Ухвала суду № 11940897, 21.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2010 р. м. КиївК-19623/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Карась О.В., Маринчак Н.Є., Степашко О.І., Шипуліна Т.М.

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Сімферополі (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2007

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2007

у справі № 2-11/7596-2007А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Гуматекс»(далі ТОВ «Корпорація «Гуматекс»)

до ДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Петрушина Р.І., Севериненка В.А.,

відповідача не зявились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2007, позов задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 30.03.2007 №0004042301/0 та від 27.04.2007 №0006322301/0. У прийнятті названих судових актів попередні інстанції виходили з того, що чинним законодавством не передбачено обовязковості отримання платником від постачальника товарів (робіт, послуг) у тому самому податковому періоді, в якому було складено податкову накладну, як необхідну умову для виникнення права на включення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту такого платника. Крім того, за висновком судів, операція з повернення помилково перерахованих коштів не є обєктом оподаткування ПДВ.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків попередніх судових інстанцій нормам матеріального права. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник наголошує, що за змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на отримання податкової вигоди має саме отримувач товарів (послуг), у звязку з чим відсутність факту поставки товарів позивачеві позбавляє його права на бюджетне відшкодування. До того ж, за посиланням ДПІ, підприємством було безпідставно невраховано висновки податкового органу, викладені в акті перевірки за грудень 2006 року, при визначенні податкових зобовязань та формуванні податкового кредиту на січень 2007 року, позаяк акт перевірки є носієм доказової інформації щодо факту виявлених порушень.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що ДПІ було проведено виїзну позапланову перевірки ТОВ «Корпорація «Гуматекс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2006 року, оформлену актом від 21.03.2007 №1825/23-4/32271432. В ході цієї перевірки податковим органом було виявлено, зокрема:

факт заявлення позивачем до відшкодування суми ПДВ у розмірі 205038грн., сплаченій постачальникам у листопаді 2006 року у складі вартості товарів (послуг), які не були фактично поставлені позивачеві у цьому самому податковому періоді; на підставі висновку про те, що за даних обставин позивач не може вважатися отримувачем товарів, а його контрагенти постачальниками (як того вимагає підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»), ДПІ було визначено ТОВ «Корпорація «Гуматекс»суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 205038 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 30.03.2007 № 0004042301/0;

заниження позивачем податкових зобовязань з ПДВ у листопаді 2006 року на 833333 грн. з причин непроведення платником коригування податкових зобовязань за наслідками повернення відкритим акціонерним товариством «Монтажне управління № 14»та товариством з обмеженою відповідальністю «Надрастройінвест»на рахунок ТОВ «Корпорація «Гуматекс»попередньо перерахованих останнім коштів у загальній сумі 5000000 грн., як того вимагає підпункт 4.5.2 пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як встановлено судами, оскільки висновки контролюючого органу про необхідність збільшення податкових зобовязань з ПДВ за листопад 2006 року на 833333 грн. не було враховано позивачем у подальшому, за наслідками проведення ДПІ виїзної позапланової перевірки ТОВ «Корпорація «Гуматекс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2007 року, оформленої актом від 20.04.2007 №2460/23-4/32271432, ДПІ було визначено позивачеві суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 51000 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 27.04.2007 №0006322301/0.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо обґрунтованості заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за перевірені періоди.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За змістом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у тій самій редакції) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту. Тобто, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту було би безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів. Наведене визначення цілком відповідає статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», за змістом якої господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, обставини щодо здійснення господарських операцій з придбання товарів (послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, входять до предмету доказування у судовому процесі.

Однак судами не було досліджено змісту та характеру господарських операцій, за результатами виконання яких позивачем було заявлено до відшкодування у грудні 2006 року ПДВ у сумі 205038 грн., не зясовано факту їх реального виконання, не витребувано відповідні докази.

Згідно ж з частинами четвертою та пятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в яких розкривається зміст такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне зясування всіх обставин у справі, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребовування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Передчасним також є і висновок судів про відсутність у позивача обовязку здійснити коригування податкових зобовязань в порядку пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, в силу вимог цієї норми Закону якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Отже, в даному разі судам за наслідками аналізу змісту правочинів, укладених позивачем з відкритим акціонерним товариством «Монтажне управління № 14»та товариством з обмеженою відповідальністю «Надрастройінвест», слід було вичерпно дослідити підстави перерахування позивачем на користь відкритого акціонерного товариство «Монтажне управління № 14»та товариства з обмеженою відповідальністю «Надрастройінвест»грошових коштів у сумі 3500000 грн. та 1500000 грн. відповідно, та подальшого повернення цих коштів на рахунок ТОВ «Корпорація «Гуматекс», зясувавши при цьому, чи було відображено позивачем таке перерахування коштів у податковому обліку підприємства, зокрема, шляхом включення до податкового кредиту відповідної суми ПДВ за першою подією.

Суди ж, кваліфікувавши зазначений рух коштів як їх повернення з причин помилкового перерахування, названі обставини не дослідили, зафіксовані в акті перевірки факти перерахування позивачем зазначених коштів саме в рахунок попередньої оплати за товари та послуги не перевірили.

Наведені порушення судами процесуальних норм під час розгляду цієї справи призвело до ухвалення судових рішень, що не відповідають вимогам статті 159 КАС України щодо законності та обґрунтованості, та відповідно до частини другої статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час цього розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у місті Сімферополі задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.09.2007 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Карась Н.Є. Маринчак О.І. Степашко Т.М. Шипуліна