Постанова № 11935357, 21.10.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.10.2010 р. справа № 40/21

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М.

суддівГези Т.Д. , Скакуна О.А.

за участю представників сторін: від позивача:не з"явився, від відповідача:Кримчак М.А. за довір. від 25.03.2010р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Укрщебпостач" м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області

від25.05.2010 року

по справі№ 40/21 (Підченко Ю.О.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" м. Київ

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Укрщебпостач" м. Донецьк

простягнення 231 871, 97грн. Господарський суд Донецької області (суддя Підченко Ю.О.) рішенням від 25.05.2010р. задовольнив позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»м. Київ (далі ТОВ «ВіЕйБі Лізинг») та стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрщебпостач»(даліТОВ «Укрщебпостач») основний борг в сумі 180167,28 грн. за договором фінансового лізингу № 070815-20/ФЛ-Ю-А від 15.08.2007р., пеню в сумі 8419,27 грн., три процента річних в сумі 1966,86 грн., інфляційні витрати в сумі 5346,42 грн., штраф в сумі 35882,14 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2317,81 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Судове рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2010р. у справі № 40/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Зокрема, заявник посилається на пункт 3.4.2. Договору лізингу, в якому чітко зазначено, що порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений пунктом 3.4.1. цього договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США в розрахунку за один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату фактичного виконання лізингового платежу, перевищує курс гривні до долару США (кількість гривень отриману від продажу одного долару США), за яким Банківська Установа, по дорученню позивача фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих позивачем для придбання майна та його подальшої передачі відповідачу у фінансовий лізинг. В інших випадках, відповідач сплачує лізингові платежі з наступним коригуванням в порядку передбаченому пунктом 3.4.1. Договору, за умови, що розмір К?, зазначений у п. 3.4.1. Договору лізингу прирівнюється до курсу гривні до долару США), за яким Банківська установа по дорученню позивача фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютному кредиту), збільшеному на 1,5%.

Відповідач вважає, що позивач безпідставно вимагає від нього здійснювати у порядку підпунктів 3.4.1.-3.4.5. пункту 3.4. Договору лізингу перерахунок лізингових платежів, які включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна, винагороду (комісію) позивачу за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в підпунктах 3.4.1.-3.4.5. Договору лізингу (п. 3.1. Договору лізингу), оскільки позивачем не надано доказів отримання валютного кредиту у фінансовій установі з метою придбання предмету лізингу, крім того, не надано доказів про перерахування коштів продавцю за договором купівлі-продажу майна, що є об'єктом договору.

Заявник вважає, що таке коригування збільшує частину лізингових платежів комісію (винагороду) позивачу за отримане в лізинг майно.

При цьому, заявник вважає, що коригування лізингових платежів можливо лише шляхом укладення додаткових угод до договору, стягнення у складі платежів валютної курсової різниці також можливо лише шляхом укладення додаткових угод до договору фінансового лізингу.

Крім того, заявник посилається на те, що нарахована позивачем пеня, три процента річних та інфляційні витрати є безпідставним, оскільки вони нараховуються у разі наявності прострочення зобов'язання, а лізингові платежі сплачені своєчасно відповідно до затвердженого Графіку.

Представник позивача у судове засідання 21.10.2010р. не з'явився, але надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2010р. у справі № 40/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника відповідача, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Позивач, а саме ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»м. Київ звернувся до суду з позовом до ТОВ «Укрщебпостач»м. Донецьк про стягнення з відповідача 194466,82 грн., з яких: основний борг в сумі 146117,74 грн., пеня в сумі 8419,27 грн., три процента річних в сумі 1230,63 грн., інфляційні витрати в сумі 2817,04 грн., штраф в сумі 35882,14 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № 070815-20/ФЛ-Ю-А від 15.08.2007р. щодо оплати лізингових платежів та п. 8.2.1. Договору про щоквартальне повідомлення про стан предмету лізингу.

Заявою № 991 від 06.04.2010р. позивач збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 231781,97 грн., з яких: основний борг в сумі 180167,28 грн., пеня в сумі 8419,27 грн., три процента річних в сумі 1966,86 грн., інфляційні витрати в сумі 5346,42 грн. та штраф в сумі 35882,14 грн. (а.с. 80-81).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2007р. між сторонами був укладений договір фінансового лізингу № 070815-20/ФЛ-Ю-А (далі Договір лізингу), за умовами якого Лізингодавець (ТОВ «ВіЕйБі Лізинг») передає Лізингоодержувачу (ТОВ «Укрщебпостач») в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб автомобіль самоскид Scania P 124 CB 6Ч4NZ 360, 2007р. випуску, державний НОМЕР_1, VIN код 9BSP 6Ч4000 3595682, а Лізингоодержувач зобов'язаний прийняти цей транспортний засіб, своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строк, передбачені договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору лізингу строк користування Лізингоодержувачем майном становить 61 місяць з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі майна згідно п. 4.3. Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

У пункті 3.1. Договору лізингу зазаначено, що Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та підпунктів 3.4.1.-3.4.5. Договору. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна та винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в підпунктах 3.4.1.-3.4.5. Договору.

Згідно п. 3.4 Договору лізингу платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця у порядку, встановленому п. 3.4.1.

Коригування розмірів лізингових платежів згідно підпунктів 3.4.1.-3.4.4. цього Договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів - комісію (винагороду) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно (п. 3.4.5. Договору).

На виконання умов договору, 29.08.2007р. між сторонами був підписаний акт прийому-передачі майна в користування за договором фінансового лізингу № 070815-20/ФЛ-Ю-А від 15.08.2007р. (а.с. 22).

Позовні вимоги Лізингодавець обґрунтував тим, що відповідач сплатив лізингові платежі за період з серпня 2009р. по лютий 2010р. не в повному обсязі, тобто без коригувань на зміну курсу гривні до долару США відповідно до вимог пунктів 3.4.1.-3.4.5. Договору та додав до позову відповідні довідки про нарахування лізингових платежів за серпень 2009р.-січень 2010р. (а.с. 15-20).

Заявою від 06.04.2010р. № 991 позивач збільшив розмір позовних вимог за рахунок періоду з лютого по березень 2010р. (довідки про нарахування лізингових платежів - а.с. 84-85).

Відповідач надав суду докази оплати лізингових платежів відповідно до Графіку платежів, в т.ч. за спірний період.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із запереченнями Лізингоодержувача щодо недоведеності Лізингодавцем підстав застосування коригування лізингових платежів в порядку, передбаченому п. 3.4.1. Договору з врахуванням наступного.

Зазначеним пунктом сторони передбачили порядок коригування лізингових платежів на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу) за формулою

So * Kn

Sn = ---------------

Ko

де Kn - курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингових платежу згідно Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), збільшений на 1,5%;

- курс гривні до долару США (кількість гривень отримана від продажу одного долару США), за яким банківська установа фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) кредиту у іноземній валюті, отриманого для придбання майна та його подальшої передачі у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу (далі - Банківська Установа).

Сторони погодились, що вказаний курс гривні до долару США (кількість гривень, отримана від продажу одного долару США) визначається за даними Банківської Установи, оформленими нею відповідною довідкою (далі - довідка Банківської Установи).

Лізингодавець письмово інформує Лізингоодержувача про такий курс протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту фактичного проведення Банківською Установою продажу (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) та отримання довідки Банківської Установи.

Оскільки позивачем не доведено отримання (купівлю) кредиту у іноземній валюті для придбання майна та його подальшої передачі у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу та не надано відповідної довідки Банківської Установи про курс гривні, підстави для застосування зазначеного в п. 3.4.1. коригування за наведеною формулою відсутні.

Позивачем такі дані необхідні для визначення Kn, та Ko, не надані і на вимогу апеляційного суду (ухвала від 14.09.2010р.).

Оскільки позивачем не надано доказів отримання кредиту в іноземній валюті, у відповідача не виникло зобов"язання коригувати лізингові платежі з врахуванням курсу гривні до долару США, встановленого НБУ на дату укладення договору, як це передбачено абз. 4 п. 3.4.1. Договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявність боргу Лізингоодержувача за період з серпня 2009р. по березень 2010р. з оплати лізингових платежів, тому висновок господарського суду в цій частині є помилковим, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення штрафу, передбаченого умовами договору (п. 11.2.3) за невиконання п. 8.2.1., який передбачає обов"язок Лізингоодержувача щоквартально письмово інформувати Лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення звіту у формі, встановленій сторонами (Додаток № 3).

Оскільки сторони затвердили форму звіту, посилання відповідача на те, що в затвердженій формі зазначено лише 2007р. (а.с. 34) є безпідставними, оскільки умовами договору передбачений щоквартальний звіт, тобто за весь час дії договору.

Тому задоволення позову в частині стягнення штрафу є обґрунтованим.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Укрщебпостач»м. Донецьк підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2010р. у справі № 40/21 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрщебпостач»м. Донецьк задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2010р. у справі № 40/21скасувати частково.

Абзац перший та другий резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2010р. у справі № 40/21 викласти у наступній редакції:

"Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрщебпостач»м. Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрщебпостач»(83016, м. Донецьк, Ленінський район, вул. Щербакова, 16, п/р 260030011454001 у філії ВАТ КБ «Надра», МФО 334862, інд. код 33904574) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, п/р 26002262400276 у ВАТ «ВіЕйБі Банк»в м. Києві, МФО 380537, ід. код 33880354) штраф в сумі 35882,14 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 358,82 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 36, 56 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити."

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, п/р 26002262400276 у ВАТ «ВіЕйБі Банк»в м. Києві, МФО 380537, ід. код 33880354) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрщебпостач»(83016, м. Донецьк, Ленінський район, вул. Щербакова, 16, п/р 260030011454001 у філії ВАТ КБ «Надра», МФО 334862, інд. код 33904574) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 979, 50 грн.

Суду першої інстанції видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийТ.М. Колядко

Судді:Т.Д. Геза

О.А. Скакун

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу,

2. відповідачу ,

3. у справу,

4. ДАГС,

5. г/с Дон. обл.