Ухвала суду № 11942144, 09.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2010 р.                               м. Київ                                        К-24228/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Островича С.Е., Рибченка А.О., Усенко Є.А.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, до якої приєднались Генеральна прокуратура України, Прокуратура Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2009 року

у справі №2а-11227/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар»(надалі –ТОВ «Слобожанський миловар»)

до відповідачів: 1.Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (надалі - Дергачівська МДПІ Харківської області); 2.Головного управління Державного казначейства України у Харківській області (надалі – ГУ ДК України у Харківській області)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

встановив:

У жовтні 2008 року позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про нечинним податкового повідомлення –рішення Дергачівської МДПІ Харківської області №0000161601/0 від 19.09.2008 року; стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з бюджетного відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість (надалі –ПДВ) в розмірі 173606,00грн. та зобов’язання ГУ ДК України у Харківській області перерахувати на поточний рахунок ТОВ «Слобожанський миловар»бюджетну заборгованість в розмірі 173606,00грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем правомірно визначено суму ПДВ, яка належала до відшкодування з бюджету, підтверджується даними податкової декларації з ПДВ за спірний період, а також документами бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ Харківської області №0000161601/0 від 19.09.2008 року; стягнуто з бюджету на користь ТОВ «Слобожанський миловар»від’ємне значення сум ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету за червень 2008 року та відображене у декларації за червень 2008 року в загальній сумі 173606,00грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що право позивача на бюджетне відшкодування у розмірі 173606,00грн. документально обґрунтовано та базується на нормах чинного законодавства.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, до якої приєднались Генеральна прокуратура України та Прокуратура Харківської області, звернулась Дергачівська МДПІ Харківської області, в якій, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, поставлено питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Дергачівської МДПІ Харківської області та Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

У липні 2008 року на підставі приписів п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем було прийнято рішення про одержання бюджетного відшкодування з ПДВ та подано до контролюючого органу податкову декларацію за червень 2008 року з розрахунком суми відшкодування в розмірі 4704669,00грн.

В подальшому, контролюючим органом була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Слобожанський миловар»з питань правомірності декларування сум ПДВ до відшкодування з бюджету за червень 2008 року, про що складено акт №997/16-015/30357250 від 19.09.2008 року.

Вказаною перевіркою встановлено, що згідно з п.1.8 ст.1, п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач безпідставно завищив суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету в червні 2008 року в розмірі 173606,00грн., оскільки відсутня надмірна сплата ПДВ до бюджету його постачальниками.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000161601/0 від 19.09.2008 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 173606,00грн.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. А згідно п.п.7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг і банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості такі робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними ним підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дача списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. и.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Як вбачається з вищезазначеного акту перевірки, податковим органом було проведено позапланову документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ позивача за червень 2008 року, про що було складено акт №671/16-015/30357250 від 01.08.2005 року. За результатами перевірки було підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2008 року в сумі 4704669,00грн. без урахування підтвердження правових відносин з контрагентами. На підтвердження правильності задекларованих сум, контролюючим органом було направлено ряд запитів до органів державної податкової служби на проведення зустрічних перевірок контрагентів ТОВ «Слобожанський миловар»з метою підтвердження сум податкового кредиту за червень 2008 року.

На запит Дергачівської МДПІ Харківської області №126/7/16-020 від 24.01.2008 року з питання підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «Хімпромпоставка», яке залучене до схеми постачання у 1 ланці ланцюга постачання та є безпосереднім постачальником позивача, у вказаного контрагента позивачем було придбано товарів у перевіряємому періоді (січень 2007 року) на суму 1187272,00грн., надійшла відповідь Харківської ОДПІ №767/7/23-317 від 15.02.2008 року, з якої вбачається, що ТОВ «Хімпромпоставка»є посередником, а постачальником є ТОВ «Глобус і Г».

Згідно з листом ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова №2885/7/16-017 від 20.03.2008 року, на запит Дергачівської МДПІ Харківської області №765/7/16-020 від 13.03.2008 року, ухвалою господарського суду Харківської області від 18.06.2007 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс та ліквідовано юридичну особу - ТОВ «Глобус і Г». Звіти до податкового органі підприємство надавало, останній звіт з ПДВ надано за травень 2007 року.

Як вбачається з відповіді ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 19.08.2008 року на запит Дергачівської МДПІ Харківської області №2023/7/16-020 від 30.07.2008 року, ТОВ «Леда», яке залучене до схеми постачання у 1 ланці ланцюга постачання та є безпосереднім постачальником позивача (у вказаного контрагента придбано товарів у перевіряємо му періоді, а саме, у грудні 2006 року, на суму 85523,00грн.), є посередником, а постачальником являється ТОВ «Хорс-Ніко».

Відповідно до відповіді ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва №3832/7/23-211 від 10.09.2008 року, ТОВ «Хорс-Ніко»визнано банкрутом, що підтверджується ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.04.2008 року по справі №5/195/08.

Крім того, на запит Дергачівської МДПІ Харківської області №2021/7/16-020 від 30.07.2008 року до ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова з питання підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Автоком-Трейд», яке залучене до схеми постачання у 1 ланці ланцюга постачання та є безпосереднім постачальником позивача у липні 2006 року, надійшов лист №4138/7/16-038 від 14.08.2008 року, відповідно до якого ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова повідомила, що ТОВ «Автоком-Трейд»є посередником, а постачальником є ПФ «Октан».

Згідно відповіді ДПІ у Московському районі м.Харкова №5755/7/16-012 від 03.09.2008 року, ТОВ «Октан»за юридичною адресою не знаходиться, про що складено акт №541/23/31152815 від 08.12.2006 року.

Однак, з вищевикладеного вбачається, що предметом перевірки контролюючого органу була правомірність декларування сум ПДВ за червень 2008 року, в той час, як в акті перевірки містяться посилання на запити до відповідних податкових органів з питань підтвердження правовідносин позивача з його контрагентами за січень та грудень 2006 року. Тобто, перевірка контрагентів позивача проводилась за 2006 рік. Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на той факт, що запити до відповідних органів державної податкової служби, щодо контрагентів позивача, датовані раніше акту перевірки.

Також слід зазначити, що згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою правомірності отримання відшкодування податку на додану вартість. Отже, обов’язковою підставою виникнення у платника податку права на відшкодування є ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару.

Вищезазначене не було досліджено контролюючим органом при проведенні перевірки. А за відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу.

Отже, при розгляді справи, Дергачівська МДПІ Харківської області не надала суду належних доказів, в той час, як з акту перевірки не зрозуміло, які саме договори були укладені між позивачем та його контрагентами, крім того, у матеріалах справи відсутні податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, у матеріалах справи міститься розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за червень 2008 року, з якої вбачається, що з контрагентів позивача, які зазначені в акті перевірки, міститься тільки один, а саме, ТОВ «Хімпромпоставка».

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

На думку колегії Вищого адміністративного суду України, докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суди не вимагали від відповідачів надати такі докази, не створили сторонам у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Між тим, ст. 220 КАС України визначені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, де, зокрема, передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, до якої приєднались Генеральна прокуратура України та Прокуратура Харківської області - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2009 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.