Рішення № 119375922, 24.05.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2024 рокуСправа №160/7584/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача-3 - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

22.03.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача-3 - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за формою, встановленою постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 р. №1-3;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 довідки від 29.01.2024 №143 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на січень 2024 року, в якій зазначена надбавка за вислугу років на рівні 30%;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які виразилися у прийнятті протиправного рішення про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 899, де були враховані довідки від 29.01.2024 № 141, та довідка від 29.01.2024 № 142, які не відповідають Постанові № 622 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які виразилися у протиправній відмові у переведенні на пенсію за віком згідно Закону № 889 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про переведення на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- скасувати рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 від 08.02.2024 № 045550019453;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за формою, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01,2017 р. №1-3 за грудень 2023 року та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) на січень 2024 року в якій зазначити надбавку за вислугу років ОСОБА_1 на рівні 50% за формою, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 р. №1-3;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» № 889-УІІІ та здійснити виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з 29.01.2024 з урахуванням розміру зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 виплат позивачу, визначених в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, тобто за грудень 2023-го року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи ОСОБА_1 на державній службі та довідки оновленої довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на січень місяць 2024 року, з урахуванням надбавки за вислугу років на рівні 50%.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що з 26.02.2023 їй було призначено пенсію за віком згідно ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 26.01.2024 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про надання довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на місяць звернення, а також довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Проте, у відповідь на звернення позивач отримала відмову оскільки її стаж роботи на посадах віднесених до категорій посад державної служби, обчислений станом на 01.05.2016 року, складає 19 років 06 місяців 02 дні. Позивач категорично не погоджується з такою позицію відповідача, оскільки має стаж роботи на зазначених посадах більше 20 років. Відповідачем при реєстрації заяви для призначення пенсії за віком згідно ЗУ «Про державну службу» було додано довідки від 29.01.2024 № 142 та від 29.01.2024 № 141, а довідку від 29.01.2024 № 143 не було долучено до матеріалів пенсійної справи позивача, що призвело до прийняття не правомірного рішення про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 899 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. За наслідками перегляду вказаного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено у вчиненні такого перерахунку оскільки законом не передбачена можливість здійснення перерахунків уже призначених пенсій державним службовцям. Позивач вважає неправомірними оскаржувані рішення оскільки при призначенні її пенсії не було враховано всіх довідок про її заробітну плату та було відмовлено у виготовленні довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. З огляду на викладене, просить задовольнити адміністративний позов.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

01.04.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов письмовій відзив проти позову. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказує, що ОСОБА_1 здійснено перерахунки:

- з 27.01.2024 звільнення згідно Закону № 1058

- з 29.01.2024 переведення з пенсії за віком згідно статті 26 Закону № 1058 на пенсію за віком згідно Закону № 889.

31.01.2024 ОСОБА_1 звернулась із заявою № 683 щодо проведення перерахунку пенсії, а саме перехід на пенсію за іншим Законом.

До заяви ОСОБА_1 долучено довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 29.01.2024 № 143 станом на січень 2024 року, видану Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Звернення було опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області.

За результатами розгляду документів було встановлено, що пенсію було призначено з 29.01.2024 згідно Закону № 889. Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993р. № 3723-XII втратив чинність окрім статті 37, що застосовується до призначення державним службовцям.

Одночасно повідомляє, що Законом № 889 не передбачено можливість здійснення перерахунків уже призначених пенсій державним службовцям.

Відповідно до заяви № 683 від 31.01.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області винесено рішення від 08.02.2024 № 045550019453 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком згідно Закону України "Про державну службу", а саме в перерахунку пенсії, оскільки перерахунок раніше призначених пенсій за цим законом не передбачений. З огляду на викладене вважає оскаржуване рішення правомірним та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

03.04.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 подано відповідь на відзив проти позову. Позивач наголошує на безпідставності заперечень відповідача та просить задовольнити позовні вимоги.

22.04.2024 року засобами поштового зв`язку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було подано письмовий відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з огляду на наступне. Позивачеві з 29.01.2024 року призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993р. № 3723-XII втратив чинність окрім статті 37, що застосовується до призначення державним службовцям.

