Постанова № 11941810, 11.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2010 р. м. КиївК-1861/09

06 жовтня 2010 р. Справа №А4/121-07 (22-а-5080/08)

к/с № К-1861/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Острович С.Е.

Пилипчук Н.Г.,

за участю секретаря Альошиній Г.А.,

за участю представників сторін

позивача:Панченка Ю.В.

Горіної В.В.

Ващенка В.О.

відповідача:Шкоропада О.В.

Коноваленко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛУК АВІА ОЙЛ»

на постановуГосподарського суду Київської області

від 01.08.2007 р.

та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду

від09.12.2008 р.

у справі№А4/121-07 (22-а-5080/08 номер справи у суді апеляційної інстанції)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛУК АВІА ОЙЛ»

доБориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Київської області (судова колегія у складі: головуючий суддя О.В.Попікова, судді: Ю.В.Подоляк, А.В.Маляренко) від 01.08.2007 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду (судова колегія у складі: головуючий суддя І.В.Саприкіна, судді: М.П.Коваль, В.І.Маслій) від 09.12.2008 р., у справі №А4/121-07 (22-а-5080/08 номер справи у суді апеляційної інстанції) повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУК АВІА ОЙЛ»(далі позивач, ТОВ «ЛУК АВІА ОЙЛ») до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (далі відповідач, Бориспільська ОДПІ Київської області) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.02.2007 р. №0000222320/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 1.110.228,65 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій на суму 110.022,85 грн..

Висновки судів попередніх інстанцій обґрунтовані відсутністю правових підстав для задоволення позову, у звязку з тим, що пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі Закон України №168/97-ВР) передбачено, що бюджетному відшкодуванню підлягає лише частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а не у всіх попередніх податкових періодах, які передували періоду виникненню права на бюджетне відшкодування.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права просить повністю скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі. Представниками податкового органу було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень, вересень, жовтень 2006 року, якою встановлено порушення підприємством пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР, а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2006 року на суму 16.631,18 грн., за вересень 2006 року на суму 1.049.872,73 грн., за жовтень 2006 року на суму 43.724,74 грн., занижено залишок відємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2006 року у сумі 240.976,94 грн., за жовтень 2006 року 1.239.876,87 грн., завищено залишок відємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за серпень 2006 року у сумі 468.377,61 грн..

За результатами зазначеної перевірки 23.01.2007 р. було складено акт №31/23-2/31477919, на підставі якого 02.02.2007 р. прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000222320/0, яким зменшено позивачу заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 1.110.228,65 грн. та нараховано штрафних (фінансових) санкцій на суму 110.022,85 грн..

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Як зазначено вище, судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок, викладений у акті перевірки №31/23-2/31477919, про порушення позивачем саме пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР, внаслідок чого підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що зазначена норма Закону України №168/97-ВР передбачає, що бюджетному відшкодуванню підлягає лише частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а не у всіх попередніх податкових періодах, які передували періоду виникненню права на бюджетне відшкодування.

Між тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками, зважаючи на наступне.

Підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює правила розрахунку сум, які підлягають бюджетному відшкодуванню. В той же час, розглядувана норма не регулює порядок повернення з бюджету відповідних сум. Ці відносини регулюються нормами пп.7.7.5 7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Враховуючи наведене, сума, яка була розрахована за правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, відповідно до п.1.8 ст.1 Закону набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету. При цьому порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування, встановлений пп.7.7.5 7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону, не передбачає можливості погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Зазначене стосується також і залишків відємного значення між сумою податкових зобовязань і податкового кредиту податкових періодів, що передували попередньому періоду, та в яких сформувалися суми, що підлягали відшкодуванню в наступному податковому періоді, але не заявлялися до відшкодування у тих наступних податкових періодах, за якими вони виникли.

Отже, Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, тобто не ставить право платника податку на отримання бюджетного відшкодування в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. Єдиною підставою для отримання бюджетного відшкодування згідно зазначеного пп.7.7.2 п.7.7 вказаної статті є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Оскільки факт сплати позивачем на користь своїх постачальників, за наслідками взаємовідносин з якими товариством сформований податковий кредит, податку на додану вартість у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) не заперечується податковим органом та зважаючи на викладене зменшення відповідачем підприємству суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість є безпідставним.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо неправомірності дій органу державної податкової служби, якими платнику податків відмовлено у наданні податкової вигоди, зокрема, бюджетного відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Крім того, враховуючи, що донарахування відповідачем позивачу податку на додану вартість є необґрунтованим, відповідно податкове повідомлення-рішення в частині застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 р., підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог ТОВ «ЛУК АВІА ОЙЛ»в частині визнання протиправними дій податкового органу щодо винесення оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення №0000222320/0 слід зазначити наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю субєкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки наслідком розвязання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного субєктивного права позивача, то у разі незгоди з рішенням контролюючого органу, вимога про визнання протиправними дій відповідача по складанню такого рішення не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом предявлення позову про скасування рішення контролюючого органу, яким визначено суму податкових зобовязань та штрафних (фінансових) санкцій.

Зважаючи на те, що спірне податкове повідомлення-рішення оскаржено у межах даного судового провадження, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом оскарження дій податкового органу з прийняття такого податкового повідомлення-рішення не відповідає його змісту, з огляду на що в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але невірно застосували норми матеріально права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУК АВІА ОЙЛ»задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Київської області від 01.08.2007 р. у справі №А4/121-07 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2008 р. у справі №22-а-5080/08 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 02.02.2007 року №0000222320/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛУК АВІА ОЙЛ»зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 1.110.228,65 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 110.022,85 грн..

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Острович С.Е. Пилипчук Н.Г.