Рішення № 119375919, 03.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2024 рокуСправа №160/4652/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якій позивач просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непризначення пенсії за вислугу років з 19.10.2023 року;

- визнати незаконним та скасувати рішення №046350014318 Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.10.2023 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років;

- визнати незаконним та скасувати рішення №046350014318 Управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 25.12.2023 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити пенсію за вислугу років з 19.10.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 19.10.2023 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За принципом екстериторіальності заява з документами були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішенням якого №046350014318 від 26.10.2023 року їй відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, та зазначено, що станом на 11.10.2023 року повинно бути спеціального стажу не менше 26 років 6 місяців, а в неї на думку відповідача-2 спеціального стажу лише 26 років 1 місяць 27 днів. Крім того, до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.09.1985 року по 01.09.1986 рік із-за того, що в запису про звільнення дата видання наказу про звільнення дописана іншим кольором чорнил. 19.10.2023 року вона повторно звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За принципом екстериторіальності заява з документами були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області рішенням якого №046350014318 від 26.10.2023 року їй відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, та зазначено, що станом на 11.10.2023 року повинно бути спеціального стажу не менше 26 років 6 місяців, а в неї на думку відповідача-2 спеціального стажу лише 26 років 1 місяць 27 днів. Крім того, до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.09.1985 року по 01.09.1986 рік, оскільки посада лаборанта в середній школі не дає право на пенсію по вислузі років. З вказаними рішеннями відповідачів-2, 3 позивач не згодна та вважає їх такими, що прийняті всупереч нормам чинного законодавства, оскільки її трудовою книжкою підтверджено її спеціальний стаж, неточності трудової книжки не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні стажу, та як наслідок відмови у призначенні пенсії, у зв`язку з чим, вона звернулася до суду з даним позовом,

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача-3 (Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області) та відповідача-2 (Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) до суду надійшли аналогічні за обґрунтуванням відзиви на позовну заяву, в яких заперечуючи проти позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою від 19.10.2023 за призначенням пенсії за вислугу років. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області до страхового стажу позивача не зараховано період роботи по трудовій книжці серії НОМЕР_1 1від 02.09.1985 у В`язівоцькій середній школі на посаді лаборанта з 01.09.1985 по 01.09.1986 у зв`язку з тим, що в записі про звільнення дата видання наказу дописана іншим кольором чорнил. За наслідком розгляду заяви позивача від 19.10.2023 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046350014318 від 26.10.2023 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу. 21.12.2023р. позивач повторно звернулась через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років, надавши додаткові документи. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років не зараховано період роботи по трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.09.1985 у В`язівоцькій середній школі на посаді лаборанта з 01.09.1985 по 01.09.1986 у зв`язку з тим, що посада лаборанта в середній школі, згідно Переліку №909 не відноситься до посад, що дають право на пенсію за вислугу років. За наслідками розгляду заяви позивача від 21.12.2023 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №046350014318 від 25.12.2023 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058 у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років 25 років станом на 01.04.2015 або 26 років 6 місяців станом на 10.10.2017. Таким чином оскаржувані рішення прийняті відповідно до законодавство, правомірно, у задоволенні позову просять відмовити.

Також від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечуючи проти позовних вимог з підстав аналогічних у відзивах відповідачів 2, 3, представником відповідача-1 окремо зазначено, що надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не розглядало заяви позивача про призначення пенсії та не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, отже, протиправна бездіяльність у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відсутня, а також зобов`язання останнього призначити пенсію є невірним способом захисту порушеного права, оскільки Головне управління не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 19.10.2023 за призначенням пенсії за вислугу років.

Для призначення пенсії до заяви від 19.10.2023 ОСОБА_1 надала: - трудову книжку серії НОМЕР_1 від 02.09.1985; - диплом серії НОМЕР_2 від 21.06.1991, виданий Запорізьким державним університетом; - свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_3 від 24.02.1990.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності розглянуто вищезазначену заяву та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №046350014318 від 26.10.2023 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу. У вказаному рішенні зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви від 19.10.2023 та даних наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж ОСОБА_1 склав 36 років 10 місяців 1 день. Спеціальний стаж особи станом на 11.10.2017 26 років 1 місяць 27 днів.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області до страхового стажу позивача не зараховано період роботи по трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.09.1985 у В`язівоцькій середній школі на посаді лаборанта з 01.09.1985 по 01.09.1986 у зв`язку з тим, що в записі про звільнення дата видання наказу дописана іншим кольором чорнил.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 21.12.2023 за призначенням пенсії за вислугу років. Для призначення пенсії до заяви від 21.12.2023 ОСОБА_1 надала: - трудову книжку серії НОМЕР_1 від 02.09.1985; - диплом серії НОМЕР_2 від 21.06.1991, виданий Запорізьким державним університетом; - свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_3 від 24.02.1990; - довідка №47 від 04.12.2023, видана В`язівоцьким ліцеєм Вербківської сільської ради.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області за принципом екстериторіальності розглянуто вищезазначену заяву та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №046350014318 від 25.12.2023 року, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу. У вказаному рішенні зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви від 21.12.2023 та даних наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж ОСОБА_1 склав 37 років 11 місяців 1 день. Спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років (станом на 11.10.2017) 26 років 1 місяць 27 днів. До страхового стажу роботи зараховано всі періоди роботи. До спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років не зараховано період роботи по трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.09.1985 у В`язівоцькій середній школі на посаді лаборанта з 01.09.1985 по 01.09.1986 у зв`язку з тим, що посада лаборанта в середній школі, згідно Переліку №909 не відноситься до посад, що дають право на пенсію за вислугу років.

