Ухвала суду № 119630479, 12.03.2024, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

12.03.2024

Справа № 331/1430/24

Провадження № 6/331/136/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2024 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Яцун О.О.,

за участю секретаря судового засідання Крамаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Запоріжжі подання державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шарова Вячеслава Миколайовича, стягувач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», представник стягувача: Ященко Тетяна Олегівна, боржник: ОСОБА_1 , про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу,

В С Т А Н О В И В:

12 березня 2024 року до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя звернувся державний виконавецьЦентрального відділудержавної виконавчоїслужби умісті ЗапоріжжіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)Шаров В.М.з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу, стягувач:Акціонерне товариство«Сенс Банк»,представник стягувача: ОСОБА_2 ,боржник: ОСОБА_1 .В даному поданні приватний виконавець просить суд тимчасового обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань, покладених на неї.

На обґрунтування даного подання, державний виконавець вказує, що на виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 50370634 з примусового виконання Виконавчого листа № 755/17501/2013-ц від 31.07.2015 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва, згідно якого стягнуто солідарно з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 434022,22 грн., суму витрат пов`язаних з розглядом справи в третейському суді в розмірі 4740,22 грн. та 229,40 грн. судовою збору, всього стягнувши 438 991.84 грн.

Виконавче провадження відкрито 10.03.2016 року.

29.11.2023 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

29.11.2023 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника.

05.12.2023 року державним виконавцем було сформовано вимогу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю до банківських установ АТ КБ Приват Банк та АТ Універсал Банк, накладено КЕП.

27.02.2024 року державним виконавцем було направлено запит до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, на отримання інформації щодо видачі документа, що дає право на виїзд з України.

28.02.2024 року державним виконавцем було направлено запити до Державної служби морського та річкового транспорту України, Держгеокадастру у Запорізькій області, ТУ Держпраці у Запорізькій області, ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області.

Державним виконавцем 29.02.2024 року було сформовано запит до ПФУ, згідно відповіді якого встановлено, що боржник отримує дохід у вигляді пенсії.

Відповідно до відповіді МВС України від 29.02.2024 року за боржником не зареєстровано права власності на транспортні засоби.

Відповідно до відповіді Державної фіскальної служби України від 26.02.2024 року, щодо наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи - боржник за вказаним у запиті податковим номером або серією (за наявності) та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває.

Відповідно до відповіді Державної прикордонної служби України, щодо перетину боржником державного кордону за період з 01.01.2018 року по 29.02.2024 року, відсутні дані щодо перетину боржником державного кордону.

Підстави для направлення подання щодо обмеження боржника в праві виїзду за кордон України, відсутні.

Відповідь від Державної служби морського та річкового транспорту України на запит державного виконавця від 28.02.2024 року на адресу відділу ДВС не надходила.

29.02.2024 року державним виконавцем направлено виклик боржнику щодо явки до відділу ДВС для надання пояснень щодо не виконання рішення.

Відповідно довідповіді Державноїприкордонної службиУкраїни,щодо перетинуборжником державногокордону заперіод з01.01.2018 року по29.02.2024року наявнідані,щодо перетинукордону 18.01.2024 року. Закордонний паспорт НОМЕР_4 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта відомості за боржником ОСОБА_1 , зареєстровано право власності на 1/1 квартири за адресою АДРЕСА_2 , форма власності приватна.

Заявник зазначає, що станом на 29.02.2024 року боржник ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , рішення суду не виконує, борг нею не погашено.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 08 березня 2024 року відкрито провадження у справі (а.с.33).

У судове засідання державний виконавець Шаров В.М. для розгляду подання не з`явився, надавши до канцелярії суду заяву про розгляд подання за його відсутності, просить задовольнити подання у повному обсязі (а.с.36).

Розгляд справи проведено за відсутності учасників справи, у порядку статті 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів, яких достатньо для вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні правовідносини.

З доданих до подання матеріалів вбачається, що на виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 50370634 з примусового виконання Виконавчого листа № 755/17501/2013-ц від 31.07.2015 року виданого Дніпровським районним судом міста Києва, згідно якого стягнуто солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 438991.84 грн. (а.с.14-15).

Виконавче провадження відкрито 10.03.2016 року (а.с.6).

29.11.2023 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника (а.с.19-20).

29.11.2023 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с.21-22).

07.12.2023 року державним виконавцем було винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій (а.с.17-18).

Відповідно до відповіді Державної прикордонної служби України, щодо перетину боржником державного кордону за період з 01.01.2018 року по 29.02.2024 року, боржник ОСОБА_1 виїжджала з України 16.07.2023 року, 13.10.2023 року повернулась назад в Україну, 18.01.2024 року знову виїхала з України.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта відомості за боржником ОСОБА_1 , зареєстровано право власності на 1/1 квартири за адресою АДРЕСА_2 , форма власності приватна (а.с.9-12).

Обґрунтовуючи поданняпро тимчасовеобмеження ОСОБА_1 у правівиїзду замежі України державний виконавець зазначає, що боржник ОСОБА_1 до цього часу рішення суду не виконала, борг не погасила.

Відповідно до статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частина 1 статті 441 ЦПК України передбачає, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

За змістом статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 313 ЦК України, фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» підставою для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України є ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, наведених у листі від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Отже, необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту, що боржнику відомо про рішення, яким на нього покладені відповідні зобов`язання, примусове виконання якого здійснюється приватним виконавцем, факту ухилення боржника від виконання зобов`язань за рішенням суду, оскільки заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Тобто, юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за свідоме ухилення від їх виконання.

При цьому, слід розрізняти поняття «ухилення» та «неможливість» виконати певні грошові зобов`язання, у зв`язку з об`єктивними причинами, в тому числі через відсутність у боржника доходу та майна.

Під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, слід розуміти як пряму відмову від виконання рішення, так і інші винні дії, які свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього відповідним судовим рішенням та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Зі змісту подання вбачається, що приватний виконавець не вказує що у боржника є намір виїхати за межі України, та не долучає на підтвердження даного факту жодного доказу.

Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах.

За змістом п.19) ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань.

Факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні, до якого мають бути долучені відповідні письмові докази на підтвердження цих обставин, про те, що виконавцем вживалися усі передбачені законом заходи по виконанню зобов`язань, але боржник перешкоджає чи ухиляється від виконання рішення.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки статті 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази того, що боржник ОСОБА_1 належним чином повідомлена про наявність боргових зобов`язань, умисно та злісно ухиляється від виконання судового рішення та процесуальних рішень державного виконавця, перешкоджає державному виконавцеві проведенню виконавчих дій, тобто ухиляється від виконання покладених на неї рішенням суду зобов`язань та не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.

Так, до подання не додано докази вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження та виклику державного виконавця, так як наявність супровідного листа є належним доказом про направлення, однак не є належним доказом про отримання даного листа боржником, в матеріалах справи відсутнє поштове повідомлення про особисте отримання направленого листа боржником ОСОБА_1 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не доведено факту ухилення боржником від виконання зобов`язання за рішенням та невжиття заходів щодо його виконання, а тому відсутні підстави для задоволення подання про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 260, 353, 441 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шарова Вячеслава Миколайовича, стягувач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», представник стягувача: Ященко Тетяна Олегівна, боржник: ОСОБА_1 , про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя О.О. Яцун