Ухвала суду № 11942116, 23.09.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2010 р.                               м. Київ                                        К-15480/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Ланченко Л.В., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г.

при секретарі Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 червня 2007 року

у справі №2-19/15423-2006А

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Трест «Чорноморнафтогазпромбуд»(надалі –ВАТ «Трест «Чорноморнафтогазпромбуд»)

до Державної податкової інспекції в Чорноморському районі АР Крим

(надалі –ДПІ в Чорноморському районі АР Крим)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У вересні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому поставлено питання, про скасування податкових повідомлень–рішень №00000362301/3 від 21.08.2006 року, №0000372301/3 від 21.08.2006 року, №0000112301/3 від 21.08.2006 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що прийняті податкові повідомлення –рішення не відповідають діючому законодавству.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 червня 2007 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення –рішення №00000362301/3 від 21.08.2006 року, №0000372301/3 від 21.08.2006 року, №0000112301/3 від 21.08.2006 року.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивач мав право на віднесення відсотків, сплачених у зв’язку з виконанням договору, укладеного на умовах товарного кредиту, до валових витрат виробництва, а тому неправомірним є донарахування податкового зобов’язання по податку на прибуток та податку на додану вартість. Крім того, відповідно до висновків судово-бухгалтерської експертизи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають діючому законодавству.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ в Чорноморському районі АР Крим звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В письмовому відзиві на касаційну скаргу представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Євпаторійською державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим було проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Трест «Чорноморнафтогазпромбуд»за період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року, про що складено Акт №22/23-1/04807627 від 13.02.2006 року.

Вказаною перевіркою, на думку податкового органу, було встановлено, зокрема, порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, ст.6, п.п.8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого не донараховано податкове зобов’язання по податку на прибуток за 2004 рік на 215500,00грн.; п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого не донараховано податкове зобов’язання по ПДВ за 2004 рік на 210215,00грн.; п.4.1 ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Положення «Про збір на розвиток рекреаційного комплексу в АР Крим»в результаті чого не донараховано збір на розвиток рекреаційного комплексу в сумі 1140,00грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийняв податкові повідомлення-рішення, які були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. За наслідками оскарження відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №00000362301/3 від 21.08.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 135597,38грн, в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –45199,13грн.;

- №0000372301/3 від 21.08.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість (надалі –ПДВ) у сумі 158117,40грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції –52705,80грн.;

- №0000112301/3 від 21.08.200 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по платежу збір на розвиток рекреаційного комплексу у розмірі 2220,00грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції - 1080 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Трест «Чорноморнафтогазпромбуд»та ТОВ «Торгбізнеспроект»було укладено договір купівлі-продажу №17-02 від 26.02.2004 року (а.с.122-123 т.1), загальна вартість договору складає 702744,00грн., в т.ч. ПДВ –117124,00грн. В подальшому, між сторонами була укладена додаткова угода №1 від 31.03.2004 року (а.с.125 т.1), згідно якої, за несвоєчасний розрахунок за отриманий товар позивач виплачує ТОВ «Торгбізнеспроект»3% від вартості товару за кожний день відстрочення суми платежу на умовах товарного кредиту. Крім того, між сторонами була укладена додаткова угода №2 від 31.03.2004 року (а.с.126 т.1), відповідно до якої, позивач, в якості розрахунків за отриманий товар та товарний кредит, передав ТОВ «Торгбізнеспроект»простий іменний вексель номінальною вартістю 1232838,00грн., емітентом якого є ТОВ «Комтек», яке в свою чергу, передало зазначений вексель позивачу, за отриманий від нього товар, дата складання векселя 02.03.2004 року.

Відповідно до акту перевірки, податковий орган дійшов до висновку, що згідно до п.1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», цінні папери, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, є товарами. Також, у акті перевірки зазначено, позивачем порушено п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 вищезазначеного закону, а саме, підприємство не включило до складу валового доходу за 1 квартал 2004 року доход від продажу векселя №643049773322, який було передано в розрахунок за отриманий товар та послуги товарного кредиту. Крім того, в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач не включив у березні 2004 року до податкових зобов’язань 205473,00грн. ПДВ від продажу зазначеного векселя.

Разом з тим, у рішенні про результати розгляду скарги позивача №8806/6/25-0115 від 10.08.2006 року ДПА України зазначає, що позивачем порушено п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 вищезазначеного закону, а саме, підприємство не включило до складу валового доходу за 1 квартал 2004 року доход від продажу векселя №643049773322, який було передано в розрахунок за отриманий товар та послуги товарного кредиту. Крім того, в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач не включив у березні 2004 року до податкових зобов’язань у розмірі 205473,00грн. ПДВ від продажу зазначеного векселя. В результаті розгляду скарги позивача, податковий орган скасував податкове повідомлення-рішення відповідача №0000082301/0 від 22.02.2006 року в частині донарахованого податку на прибуток внаслідок включення перевіркою до валового доходу 1027365,00грн. від продажу векселя №643049773322 номінальною вартістю 1232838,00грн. та донарахував податок на прибуток ;а рахунок віднесення товариством в порушення п.1.32 ст.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»товариством до валових витрат суми процентів по товарному кредиту у розмірі 527,058 грн., донарахував ПДВ за рахунок включення товариством в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкового кредиту 105411,60грн. ПДВ з вартості послуги товарного кредиту. Отже, ДПА України не вважає, що відбулась операція з продажу векселя, між тим, суму відсотків по товарному кредиту до валових витрат та ПДВ не включає.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, зокрема, відповідно до п. п.7.4.4 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Разом з тим, у матеріалах справи міститься Висновок №118/06 судово-бухгалтерської експертизи, відповідно до якого, висновки щодо нарахування податкового зобов’язання податковим органом з податку на прибуток в розмірі 135597,38грн. в результаті віднесення до валових витрат сум відсотків по товарному кредиту в розмірі 527058,00грн., які викладені в рішенні ДПА України від 10.08.2006 року –не підтверджуються. Висновки щодо нарахування податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 158117,40грн. в результаті включення до податкового кредиту 105411,60грн. ПДВ вартості послуг товарного кредиту, викладеному в вищезазначеному рішенні ДПА України, документами бухгалтерського та податкового обліку позивача не підтверджуються.

В касаційній скарзі відповідач звертає увагу на те, що товарний кредит –товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним або фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент (п.п1.11.2 п.1.11 ст. 1.11 ст.1 України «Про оподаткування прибутку підприємств). Проценти –це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у розстрочку. Відповідно до п.п.5.3.5 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Слід зазначити, що придбання товару на умовах товарного кредиту тягне збільшення витрат покупця і є економічно виправданим в разі наявності у покупця нагальної потреби в такому товарі, відсутності можливості придбати такий товар у інших продавців на більш вигідних умовах або використання придбаного товару в майбутньому на більш вигідних умовах. Які забезпечили б покриття витрат на товарний кредит (наприклад, продаж по ціні, сформованої з врахуванням таких витрат). Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин не вбачається, чи придбання позивачем послуги з товарного кредиту відповідало критерію економічної доцільності та цілям господарської діяльності, чи було направлено виключно на отримання податкової вигоди у вигляді зменшення об’єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Слід зазначити, що судом апеляційної інстанції не дано правової оцінки щодо висновків суду першої інстанції стосовно визначенню позивачу податкового зобов’язання зі збору на розвиток рекреаційного комплексу.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

На думку колегії Вищого адміністративного суду України, докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Між тим, ст. 220 КАС України визначені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, де, зокрема, передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим –задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 червня 2007 року – скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.