Ухвала суду № 11942195, 16.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2010 р.                               м. Київ                                        К-17312/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Островича С.Е., Усенко Є.А., Федорова М.О.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Респект-2005»

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 липня 2007 року

у справі №2-23/460-2007А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Респект-2005»(надалі –ТОВ «Респект-2005»)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі в Автономній Республіці Крим (надалі – ДПІ у м.Сімферополі в АР Крим)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та спонукання виконати певні дії, -          

встановив:

У грудні 2006 року позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому, з урахуванням змін до позовних вимог, поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0014932301/0 від 31.10.2006 року та зобов’язання ДПІ у м.Сімферополі в АР Крим надати висновок Управлінню Державного казначейства в м.Сімферополь ГУДКУ в АР Крим по відшкодуванню на розрахунковий рахунок підприємства сум податку згідно законодавству, а саме, по деклараціям: за січень 2006 року –1218,11грн., за червень 2006 року –6673,80грн., за липень 2006 року –9816,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що по деклараціям за січень 2006 року, червень 2006 року, липень 2006 року, за які суми не відшкодовані, податковим органом були проведені камеральні (невиїзні) та виїзні (документальні) перевірки, за результатами яких, порушень не виявлено. Крім того, сума 26148,00грн., на яку зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (надалі –ПДВ), згідно податкового повідомлення-рішення №0014932301/0 від 31.10.2006 року, була сплачена авансом перед оформленням вантажної митної декларації платіжним дорученням №128 від 26.05.2006 року.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2007 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0014932301/0 від 31.10.2006 року; зобов’язано ДПІ у м.Сімферополі в АР Крим надати Головному управлінню Державного казначейства в Автономній Республіці Крим висновок про відшкодування сум податку згідно законодавству, а саме: по деклараціям за січень 2006 року –1218,11грн., за червень 2006 року –6673,80грн., за липень 2006 року –9816,00грн. і 26148,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що за результатами перевірок, порушення позивачем чинного законодавства не виявлено, отже, невідшкодованими залишаються суму ПДВ за січень 2006 року –1218,11грн., за червень 2006 року – 6673,80грн., за липень 2006 року –9816,00грн. Тобто, відповідачем порушено п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо не надання у п’ятиденний термін по закінченню перевірок органу державного казначейства висновок про розмір сум, які підлягаю відшкодуванню з бюджету. Крім того, відповідач не прийняв до уваги, що сума 26148,00грн., згідно платіжному дорученню №128 від 26.05.2006 року сплачена позивачем при оформленні вантажної митної декларації.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 липня 2007 року, рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0014932301/0 від 31.10.2006 року в частині позбавлення позивача права на заявлення в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів суми бюджетного відшкодування 26148,00грн.; у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0014932301/0 від 31.10.2006 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 26148,00грн. відмовлено; у задоволенні позовних вимог про зобов’язання ДПІ у м.Сімферополі АР Крим надати Головному управлінню Державного казначейства в Автономній Республіці Крим висновок про відшкодування позивачу ПДВ відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сума ПДВ у розмірі 26148,00грн., сплачена позивачем на рахунок митного органу у зв’язку з імпортом товарів, підлягає включенню до податкового кредиту позивача, а також перенесенню до податкового кредиту наступних періодів, а отже підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині відсутні. Водночас, чинним законодавством не заборонено суми ПДВ, не віднесені до податкового кредиту за першою подією, відносити до податкового кредиту наступних податкових періодів, тобто оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині позбавлення позивача права на заявлення в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів суми бюджетного відшкодування 26148,00грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Крім того, способом захисту порушеного права у випадках невідшкодування платнику податків бюджетної заборгованості з ПДВ, є її стягнення судом за позовом такого платника податків

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Респект-2005»звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 липня 2007 року, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2007 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

У серпні 2006 року позивач відобразив у декларації з ПДВ суму бюджетного відшкодування у розмірі 35964,00грн. та подав зазначену декларацію та відповідні розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування до податково органу.

Згодом, контролюючим органом було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Респект-2005»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2006 року, про що складено акт №5668/23-4/30271294 від 19.10.2006 року.

З акта перевірки вбачається, що в ході її проведення, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення заявленої до відшкодування суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2006 року у розмірі 26148,00грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0014932301/0 від 31.10.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26148,00грн.

В акті перевірки, представники податкового органу зазначили, що оскільки сума податкового кредиту червня 2006 року у розмірі ПДВ 26148,40грн. платником податків постачальникам не сплачена у червні 2006 року, у нього відсутнє право на бюджетне відшкодування в цій частині у липні 2006 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума податку на додану вартість у розмірі 26148,00грн. сплачена позивачем на рахунок митного органу, відповідно до платіжного доручення №128 від 26.05.2006 року.

Відповідно до п.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.7.1. п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Однак, як вбачається з азб.«а»п.п7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Слід зазначити, що позивач звертає увагу на те, що ним, шляхом імпорту товару були придбані різноманітні товари. Митна декларація з зазначенням суми податку була подана 21.06.2006 року, про що свідчить печатка на митних документах. В митних документах дійсно вказано, що згідно з платіжним дорученням №128 від 26.05.2006 року була сплачена сума, одержувачем якої була Кримська митниця. Згідно з цім платіжним дорученням була зроблена передплата за митне оформлення по ВМД без ПДВ. Таким чином, згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»в бухгалтерських документах підприємства неможливо відобразити ці кошти за травень 2006 року з врахуванням ПДВ.           

Крім того, у Листі ДПА України №20296/7/16-1417 від 12.10.2005 року зазначено, що бюджетному відшкодування відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», підлягає частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Отже, при заповненні рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування платник податку може враховувати суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, які фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), включаючи й суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів (супутніх послуг).

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Крім того, судова колегія касаційної інстанції зазначає, що незважаючи на те, що рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.207 КАС України, однак у резолютивній частині оскаржуваної постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 липня 2007 року п.5 та п.6 суперечать один одному.

Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вирішив інші питання, які позивач ставив при уточненні позовних вимог, а саме, зобов’язання відповідача надати висновки органу Державного казначейства про відшкодування наступних сум: за січень 2006 року –1218,11грн., за червень 2006 року –6673,80грн., за липень 2006 року –9816,00грн.

Між тим, статтею 220 КАС України визначені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, де, зокрема, передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції на підставі ч.ч.2,4 ст.227 КАС України дійшов висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, докази якими сторони доводять свої вимоги та заперечення, дати їм належну юридичну оцінку, з'ясувати, які є докази на підтвердження встановлених обставин. Крім того, якщо суд дійде висновку, що наявних у справі доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи і, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Респект-2005»–задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 липня 2007 року –скасувати та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.