Постанова № 11963754, 25.10.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2010 р. справа № 2а-23401/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селидове

до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання неправомірними дій Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції по зарахуванню сум сплачених поточних податкових зобовязань з земельного податку за січень-лютий 2009 року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні; визнання податкових повідомлень-рішень Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції: від 21 травня 2009 року № 0000551840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 316,64 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50% повністю недійсним; від 21 травня 2009 року № 0000561840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 63,31 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20% повністю недійсним; від 21 травня 2009 року № 0000581840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 77,43 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20% частково недійсним на суму 33,39 грн.; від 21 травня 2009 року № 0000601840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 882,00 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50% повністю недійсним; від 21 травня 2009 року № 0000611840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 235,21 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20% повністю недійсним; від 21 травня 2009 року № 0000621840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 67,74 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 10% повністю недійсним

за участю представників сторін:

від позивача: Максимчука С.П. за дов. від 26 квітня 2010 року

від відповідача: Фортель М.Л. за дов. від 25 березня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Селидіввугілля» заявлено позов до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання неправомірними дій Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції по зарахуванню сум сплачених поточних податкових зобовязань з земельного податку за січень-лютий 2009 року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні; визнання податкових повідомлень-рішень Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції: від 21 травня 2009 року № 0000551840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 316,64 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50% повністю недійсним; від 21 травня 2009 року № 0000561840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 63,31 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20% повністю недійсним; від 21 травня 2009 року № 0000581840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 77,43 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20% частково недійсним на суму 33,39 грн.; від 21 травня 2009 року № 0000601840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 882,00 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50% повністю недійсним; від 21 травня 2009 року № 0000611840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 235,21 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20% повністю недійсним; від 21 травня 2009 року № 0000621840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 67,74 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 10% повністю недійсним.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати податкових зобовязань з податку на землю, оскільки позивач своєчасно сплачував податкові зобовязання відповідними платіжними дорученнями із зазначенням призначення платежу, проте податковим органом не враховано це призначення та в порушення норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III(далі Закон №2181) та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 за № 377/89/76, змінено призначення платежу. Тому просить позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, у відповідності до підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону №2181, оскільки позивачем порушені граничні строки сплати податку на землю. Зазначає, що активи платника податків знаходяться у податковій заставі, яка виникла на підставі пункту 8.1. статті 8 Закону № 2181, тому платник податків не має права вибору черговості спрямування своїх кошти в рахунок погашення податкових зобовязань, що мають більш пізніший термін виникнення у відповідності до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону № 2181. Таким чином, у звязку з календарною черговістю зарахування платежів, встановленою пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181, кошти, що надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Крім того, зазначає відповідач, що пунктом 5.3. статті 5 Закону №2181 встановлено обовязок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобовязання у визначні законом строки. Відстрочка строків здійснюється у порядку статті 14 цього Закону шляхом розстрочення (відстрочення) податкових зобовязань, іншого механізму сплати податкових зобовязань поточного періоду до погашення податкових зобовязань минулого періоду Законом № 2181 не передбачено. Відповідач посилаючись на норми Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123, зазначає, що суми штрафних санкцій нараховуються в автоматичному режимі засобами програмного забезпечення. Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено строки звернення до суду з даним позовом, встановлені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 6 червня 2005 року, включене до ЄДРПОУ за номером 33426253, перебуває на податковому обліку в Красноармійській обєднаній державній податковій інспекції Донецької області (арк. справи 10 - 105).

9 квітня 2010 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача стосовно своєчасності сплати земельного податку за період липень грудень 2008 року, січень 2009 року, за результатами якої складено акт № 357/15-311-1/33426253 (арк. справи 97, 98).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 10 квітня 2009 року № 0000551840/0, № 0000561840/0, № 0000581840/0, № 0000601840/0, № 0000611840/0, № 0000621840/0 (арк. справи 80 82).

Під час адміністративного оскарження первісно прийнятих податкових повідомлень-рішень до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції, скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. За наслідками розгляду первинної скарги, відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження: від 21 травня 2009 року № 0000551840/1, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій з земельного податку на загальну суму 316,64 грн.; від 21 травня 2009 року № 0000561840/1, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій з земельного податку на загальну суму 63,31 грн.; від 21 травня 2009 року № 0000581840/1, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій з земельного податку на загальну суму 77,43 грн.; від 21 травня 2009 року № 0000601840/1, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій з земельного податку на загальну суму 882,00 грн.; від 21 травня 2009 року № 0000611840/1, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій з земельного податку на загальну суму 235,21 грн.; від 21 травня 2009 року № 0000621840/1, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкцій з земельного податку на загальну суму 67,74 грн. за несвоєчасність сплати земельного податку (арк. справи 91 - 96).

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено порушення статті 17 Закону України статті 17 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року№ 2535-XII. Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про плату за землю», податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проблемою даного спору є наявність або відсутність обєкту застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань, визначених Законом № 2181.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки (по Лисівській сільській раді), спірні податкові повідомлення-рішення № 0000551840/1 від 21 травня 2009 року на суму 316 грн. 64 коп. та № 0000561840/1 від 21 травня 2009 року на суму 63 грн. 31 коп. (арк. справи 91, 92), прийняті за затримку на 199 та на 79 календарних днів (відповідно) граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку в сумі 158 грн. 31 коп. на місяць, яка виникла на підставі розрахунку № 940 від 30 січня 2008 року при сплаті платіжними дорученнями № 2853 від 24 лютого 2009 року та № 3717 від 19 березня 2009 року по строку сплати 1 вересня 2008 року, 30 вересня 2008 року, 30 жовтня 2008 року, 1 грудня 2008 року, 30 грудня 2008 року, 30 січня 2009 року, тобто за період з липня 2008 року по грудень 2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжним дорученням № 2853 від 24 лютого 2009 року на суму 182 грн. 39 коп. сплачував податкові зобовязання за січень 2009 року (арк. справи 108), а платіжним дорученням № 3717 від 19 березня 2009 року на суму 1 237 грн. 04 коп. сплачував податкові зобовязання за лютий 2009 року (арк. справи 110), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за період з липня 2008 року по грудень 2008 року.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки (по Миколаївській сільській раді), спірне податкове повідомлення-рішення № 0000581840/1 від 21 травня 2009 року на суму 77 грн. 73 коп. (арк. справи 93), прийнято за затримку на 91 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку в сумі 193 грн. 59 коп. на місяць, яка виникла на підставі розрахунку № 935 від 30 січня 2008 року та в сумі 223 грн. 03 коп. на місяць, яка виникла на підставі розрахунку № 1687 від 28 січня 2009 року при сплаті платіжними дорученнями № 2853 від 24 лютого 2009 року та № 2937 від 31 березня 2009 року по строку сплати 30 грудня 2008 року, 30 січня 2009 року, 2 березня 2009 року, тобто за період з листопада 2008 року по січень 2009 року.

Позивач просить визнати зазначене податкове повідомлення-рішення частково недійсним на суму 33 грн. 39 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжним дорученням № 2853 від 24 лютого 2009 року на суму 182 грн. 39 коп. сплачував податкові зобовязання за січень 2009 року (арк. справи 108), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за листопад 2008 року. Сума сплаченого податку платіжним дорученням № 2853 від 24 лютого 2009 року за розрахунком становить 166 грн. 95 коп., затримка становить 56 днів, отже сума штрафної санкції, яка неправомірно нарахована податковим органом складає 33 грн. 39 коп.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в акті перевірки (по Гродівській сільській раді), спірні податкові повідомлення-рішення № 0000601840/1 від 21 травня 2009 року на суму 882 грн. 00 коп., № 0000611840/1 від 21 травня 2009 року на суму 213 грн. 21 коп. та № 0000621840/1 від 21 травня 2009 року на суму 67 грн. 74 коп. (арк. справи 94 - 96), прийняті за затримку на 170, 79 та на 17 (відповідно) календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з земельного податку в сумі 587 грн. 99 коп. на місяць, яка виникла на підставі розрахунку № 938 від 30 січня 2008 року та в сумі 677 грн. 44 коп. на місяць, яка виникла на підставі розрахунку № 1690 від 28 січня 2009 року при сплаті платіжними дорученнями № 2855 від 24 лютого 2009 року та № 3719 від 19 березня 2009 року по строку сплати 30 вересня 2008 року, 30 жовтня 2008 року, 1 грудня 2008 року, 30 грудня 2008 року, 30 січня 2009 року, та 2 березня 2009 року, тобто за період з серпня 2008 року по січень 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платіжним дорученням № 2855 від 24 лютого 2009 року на суму 677 грн. 44 коп. сплачував податкові зобовязання за січень 2009 року (арк. справи 108), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за серпень 2008 року. Платіжним дорученням № 3719 від 19 березня 2009 року на суму 5 190 грн. 89 коп. позивач сплачував податкові зобовязання за лютий 2009 року (арк. справи 11), а податковим органом ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу за період з серпня 2008 року по січень 2009 року.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність права вибору черговості спрямування своїх кошти в рахунок погашення податкових зобовязань, що мають більш пізніший термін виникнення у відповідності до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону № 2181, оскільки активи платника податків знаходяться у податковій заставі, що виникла на підставі підпункту 8.1. статті 8 Закону № 2181, з огляду на наступне.

У відповідності до підпункту 8.6.2. пункту 8.6. статті 8 Закону № 2181, платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх узгодження з податковим органом, за винятком операцій, визначених у підпункті «б» підпункту 8.6.1 цього пункту, згідно з яким, платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, а саме - використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів.

З аналізу наведених норм вбачається, що Закон № 2181 взагалі не обмежує платника податків у здійсненні операції із своїми коштами та не ставить можливість розпоряджатися ними в залежності від перебування його активів у податковій заставі.

Наведене спростовує твердження відповідача про відсутність права вибору черговості спрямування своїх кошти в рахунок погашення податкових зобовязань, що мають більш пізніший термін виникнення.

Суд також не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплачених позивачем сум податкових зобовязань із земельного податку в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181 та на норми Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 або іншими законами з питань оподаткування.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно із пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 № 679-XIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій субєкта владних повноважень.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що протиправність може полягати у незаконності чи у невідповідності чинному законодавству.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неправомірність дій податкового органу по зарахуванню сум сплачених поточних податкових зобовязань з земельного податку за січень-лютий 2009 року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного в платіжних дорученнях позивача.

Суд також не приймає посилання відповідача на пропущення позивачем строків звернення до суду з даним позовом, встановлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діла на момент виникнення спірних правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи був передбачений річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті та отримані позивачем в травні 2009 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (арк. справи 88).

Водночас за змістом частини 1 статті 100 цього ж Кодексу, яка діла на момент виникнення спірних правовідносин, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки матеріалами справи підтверджено відсутність факту пропущення річного строку звернення до суду з даним позовом, встановлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діла на момент виникнення спірних правовідносин, суд не застосовує наслідки статті 100 цього ж Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів склад правопорушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями, а також правомірність дій щодо зарахування сум сплачених поточних податкових зобовязань з земельного податку за січень-лютий 2009 року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного в платіжних дорученнях, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання дій протиправними по зарахуванню сум сплачених поточних податкових зобовязань з земельного податку за січень-лютий 2009 року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного в платіжних дорученнях та визнання недійсними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання неправомірними дій Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції по зарахуванню сум сплачених поточних податкових зобовязань з земельного податку за січень-лютий 2009 року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні; визнання податкових повідомлень-рішень Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції: від 21 травня 2009 року № 0000551840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 316,64 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50% повністю недійсним; від 21 травня 2009 року № 0000561840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 63,31 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20% повністю недійсним; від 21 травня 2009 року № 0000581840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 77,43 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20% частково недійсним на суму 33,39 грн.; від 21 травня 2009 року № 0000601840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 882,00 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50% повністю недійсним; від 21 травня 2009 року № 0000611840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 235,21 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20% повністю недійсним; від 21 травня 2009 року № 0000621840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 67,74 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 10% повністю недійсним задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції по зарахуванню сум сплачених поточних податкових зобовязань з земельного податку за січень-лютий 2009 року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні.

Визнати повністю недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції від 21 травня 2009 року № 0000551840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 316,64 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50%.

Визнати повністю недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції від 21 травня 2009 року № 0000561840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 63,31 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20%.

Визнати частково недійсним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції від 21 травня 2009 року № 0000581840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 77,43 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20% - на суму 33,39 грн.

Визнати повністю недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції від 21 травня 2009 року № 0000601840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 882,00 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 50%.

Визнати повністю недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції від 21 травня 2009 року № 0000611840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 235,21 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20%.

Визнати повністю недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції від 21 травня 2009 року № 0000621840/1, предметом якого визначено податкове зобовязання з земельного податку загальною сумою 67,74 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 10%.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 жовтня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 29 жовтня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.