позовні вимоги не визнали, надали заперечення (а.с. 93) у яких зазначили, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати завершення митного оформленої вантажу.

Просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Системи ефективного розвитку» є юридичною особою, відповідно до свідоцтва серія АОО №744211 про реєстрацію юридичної особи (а.с. 18).

Відповідачем, було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог зовнішньоекономічного законодавства при виконанні договору від 10.01.09 №09/Н укладеного з «SUNNY BRIGHT INDUSTRIAL LIMITED», Китай, за період з 10.01.09 по 04.08.10. За наслідками перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 11.03.10 №1690/22-0/36167255 (а.с.21), та прийнято рішення про застосування штрафних фінансових санкцій від 19.03.10 №0000282240/0/9151/10/22-013, яким було нараховану пеню за порушення термінів повернення валютної виручки у сумі 137022,60 грн. (а.с.25).

На зазначене рішення позивачем було подано скарги до Державної податкової інспекції в Київському районі, Державної податкової адміністрації в Донецькій області та Державної податкової адміністрації України, які рішеннями від 16.04.10 №11245/10/25-013, 07.02.10 №7552/10/25-013-5, та 16.07.10 №6891/6/25-0415 були залишені без задоволення. На підставі цих рішень були прийняти рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.04.10 №0000282240/1/11265/10/22-013 (а.с.42), від 13.05.10 №0000282240/2/12877/10/22-013 (а.с. 47), та від 29.07.10 №0000282240/3/19495/10/22-013 (а.с. ).

Судом встановлено, що 10.01.09 між позивачем (покупець) та «SUNNY BRIGHT INDUSTRIAL LIMITED» ( продавець), було укладено контракт №09/Н, на виробництво та постачання обладнання для пресування мідного профілю в комплексному єдиному наборі. Загальна сума контракту складає 401800,00 дол. США.

Сторонами визнається той факт, що на виконання умов контракту 06.03.09 позивачем здійснено авансовий платіж на адресу нерезидента, та станом на 03.09.09 у бухгалтерському обліку позивача значилась заборгованість за зазначеним контрактом у сумі 220000,0 дол.США. Граничний термін надходження товару 02.09.09.

Як вбачається з транспортної накладної фактично, та вантажно-митної декларації вантаж перетнув митну границю України 24.09.09, про що свідчить відмітка митного органу та центральної санітарно епідеміологічної станції на водному транспорті на накладній. Митне оформлення було закінчено 28.09.09.

З приводу дати фактичного перетину вантажу через кордон України та дати закінчення митного оформлення у сторін спору не виникає, вони визнаються сторонами. Спірним питанням є кількість днів перевищення термінів повернення валютної виручки, та взагалі законність нарахування відповідачем пені з огляду на суть цього платежу відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(у редакції, що діяла на момент укладення позивачем названого контракту) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з частиною першої статті 4 названого Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»момент здійснення експорту (імпорту) визначено як момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

За змістом підпункту «г» пункту 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажно-митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307, моментом перетину митного кордону при перевезеннях, зокрема, залізничним та автомобільним видами транспорту при імпорті визначено початок або здійснення митного оформлення в пункті пропуску через митний кордон України на шляху переміщення товару.

При цьому початок митного оформлення товару співпадає з проставленням на супровідному документі митницею на кордоні, через яку переміщувався товар, відтиску штампу «Під митним контролем» з наступною випискою провізної відомості, що служить дозволом для перевезення вантажу до внутрішньої митниці для повного митного оформлення. Таким чином, з огляду на дату фактичного перетину митного кордону України імпортованим товаром, вбачається, перетин митного контролю було здійснено з перевищенням 180 денного строку на 22 дні, а не 26 днів на чому наполягає відповідач.

У судовому засідання, представники позивача, погодились з тим, що мається прострочка у кількості 22 дні.

Таким чином, сума пені за порушення термінів повернення валютної виручки, буде складати 115942,2 грн. (17160,00 /26*22*7,985).

Суд не приймає посилання позивача на те, що він не погоджується з нарахуванням йому відповідачем пені за порушення термінів повернення валютної виручки, оскільки вважає, що вона не є податком, збором не є санкцією за порушення обовязкових платежів. Податковим органам відповідно до чинного законодавства України надано право контролю і застосування санкцій за порушення у сплаті лише цих платежів. Нарахування пені за порушення валютного законодавства не є функцією і обовязком податкових органів, не входить до їхньої компетенції за своєю суттю а Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не розповсюджується на ці взаємовідносини, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України « Про державну податкову службу в Україні» до функцій державної податкової служби між іншім відноситься здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів. Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що цей закон є спеціальним законом з питань в тому числі і нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 85 Конституції України прийняття законів відноситься до повноважень Верховної Ради України. Закони України є обовязковими для виконання на всій території України. Статтею 147 Конституції України визначено, що Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, та вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції.

Закони України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про державну податкову службу в Україні» не повязують нарахування пені за порушення термінів повернення валютної виручки при наявності умислу, чи провини, єдиною умовою для нарахування вказаної пені є порушення термінів.

На підставі викладено, суд не приймає посилання позивача на відсутність провини в порушенні термінів повернення валютної виручки, як підстави для звільнення від відповідальності.

У позовних вимогах позивач просить скасувати спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, в той же час скасування акту субєкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. Суд визначає, що рішення субєкта владних повноважень є скасованими з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти, оскільки інакше буде заподіяно значно більшої шкоди субєктам правовідносин порівняно з відвернутою.

Відповідно до пункту 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у цьому випадку слід визнавати зазначені рішення недійсними частково.

Згідно з пунктом 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2-15, 17,18, 33-35, 41,42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 111, 121, 122-143, 151, 154, 158, 162, 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Системи ефективного розвитку» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про перегляд та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.03.2010 №0000282240/0/9151/10/22-013, від 19.04.2010 №0000282240/1/11265/10/22-013, від 13.05.2010 №0000282240/2/12877/10/22-013, від 26.07.2010 №0000282240/3/19495/10/22-013 задовольнити частково.

Визнати недійсними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.03.2010 №0000282240/0/9151/10/22-013, від 19.04.2010 №0000282240/1/11265/10/22-013, від 13.05.2010 №0000282240/2/12877/10/22-013, від 26.07.2010 №0000282240/3/19495/10/22-013 в сумі 21080,40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Системи ефективного розвитку» судові витрати в розмірі 1(одна) грн. 70 (сімдесят) коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 жовтня 2010 року. Постанова у повному обсязі буде складена протягом пяти днів після закінчення розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.