Таким чином, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058 у зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років 25 років станом на 01.04.2015 або 26 років 6 місяців станом на 10.10.2017.

Судом досліджена трудова книжка позивача НОМЕР_1 , згідно записів якої вбачається, що з 01.09.1985 року по 01.09.1986 рік вона працювала лаборантом Вузівської середньої школи Павлоградського району Дніпропетровської області. З 01.09.1986 року по 15.08.1991 року навчалась в Запорізькому університеті на філологічному факультеті за спеціальністю російська мова та література. 15.08.1991 року прийнята вчителем російської мови та літератури Павлоградської середньої школи № 17. 10.03.1998 року призначена на посаду заступника директора з виховної роботи. 19.08.1999 року переведена на посаду вчителя російської мови та літератури середньої школи № 17. 17.01.1999 року призначена на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи. 17.04.2006 року за результатами атестації підтверджено кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» та присвоєно звання старший вчитель. 15.06.2011 року Павлоградську загальноосвітню шкоду ІІ-ІІІ ступеню № 17 Павлоградської міської ради Дніпропетровської області перейменовано в Павлоградську загальноосвітню школу І-ІІІ ступеню №17 Павлоградської міської ради Дніпропетровської області. 01.09.2011 року переведена на посаду вчителя російської мови та зарубіжної літератури. 24.05.2022 року Павлоградську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №17 Павлоградської міської ради Дніпропетровської області перейменовано з 13.07.2022 року на ліцей № 17 Павлоградської міської ради. 14.07.2023 року звільнена з займаної посади за угодою сторін по ст. 36 КЗпП України.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

За приписами ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-Х1) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрата годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно статті 7 Закону № 1788-ХІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до статті 52 Закону № 1788-ХІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здорове, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом 2-1 розділу ХV Закону № 1058 передбачено, що за умови, якщо особи, які на день набрання чинності Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон №2148), тобто на 11.10.2017 мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтею 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788), пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788-ХІІ.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 (в редакції, чинній на 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

В подальшому законами України від 02.03.2015 №213-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину «е» статті 55 Закону №1788 викладено в такій редакції: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Відповідно до статті 24 Закону №1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) на підставі документів та в порядку визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі Реєстр).

Згідно зі статтею 114 Закону №1058-IV та статтею 7 Закону №1788 пенсія за вислугу років призначається та виплачується при звільненні з роботи, яка дає право на такий вид пенсії.

Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення та пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи (до 01.01.2004), є трудова книжка.

Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІ(в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, ідо затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02,03.2015 № 213-VIII (далі Закон № 213), зокрема, підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци перший - одинадцятий пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІ), а Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 91 1-УІІІ (далі Закон № 911) встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті «е» статті 55 Закону № 1788-ХІ.

Так, відповідно до внесених змін пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року -не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим -одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними, зокрема, такого віку: 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Таким чином, з прийняттям Закону № 213-VIII було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, а Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

За приписами пункту «е» частини першої статті 55 Закону № 1788-ХІІ, в редакції, яка після рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 відновлена, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Суд звертає увагу на те, що Конституційний Суд України, ухвалюючи рішення від 04 червня 2019 року № 2- р/2019, яким визнав неконституційними положення пункту «а» статті 54, положення статті 55 Закону № 1788-ХІІ (зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII), якими було встановлено обмеження щодо віку та стажу при призначенні пенсії за вислугу років, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Позиція Конституційного Суду України, викладена в цьому рішенні, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком.

Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З аналізу наведених правових норм, Конституційний Суд України дійшов висновку, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3 частини 3 статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213-VIII до оспорюваних положень Закону № 1788-ХІІ щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної Законом № 1788-ХІІ, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону № 1788-ХІІ поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону № 1788-ХІІ.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зазначені зміни неконституційними.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

З огляду на вказане, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII.

При цьому, як встановлено судом, при під час розгляду заяв позивача про призначення пенсії, відповідачами при обрахуванні стажу та віку позивача протиправно застосували положення закону, які рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ „Прикінцеві положення" Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 було вирішено визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Тобто, позивач з 04.06.2019р. наділений правом на визначення права на отримання пенсії за вислугу років виходячи з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Як свідчать матеріали справи, спеціальний стаж позивача становить 26 років 1 місяць 27 днів, в той час, як згідно оскаржуваних рішень відповідачів відмовляючи у призначенні пенсії за вислугу років пенсійний орган виходив з того, що має враховуватися спеціальний стаж роботи особи станом на 11.10.2017 та, в даному, випадку становити не менше 26 років 6 місяців.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-ІV.

03.10.2017 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно п. 2-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст.52,54та55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Крім того, Законом № 2148-VІІІ також були внесені зміни і до пункту 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції: "До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XIIзастосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".

З аналізу наведених норм вбачається, що пенсія за вислугу років згідно положень статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017 року.

На даний час, Закон № 2148-VІІІ є чинним, неконституційним у визначеному законом порядку не визнавався.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 11.10.2017 спеціальний стаж роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років становить 26 років 1 місяць 27 днів, що відповідачами не заперечується та зазначено в оскаржуваному рішенні, відповідно, суд зазначає, що вказаний стаж є більшим мінімально необхідного - 25 років.

Крім того, розмір стажу за спеціальністю, передбаченою пунктом "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підтверджується трудовою книжкою позивача серія НОМЕР_1 .

Відтак, суд дійшов висновку, що на момент звернення до відповідача позивач мав право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України №1788-ХІІ.

Подібна правова позиція в частині необхідного спеціального стажу 25 років станом на 11.10.2017 міститься в постанові Верховного Суду від 22.07.2022 у справі №440/1286/20.

За наведених вище мотивів, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення відповідача-2 та відповідача-3 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років №046350014318 від 26.10.2023 року та №046350014318 від 25.12.2023 року є протиправними та підлягають скасуванню, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непризначення пенсії за вислугу років з 19.10.2023 року, суд зазначає наступне.

Згідно п. 4.2 розділу IV постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2002 № 22-1 Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції постанови Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961), при прийманні документів працівник сервісного центру, зокрема, сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Про захист персональних даних. Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій (п.4.8 IV Порядку №22-1). Рішення за результатами розгляду заяви зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3 IV Порядку №22-1).

Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10 IV Порядку №22-1).

Повідомлення про направлення рішення про відмову в призначені пенсії на адресу заявника надсилається органом Пенсійного фонду України на обліку якого знаходиться особа відповідно до місця реєстрації проживання.

19.10.2023р. ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років, яка була розглянута по суті відповідачами 2, 3.

Таким чином, Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області заяви позивача про призначення пенсії не розглядалися, при цьому були вчинялися дії по реєстрації заяв позивача та скануванні документів для подальшого їх розгляду за принципом екстериторіальності, у зв`язку з чим, протиправна бездіяльність відповідача-1 відсутня, а позовна вимога в цій частині є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При вирішенні питання щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд виходить із того, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію, суд зазначає, що самостійно здійснивши розрахунок стажу позивача для призначення пенсії, суд перебере на себе повноваження Пенсійного фонду, який наділений дискреційними повноваженнями на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), що є неприпустимим, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної вимоги.

Також на даному етапі зазначена вимога позивача є передчасною.

Вказана правова позиція узгоджується із висновками викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.10.2019р. по справі №804/3646/18.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При цьому, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.10.2023р. про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням заяви від 21.12.2023р. та враховуючи висновки суду у даному рішенні.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

В позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідачів солідарно на її користь правничу допомогу у розмірі 5000грн.

Відповідно до чч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Суд зазначає, що представником позивача надано тільки копії договору про надання юридичних послуг, копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 1310212024, проте вказані документи не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати на відшкодування правничої допомоги.

В наданому до позовної заяви договорі б/н від 13.01.2024 про надання юридичних послуг, зазначено, що Замовник (позивач) виплачує Виконавцю (адвокат Савченко Сергій Анатолійович) суму в розмірі за домовленістю по факту виконаних робіт 5000 грн. Також до позову додається квитанція від 13.02.2024 до прибуткового касового ордеру, в якій зазначено, що від ОСОБА_1 прийнято 5000 грн. за надання юридичних послуг.

Проте не надано жодного документа, у якому було б зазначено час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Крім того, позовна заява підписана особисто ОСОБА_1 , відповідно доказів по наданню правової допомоги в її складанні відсутні, при цьому справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі 820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Також Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу є документально не підтвердженою, у зв`язку з чим, відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, на користь позивача сплачену ним суму судового збору відповідно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1211,20грн. (по 403,73грн. з кожного).

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (Луганська область, м.Сєвєродонецьк, ЄДРПОУ 21782461) про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046350014318 від 26.10.2023 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №046350014318 від 25.12.2023 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.10.2023 року про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням заяви від 21.12.2023р. та враховуючи висновки суду у даному рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 403,73грн. (чотириста три гривні сімдесят три копійки).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 403,73грн. (чотириста три гривні сімдесят три копійки).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (Луганська область, м.Сєвєродонецьк, ЄДРПОУ 21782461) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 403,73грн. (чотириста три гривні сімдесят три копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова