Рішення № 119369668, 29.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 рокуСправа №160/6983/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лозицької І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» до Рівненської митниці, в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2023/000173/2 від 24.11.2023 р.;

-визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/000241 від 24.11.2023 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та спірна картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в яких митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірним, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в тексті якого зазначено, що за митною декларацією (далі МД) від 23.11.2023 р. №23UA204150000253U5 декларантом ФОП ОСОБА_1 заявлено до митного оформлення сім позицій товару «прутки з корозійностійкої (нержавіючої) сталі» та «кутики з корозійностійкої (нержавіючої) сталі». Митна вартість товарів визначена декларантом за основним методом на підставі положень статті 58 МКУ. При проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України (далі МКУ) контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено наступне: - подані до митного оформлення сертифікати якості від 26.08.2023 №№MAL/TC/0190 - MAL/TC/0195 містять реквізити інвойсу, що не відповідає декларованому за митною декларацією; - поданий до митного оформлення страховий поліс містить відомості про вартість вантажу 51158,27 дол.США, що не кореспондується із відомостями інвойсу від 28.08.2023 №EXP/23-24/35; - подані декларантом рахунки на оплату додаткових послуг від 17.10.2023 № 5653271772, № 565327173, № 5653271774 містять умови оплати оплата негайно. До митного оформлення не надано банківських платіжних документів стосовно оплати за отримані послуги; - подана до митного оформлення копія митної декларації відправлення не у повному обсязі та містить відомості про порт завантаження, що не відповідає відомостям коносаменту від 05.09.2023 № 230688715; - пунктом 2 контракту від 1.01.2019 № MAL-AV/18-19/257 визначено, що ціна товару включає вартість тари, пакування та маркування, при цьому, включення до ціни товару транспортних витрат та страхування, що згідно заявлених умов поставки входить в ціну товару, не передбачено умовами контракту. Означене, як зазначає відповідач, свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.

Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24.11.2023 №UA204000/2023/000173/2. Митну вартість товару 1 визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, - 1,88дол.США/кг (ЕМД від 12.09.2023 №23UA100180514398U8). Числове значення митної вартості товару 1 у валюті рахунку становить 3004,24дол.США, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 108355,43грн (1,88дол.США/кг*1598кг*36,0675грн/1 дол.США). Митну вартість товару 2 визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, - 2,90дол.США/кг (ЕМД від 12.09.2023 № 23UA100180514398U8). Числове значення митної вартості товару 2 у валюті рахунку становить 3833,80 дол.США, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 138275,58грн (2,90дол.США/кг*1322кг*36,0675грн/1 дол.США). Митну вартість товару 3 визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, - 2,84дол.США/кг (ЕМД від 12.09.2023 № 23UA100180514398U8). Числове значення митної вартості товару 3 у валюті рахунку становить 15247,96дол.США, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 549955,80грн (2,84дол.США/кг*5369кг*36,0675грн/1 дол.США).

Митну вартість товару 4 визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, - 3,16дол.США/кг (ЕМД від 12.05.2023 № 23UA110050001833U9). Числове значення митної вартості товару 4 у валюті рахунку становить 6430,60дол.США, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 231935,67грн (3,16дол.США/кг*2035кг*36,0675грн/1 дол.США). Митну вартість товару 5 визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, - 1,71дол.США/кг (ЕМД від 28.09.2023 № 23UA110050004269U4). Числове значення митної вартості товару 5 у валюті рахунку становить 14006,61дол.США, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 505183,41грн (1,71дол. США/кг*8191кг*36,0675грн/1 дол. США). Митну вартість товару 6 визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, - 2,05дол. США/кг (ЕМД від 28.09.2023 № 23UA110050004269U4). Числове значення митної вартості товару 6 у валюті рахунку становить 13156,90 дол. США, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 474536,49грн (2,05дол.США/кг*6418кг*36,0675грн/1 дол. США). Митну вартість товару 7 визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, - 2,87дол. США/кг (ЕМД від 12.09.2023 № 23UA100180514398U8). Числове значення митної вартості товару 7 у валюті рахунку становить 1541,19дол. США, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 55586,87грн (2,87дол.США/кг*537кг*36,0675грн/1 дол. США). Випуск у вільний обіг товарів здійснено за МД від 27.11.2023 №23UA204150000320U1 у відповідності до положень ч.7 ст.55 МКУ. Сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 63140,96 грн.