Одночасно повідомляють, що Законом № 889 не передбачено можливість здійснення перерахунків уже призначених пенсій державним службовцям. З огляду на викладене, вважає оскаржуване рішення правомірним та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

23.04.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надіслано письмовий відзив проти позову. Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказує, що 29.01.2024 ОСОБА_1 звернулась з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший. Розглянувши заяву та додані до неї документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону № 889. Розмір пенсії обчислено на підставі наданих довідок від 29.01.2024 № 142 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовці ( посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 31.12.2023 та від 29.01.2024 № 141 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь - які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням) за період з 01.01.2019 по 31.12.2023, які видані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. За наслідками звернення позивача про перерахунок пенсії з урахуванням довідки від 29.01.2024 № 143 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області було відмовлено, оскільки Законом № 889 не передбачено проведення перерахунку пенсії на підставі нових довідок.

24.04.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» ОСОБА_1 направлено відповіді на відзиви відповідачів. Позивач наголошує на безпідставності заперечень відповідачів та просить задовольнити адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 26.02.2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

25.01.2024р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявами про надання довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посаду державної служби.

На звернення ОСОБА_1 від 26.01.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 31.01.2024 за вих. №0400- 010602-8/20361 було видано наступні довідки:

- довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь - які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2023 року) від 29.01.2024 № 141;

- довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 31 грудня 2023 року від 29.01.2024 № 142;

- довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на січень 2024 року від 29.01.20204 № 143 та повідомлено, що відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» зареєстровану в Міністерстві юстиції України 08.02.2017р. за № 180/30048 довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби видаються особам за наявності у них за станом на 01.05.2016 не менш як 20 років державної служби.

ОСОБА_1 відмовлено у видачі такої довідки оскільки відповідно до записів в трудовій книжці стаж роботи на посадах віднесених до категорії посад державної служби обчислений за станом на 01.05.2016 року складає 19 років 06 місяців 16 днів.

29.01.2024 ОСОБА_1 звернулась із заявою № 1506 щодо перерахунку пенсії у зв`язку зі звільненням згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058) та переведення з пенсії за віком згідно статті 26 Закону № 1058 на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889.

Розглянувши заяву та додані до неї документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону № 889.

Розмір пенсії обчислено на підставі наданих довідок від 29.01.2024 № 142 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 31.12.2023 та від 29.01.2024 № 141 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням) за період з 01.01.2019 по 31.12.2023, які видані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

31.01.2024 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі нової довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 29.01.2024 № 143 станом на січень 2024 року, яка видана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

За принципом екстериторіальності засобами програмного забезпечення було визначено відповідний структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ перерахунків пенсій № 2 управлінням пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, який було уповноважено розглянути подану заяву ОСОБА_1 .

Відділ перерахунків пенсій № 2 управлінням пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, розглянувши надані документи та матеріали електронної пенсійної справи, 08.02.2024 склав рішення про відмову у перерахунку пенсії за № 045550019453, оскільки Законом № 889 не передбачено проведення перерахунку пенсії на підставі нових довідок.

Означене рішення надіслано на адресу Позивача повідомленням від 09.02.2024 за № 0400-010204-8/27224, складеним відділом обслуговування громадян № 1 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Вважаючи, що перерахунок пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 з 29.01.2024 мав проводитись з урахуванням розміру зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 виплат, визначених в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, тобто за грудень 2023-го року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи ОСОБА_1 на державній службі та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на січень місяць 2024 року, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 3, 19, 46 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Згідно з пунктом 10 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі Закон №3723-ХІІ) передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок №622).

Пунктом 2 Порядку №622 передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII Про державну службу (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу:

мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 3-1 Порядку №622, державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу», мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Як встановлено судом, позивач на момент звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою від 29.01.2024 мала не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців і не перебувала на державній службі.

Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 номер ПС 045550019453 за наслідком розгляду заяви позивача від 29.01.2024 року відповідно якого до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, зарахований період роботи з 30.05.1194 по 29.01.1998р. та з 08.09.2003 по 26.01.2024 року.

Відтак, з урахуванням абз. 6 п. 4 Порядку №622, розмір пенсії позивача повинен визначатись в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Таким чином, враховуючи наведене, суд доходить висновку про задоволення двох взаємопов`язаних вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за формою, встановленою постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 р. №3. за грудень 2023 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області видати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за формою, встановленою постановою Правління Пенсійного Фонду України від 17.01.2017 р. № 3. за грудень 2023 року.

Згідно пункту 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

При цьому, суд зауважує, що абзац 6 вказаного пункту Порядку № 622 не містить застережень щодо тих осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, саме станом на 1 травня 2016 року.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» затверджені, зокрема форма довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форма довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Судом встановлено, що довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.01.2024 року № 141 складена у відповідності до постанови правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», за будь-які 60 календарних місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією, а саме за січень 2019 року грудень 2023 року.

Також довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 141 від 29.01.2024 року складена у відповідності до постанови правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», та містить складові заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років.

При цьому, згідно форми довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, остання видається у разі права на призначення пенсії згідно з пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону «Про державну службу пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ Про державну службу», та містить дані про те, що середні розміри надбавок, премій та інших виплат за один місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії.

Отже, позивачу, як особі, яка має право на призначення пенсії згідно з пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону Про державну службу пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», та має стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, не менш як 20 років мала б бути видана довідка за формою довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було протиправно відмовлено у видачі такої довідки.

Згідно з приписами частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня; 2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності; У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності.

Відповідно до частини третьої цієї ж статті переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Зважаючи на викладене судом встановлено, що позивачу, як особі, яка має право на призначення пенсії згідно з пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону Про державну службу пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», та має стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, не менш як 20 років мала б бути видана довідка за формою довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби та призначення пенсії мало відбутись саме на підставі такої довідки.

Згідно з ч. 2 ст. КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд має дослідити усі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, у тому числі щодо підстав та порядку проведення перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване рішення.

Суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, орган Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинен діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Але зважаючи на обмеження права позивача на отримання належної їй довідки за формою довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, рішення про призначення пенсії приймалось формально в межах повноважень, проте не у визначений законодавством спосіб та фактично обмежило право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Отже, оскільки оскаржувані рішення прийнято без урахування всіх фактичних обставин та судом визнано право позивача на отримання належної довідки про складові заробітної сплати суд доходить висновку щодо протиправності оскаржуваних рішень Головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Харківській областях через їх прийняття з першочерговим порушенням права позивача, що наслідком призвело до обмеження права особи на пенсійне забезпечення.

Відповідно до частин 1 та 2ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у Рішенні "Суханов та Ільченко проти України" (Рішення від 26.09.2014 року) зауважив, що вимоги заявників щодо надбавки до пенсії безперечно підпадають під дію статті 1 Першого протоколу і що їх можна вважати "майном" у значенні цього положення. Питання полягає у тому, чи можуть вважатися майном у значенні цього положення твердження заявників про те, що вони мають право на певні суми виплат, і якщо так, чи є їх невиплата втручанням у право на мирне володіння майном (п. 34).

Суд нагадує, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (п. 35).

У справі "Трегубенко проти України" (Рішення від 02.11.2004 року, п. 53) Європейський суд з прав людини зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар" (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), яке згадувалося вище, параграф 78).

З приводу позовної вимоги зобов`язального характеру, варто звернути увагу на таке.

При вирішенні цього спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, Верховним Судом у справі №580/1617/19 зазначено, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Окрім цього, варто зауважити, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 по справі №823/59/17.

Так, умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Окрім цього, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у справах «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак, суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Статтею 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права встановлено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.

Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 «Афанасьєв проти України» вказав, що спосіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути «ефективним» як у законі так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Суд зауважує, що оскільки у разі настання визначених законодавством умов, пенсійний орган зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву особи у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. ПФУ не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у даному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень, а підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини.

Отже, єдиним ефективним засобом правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який повністю виключить для пенсійного органу можливість невиконання чи неналежного виконання рішення суду при призначенні пенсії, буде визнання рішень суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме: видати ОСОБА_1 Довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за формою, встановленою постановою Правління Пенсійного Фонду України від 17.01.2017 р. № 3. за грудень 2023 року та повторно розглянути заяву позивача від 29.01.2024 року з урахуванням розміру зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 виплат, визначених в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, тобто за грудень 2023-го року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи ОСОБА_1 на державній службі та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на січень 2024 року.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 605,60 грн. підлягає стягненню з відповідачів солідарно за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача 3 - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про переведення на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 від 08.02.2024 № 045550019453.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за формою, встановленою постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 р. №3. за грудень 2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за формою, встановленою постановою Правління Пенсійного Фонду України від 17.01.2017 р. № 3. за грудень 2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про перерахунок пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» від 29.01.2024 з урахуванням розміру зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 виплат, визначених в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, тобто за грудень 2023-го року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи ОСОБА_2 на державній службі та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на січень 2024 року.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605,60грн. ( шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук