Ухвала суду № 119562082, 06.06.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

06 червня 2024 року № 826/7175/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А.Б., суддів Жукової Є.О., Кочанової П.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Гарант Плюс» до Національного Банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПриватБанк» Соловйової Наталії Анатоліївни, треті особи - ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк», Міністерство фінансів України про визнання протиправним та скасування рішень та наказів,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пром Гарант Плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного Банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПриватБанк» Соловйової Наталії Анатоліївни, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просило суд :

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань визначення пов?язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 105 в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Гарант Плюс» пов?язаною з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» особою;

- визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Приватбанк» Соловйової Н. А. від 20 грудня 2016 року № 22 «Про заборону видаткових операцій з рахунків пов?язаних осіб» в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Гарант Плюс» щодо заборони будь-яких видаткових операцій - безготівкових та готівкових, у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» та блокування рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Гарант Плюс»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможності банку ПАТ КБ «Приватбанк» від 20 грудня 2016 року № 2887 в частині, що стосується прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Гарант Плюс»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Приватбанк» від 20 грудня 2016 року № 2891 в частині, що стосується прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Гарант Плюс»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Приватбанк» Соловйової Н. А. "Про перерахування коштів пов?язаних осіб" від 21 грудня 2016 року № 44 в частині, що стосується прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Гарант Плюс»;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку ПАТ КБ «Приватбанк» № 2893 від 20 грудня 2016 року в частині, що стосується прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Гарант Плюс».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2019 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 826/20221/16.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ було постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва. Крім того установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Діски А.Б. від 03 травня 2024 року прийнято справу № 826/7175/17 до свого провадження та поновлено провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження колегією суддів під головуванням судді Діски А.Б., призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 06 червня 2024 року о 13:00 год.

15 травня 2024 року представник Національного банку України подав до суду заяву про закриття провадження у справі, в якій, посилаючись на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 826/20221/16, зазначив, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції.

Належним чином повідомлені про розгляд справи, учасники справи у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представником Національного банку України, представником Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та представником Міністерства фінансів України подані клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

За загальним правилом, встановленим статтею 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб.

Окремий випадок, який кореспондується з наведеною правовою нормою, передбачений частиною четвертою статтею 52 цього ж Закону, за якою особа, визначена рішенням Національного банку України пов`язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов`язаною з банком особою.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є:

1) контролери банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;

7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1- 6 цієї частини;

8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;

9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Пунктом 1 глави 1 розділу II Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 315 (далі - Положення № 315), встановлено, що особа є пов`язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов`язаною з банком відповідно до вимог статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк самостійно виявляє пов`язаних з банком осіб, формує і подає до Національного банку України перелік таких осіб щомісяця. У цьому переліку визначається дата, станом на яку особа визнана такою, що є пов`язаною з банком. Такий перелік є динамічним, він постійно оновлюється на підставі зміни інформації щодо особи, визначеної пов`язаною з банком. Якщо пов`язану з банком особу визначено такою на підставі рішення Комісії і перевірки операцій банків з такими особами, то за відсутності заперечень банку відповідна особа має бути включена банком до наступного щомісячного переліку пов`язаних з банком осіб.

Таким чином, рішення Комісії з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 105 в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" пов`язаною з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" має обмежений термін дії - воно використовується для включення банком особи в наступний щомісячний перелік пов`язаних з банком осіб (це рішення по суті є адресованою банку вказівкою Національного банку України доповнити відповідний перелік, зробленою за наслідками здійснення банківського нагляду).

Норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо пов`язаних з банком осіб підлягають застосуванню, якщо особи підпадають під визначення частини першої статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», незалежно від того, чи був такий статус цих осіб підтверджений рішенням Національного банку України чи виявлений банком самостійно.

Суд звертає увагу на те, що у зв`язку зі зміною складу акціонерів ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» колишні акціонери не є акціонерами цього банку з дня переходу права власності на акції від колишніх акціонерів до держави як інвестора. З того ж дня особи, які були пов`язані з ПАТ «КБ «Приватбанк» через свої зв`язки з колишніми акціонерами, втратили статус пов`язаних з цим банком осіб.

При цьому рішення Комісії від 13 грудня 2016 року № 105 у частині визнання позивача пов`язаною з ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» особою було прийняте до того, як склад акціонерів цього банку змінився.

Отже, на час розгляду даної справи, рішення Комісії вичерпало свою дію щодо всіх позивачів незалежно від того, чи була до них застосована процедура обміну їх вимог до банку на акції банку.

Водночас позивач не позбавлений права посилатися на неправомірність прийняття таких рішень у частині, що стосується його прав, як на підставу позову з позовними вимогами, які можуть бути предметом судового розгляду.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 826/20221/16.

Спір у справі № 826/20221/16 та у справі № 826/7175/17 за своєю суттю та змістом позовних вимог є аналогічними (однорідними).

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування в частині, що стосується позивача:

- наказу уповноваженої особи Фонду ОСОБА_1 від 20 грудня 2016 року № 22 «Про заборону видаткових операцій з рахунків пов`язаних осіб»;

- рішення виконавчої дирекції Фонду від 20 грудня 2016 року № 2887 «Про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможності банку ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк»;

- рішення виконавчої дирекції Фонду від 20 грудня 2016 року № 2891 «Про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк»;

- рішення виконавчої дирекції Фонду від 20 грудня 2016 року № 2893 «Про погодження умов продажу неплатоспроможного банку ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк»;

- наказу уповноваженої особи Фонду ОСОБА_1 від 21 грудня 2016 року № 44 «Про перерахування коштів пов`язаних осіб».

Суд звертає увагу на те, що рішення про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку та рішення про погодження умов продажу неплатоспроможного банку не створюють для позивача правових наслідків, оскільки такі наслідки можуть виникнути лише в разі укладення відповідних договорів.

Що ж до наказу про заборону видаткових операцій з рахунків пов`язаних з банком осіб, рішення про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації, наказу про перерахування коштів пов`язаних осіб, то ці рішення є обов`язковими лише для працівників банку, тобто є внутрішніми документами банку.

Разом із цим якщо у справі, учасником якої є Фонд та/або його уповноважена особа, суд установить, що оскаржуваний позивачем акт є внутрішнім документом банку, який не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку) і не спричиняє порушення будь-яких прав, сфера його застосування обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку, то з огляду на правову природу такого акта він не може бути предметом судового розгляду.

В контексті вказаного суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.06.2020 у справі № 826/20221/16, в якій зазначено наступне:

"88...провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування в частині, що стосується позивачів, наказу уповноваженої особи Фонду про заборону видаткових операцій з рахунків пов`язаних з банком осіб, рішення виконавчої дирекції Фонду про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку, рішення виконавчої дирекції Фонду про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у банку, рішення виконавчої дирекції Фонду про погодження умов продажу неплатоспроможного банку, наказу уповноваженої особи Фонду про перерахування коштів пов`язаних з банком осіб не направлене на поновлення (і не здатне поновити) прав позивачів незалежно від юрисдикції суду.

89. Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в широкому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

90. Отже, провадження у справі в частині зазначених вимог слід закрити, оскільки спір у цій частині не підлягає судовому розгляду в суді жодної юрисдикції."

Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частини першої статті 238 КАС України).

Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоб порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує «легітимну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

Суд зазначає, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2018 у справі №П/9901/135/18 (провадження №11-70сап18) зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Суд зазначає, що позовна вимога в частині оскарження рішення від 13 грудня 2016 року №105 в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" пов`язаною з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк ПриватБанк особою, за своєю суттю є лише мотивом для захисту прав позивача в спорі щодо господарських відносин із банком, що і відповідає його дійсному прагненню.

Отже, підхід Великої Палати Верховного Суду щодо спорів про оскарження рішень про визнання осіб пов`язаними з банком є застосовним у цій справі.

Як вже зазначалось, під час розгляду спору про відшкодування шкоди, яка на думку позивача заподіяна таким рішенням, позивач вправі доводити відсутність у них статусу осіб, пов`язаних з банком, у певний період часу як підставу своїх вимог, посилаючись безпосередньо на частину першу статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також наявність процедурних порушень під час прийняття таких рішень, без оскарження рішення Національного банку України про визнання їх пов`язаними з банком особами як самостійної позовної вимоги.

Враховуючи викладене вище у сукупності, провадження у справі слід закрити, оскільки спір у цій справі не підлягає судовому розгляду в суді жодної юрисдикції.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №826/20221/16, а також у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №640/19719/17, від 19.01.2023 у справі №826/7442/17, від 04.10.2023 у справі №826/13813/17.

Керуючись ст. ст. 238, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в:

1. Заяву представника Національного банку України про закриття провадження у справі - задовольнити.

2. Закрити провадження в адміністративній справі № 826/7175/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром Гарант Плюс» до Національного Банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПриватБанк» Соловйової Наталії Анатоліївни; треті особи: ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк», Міністерство фінансів України, про визнання протиправним та скасування рішень та наказів.

3. Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення тексту ухвали.

Головуюча суддя Діска А.Б.

Судді: Жукова Є.О.

Кочанова П.В.