На підставі означеного вище, Рівненська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару № UA204000/2023/000173/2 від 24.11.2023 р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/000241 від 24.11.2023 р. прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, є законними та обґрунтованими та не підлягають скасуванню, відтак просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем надано додаткові письмові поясненя, в тексті яких останній підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити такі у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що 23 листопада 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" до Відділу митного оформлення Рівненської митниці було подано декларацію № 23UA204150000253U5, якою до митного оформлення було заявлено 7 позицій товару.

Загальні характеристики товару прутки з корозійностійкої (нержавіючої) сталі без подальшого оброблення, певного розміру, діаметру та вмісту сталі (детальний опис товару наведений у поданій митній декларації.

Вказаний товар Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" було отримано від компанії Mangalam Alloys Limited., за контрактом № MAL-AV/18-19/257 від 12 січня 2019 року.

Митна вартість товару була визначена позивачем за першим методом за ціною контракту.

24 листопада 2023 року митницею було відмовлено у митному оформленні товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2023/000173/2, а саме, товарів 1-7 та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/000241.

Через коригування митної вартості товару зросла сума податку на додану вартість, що повинна бути сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп". Сума таких донарахувань ПДВ склала 63140,96 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" задекларувало зазначену партію товару, а митний орган випустив товар у вільний обіг за електронною МД № 23UA204150000320U1.

Для підтвердження заявленої митної вартості позивач, подав разом з декларацією передбачені чинним законодавством документи, перелік яких визначений у митній декларації.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, відповідач зазначив розбіжності у документах, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару та на думку відповідача мають вплив на правильність визначення митної вартості:

1) подані до митного оформлення сертифікати якості від 26.08.2023р. №№MAL/TC/0190- MAL/TC/0195 містять реквізити інвойсу, що не відповідає декларованому за митною декларацією;

2) поданий до митного оформлення страховий поліс містить відомості про вартість вантажу 51158,27 дол.США, що не кореспондується із відомостями інвойсу від 28.08.2023 р. №EXP/23-24/35;

3) подані декларантом рахунки на оплату додаткових послуг від 17.10.2023р. №5653271772, № 565327173, № 5653271774 містить умови оплати оплата негайно.

Декларантом додатково надані банківський платіжний документ від 24.10.2023 б/н, при цьому строк оплати за рахунками зазначено 19.10.2023р.;

4) пунктом 2 контракту від 12.01.2019 № MAL-AV/18-19/257 визначено, що ціна товару включає вартість тари, пакування та маркування, при цьому, включення до ціни товару транспортних витрат та страхування, що відповідно до заявлених умов поставки входить в ціну товару, не передбачено умовами контракту;

5) декларантом додатково надано прайс лист на червень 2023 та комерційну пропозицію від 09.06.2023 р., однак, такі документи містять лише той асортимент товарів, який міститься в інвойсі від 28.08.2023 р. №ЕХР/23-24/35 та як наслідок не кореспондується в повній мірі із відомостями проформи рахунку від 09.06.2023 р., заякою узгоджено ціни на товари;

6) надана додатково біржова вартість сировини LME Ni на нікель не містить точних числових значень вартості нікелю, та за відустності калькуляції ціни товарів не дає можливості в повній мірі перевірити її вплив на формування ціни товарів;

7) акт звірки від 01.01.2023 р. не узгоджений обома сторонами звірки;

8) подана до митного оформлення копія митної декларації відправлення від 28.08.2023 р. №3527636 містить розбіжності (перелік розбіжностей у експортній декларації зазначений у рішенні-відмові).

Відповідно до ч. 2, 3, 5 ст. 53 Митного кодексу України митниця зобов`язала позивача надати такі додаткові документи:

1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

2) виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни на заявлених комерційних умовах поставки;

3) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

4) переклад копії митної декларації країни відправлення (експортна декларація);

5) пояснення стосовно заповнення графи «Commision» копії митної декларації країни відправлення від 07.11.2018 р. №8778236.

5) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

Позивач у відповідь на зауваження та на запит митного органу надав додаткові пояснення та наявні у розпорядженні витребувані документи, а саме: прайс-лист від

09.06.2023 р., висновок ДП "ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ" №123/641 від 23.11.2023 р., Цінова інф. бірж.варт.сировини LME Ni від 09.06.2023, Swift (трансп.-експед.послуги) від 24.10.2023р., акт звірки від 01.01.2023 р., комерційна пропозиція №O: 009 від 09.06.2023 р.; лист стосовно оплати за товар вих. № 23/11-1 від 23.11.2023 р., копія митної декларації країни відправлення №3527636 від 28.08.2023 р., виписка з бухгалтерської документації №24/11/02 від 24.11.2023 р., пакувальний лист до інв. №EXP/23-24/35 (відкореговано) від 28.08.2023 р., лист постачальника про помилки б/н від 26.08.2023 р.

Так, за результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 Митного кодексу України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості, згідно з положеннями статей 59-63 Митного кодексу України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 Митного кодексу України.

Вважаючи спірні рішення митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи попуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними та безпідставними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

В частині 2статті 19 Конституції Українизакріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно ж достатті 67 Конституції Україникожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1статті 4 МК Українимитне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49,50 МК Українимитною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

Згідно із частинами 1 - 2статті 58 МК Україниметод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2статті 52 МК Українидекларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3статті 53 МК Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6статті 53 МК України).

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 року у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 року у справі №826/2312/16 від 05 грудня 2019 року у справі №826/3102/16 і в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15,від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15) та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Щодо сертифікатів якості від 26.08.2023 р. №№MAL/TC/0190 - MAL/TC/0195, які містять реквізити інвойсу, що не відповідає декларованому за митною декларацією, судом встановлено, що надані сертифікати мають посилання на інвойс, поданий разом із митною декларацією та інформація у поданих документах повністю кореспондується між собою. Зокрема, у сертифікатах є посилання на Інвойс №EXP/23- 24/35 від 26.08.2023 р. У поданій митній декларації, такий інвойс зазначений у графі 44 та копія подана разом із декларацією.

Стосовно поданого до митного оформлення страхового полісу, містить відомості про вартість вантажу 51158,27 дол.США, що, як зазначає відповідач, не кореспондується із відомостями інвойсу від 28.08.2023 р. №EXP/23-24/35, то останнім не наведено обставин та ознак, за якими страховий поліс на товар повинен відповідати відомостям інвойсу. Документи повністю відповідають один одному та кореспондуються між собою в цілому.

Щодо умов контракту від 12.01.2019 р. за № MAL-AV/18-19/257, судом встановлено, що відповідно п.1.2. контакту, на кожну партію товару надається проформа інвойс, в якій зазначена вартість товару з усіма складовими. Відповідність ціни партії товару відповідає та кореспондується з митною декларацією та наданими документами.

Щодо цінової інформації у додатково наданому прайс листі на червень 2023, комерційній пропозиції від 09.06.2023 р. та інвойсі від 28.08.2023 р. №ЕХР/23-24/35, судом встановлено, що законодавство передбачає певний перелік документів, які дозволяють митному органу чітко визначити правильність формування ціни товару декларантом. Додатково надані документи, на безпідставну вимогу митниці, мають іншу дату складання, яка передує даті поставки товару та як наслідок, може містити ціни на товар, актуальні на дату складання документа. Усі необхідні документи для митного оформлення подавались разом із митною декларацією та мають чітку структуру та кореспондуються між собою.

Надання додатково біржової вартість сировини LME Ni на нікель не передбачено законодавством та слугує довідковою інформацією для відстеження коливання рівня цін на метал у відповідності до місяців поставки/продажу. Зауваження про відсутність у таких відомостях калькуляції є безпідставним та необґрунтованим.

Стосовно додатково наданого акту звірки, то цей документ був наданий для підтвердження великого обсягу закупівель за контрактом та постійної сплати платежів. Підпис другої сторони потребується, якщо у сторін виникнуть розбіжності або претензії один до одного щодо здійснення платежів. У такому вигляді, акт має силу довідкового документа.

Щодо експортної митної декларації від 28.08.2023р. №3527636. Експортна декларація складена за митним законодавством країни відправлення (Індія) та містить вимоги, передбачені локальним законодавством. Позивач не впливає та не може впливати на правильність оформлення митної декларації країни експортера, однак, цінова інформація, що міститься у такій декларації кореспондується з митною декларацією, що була подана. Вказані зауваження відповідача хоч і численні, але є формальними. Виявленні розбіжності є несуттєвими та не свідчать про неправильні числові значення транспортної складової митної вартості товарів.

На підставі означеного, суд зазначає, що позивачем було надано в повному обсязі усі документи та відомості, достатні для підтвердження заявленої митної вартості товару та позбавлення митного органу сумнівів щодо її правильності.

Таким чином, подані позивачем документи є належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товарів за ціною договору, а також достатні для здійснення перевірки правильності заявленої митної вартості товару за означеною ЕМД та спростування сумнівів, що виникли у митного органу під час перевірки наданих до митного оформлення документів та інформації.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності містять усі необхідні та належні відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Однак, відповідач не врахував та не прийняв як належні додатково надані позивачем документи. При цьому, зауваження відповідача про наявність розбіжностей в наданих позивачем до митного оформлення документах є формальними, несуттєвими та такими, що стосуються фактів або обставин, які не впливають на рівень заявленої позивачем митної вартості товарів.

Отже, висновки відповідача про те, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 55 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до п. 2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. №598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен зробити пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Окрім того, в такому випадку митним органом в рішенні повинна бути зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом під час визначення митної вартості оцінюваних товарів, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів.

Однак в рішенні про коригування митної вартості товарів, що оскаржується, відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару, повних характеристик та умов поставки товару, ціну якого було взято за основу для коригування митної вартості за резервним методом, не зазначено докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом під час визначення митної вартості товару позивача, що свідчить про порушення інспектором митного органу ч. 2 ст. 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Аналогічна правова позиція щодо обов`язкової обґрунтованості рішень митних органів про коригування митної вартості товарів за резервним методом міститься у постановах Верховного Суду України, зокрема, в постанові від 21.01.2020 р. у справі №813/5405/15, у постанові від 31.01.2020 р. у справі № 804/7761/16.

Окрім того, варті уваги наступні висновки, яких дійшов Верховний Суд під час розгляду справ щодо скасування рішень митних органів про коригування митної вартості товарів.

Положеннями ст.ст.179,189,190 Господарського кодексу Українивстановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу Українимитний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу Українивідмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2023/000173/2 від 24.11.2023 р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/000241 від 24.11.2023 р. - є протиправними та належать до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції Українита ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людинита її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених уконституціїчи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 4844,80 грн., що документально підтверджується квитанцією, яка міститься в матеріалах справи.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 4844,80 грн., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимогст.134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 7ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Станом на дату розгляду справи належних доказів про сплату понесених витрати на професійну правничу допомогу позивачем суду не подано, тому, суд дійшов висновку про передчасність вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241- 246, 250, 251, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2023/000173/2 від 24.11.2023 р.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/000241 від 24.11.2023 р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» (вул. Шолом-Алейхема, 5, м. Дніпро, 49000, ЄДРПОУ 36441934) за рахунок бюджетних асигнувань Рівненвської митниці (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 104, , код ЄДРПОУ 43958370) судові витрати, що складаються зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в строки, передбаченістаттею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька