Постанова № 11935338, 21.10.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.10.2010 р. справа №12/149пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алєєвої І.В.

суддів: Величко Н.Л. , Москальової І.В.

при секретарі: Кобзар М.В.

За участю представників

сторін:

від позивача:

від відповідача: Добрєв М.В. - за дов. від 11.08.2010р. №12

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:

Товариства з обмеженою відповідальністю „САМТУР” м.Донецьк

на ухвалу господарського суду Донецької області:

від 31.08.2010р. у справі №12/149пн (суддя: Склярук О.І.)

за позовом: ОСОБА_2 м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „САМТУР” м.Донецьк

про:стягнення невиплаченої частки вартості майна Товариства з обмеженою відповідальності “САМТУР” при виході особи із числа його учасників

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 31.08.2010р. у справі №12/149пн господарський суд Донецької області (суддя: Склярук О.І.) частково задовольнив заяву ОСОБА_2 м.Донецьк про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю „САМТУР” м.Донецьк.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008р., ст.66, ст.67 ГПК України; тим, що якщо при вирішенні спору буде встановлено, що на момент виходу (виключення) учасника у товариства відсутні чисті активи, господарський суд відмовляє у відповідному позові у зв'язку з відсутністю в товариства майна; тим, що господарським судом Донецької області по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої займе чимало часу; та те, що позивачу у справі підлягає виплаті певна грошова сума, а у разі прийняття рішення господарським судом його виконання буде утруднено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “САМТУР” м.Донецьк, з ухвалою господарського суду Донецької області від 31.08.2010р. у справі №12/149пн не погодився та подав апеляційну скаргу, посилаючись в обгрунтування вимог про скасування на те, що господарським судом першої інстанції не в повному обсязі зясовані фактичні обставини щодо спірних правовідносин; на те, що всупереч вимогам ч.3, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. №606-ХІV (зі змінами та доповненнями) в оскарженій ухвалі не зазначене місцезнаходження або місце перебування сторін по справі, ідентифікаційний номер та ідентифікаційний код субєкта господарської діяльності сторін, дата набрання чинності рішення.

Відповідач наполягає на скасуванні ухвали господарського суду Донецької області від 31.08.2010р. у справі №12/149пн, посилаючись на те, що місцевим господарським судом не додержані вимоги ст.66, ст.67 ГПК України.

В судове засідання з належними повноваженнями зявився лише представник відповідача.

Згідно зі ст.102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом пятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4, ст.811, ст.99, ст.101 ГПК України.

Вивчивши подані матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:

В провадженні місцевого господарського суду знаходиться справа №12/149пн за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) до Товариства з обмеженою відповідальністю „САМТУР” (м.Донецьк, вул.Куйбишева, 131) про стягнення вартості частки в статутному капіталі, частки прибутку, одержаного Товариством з обмеженою відповідальністю „САМТУР” в даному році до моменту її виходу.

27.08.2010р. позивач, ОСОБА_2, звернулась до господарського суду Донецької області з заявою про вжиття в порядку ст.66, ст.67 ГПК України заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони ТОВ “САМТУР” використовувати та здійснювати будь-які інші дії щодо майна та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, шляхом накладення арешту та заборони ТОВ “САМТУР” відчужувати та здійснювати будь-які інші дії щодо нерухомого майна, яке належить ТОВ “САМТУР” на праві власності, а також шляхом накладення арешту на рахунки ТОВ “САМТУР”. Заява обгрунтована тим, що в провадженні суду знаходиться справа про стягнення невиплаченої частки при виході особи зі складу учасників товариства; тим, що на сайті в інтернеті міститься інформація про продаж обєкту незавершеного будівництва та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1; тим, що дії відповідача можуть зробити не можливим виконання рішення суду щодо стягнення на користь ОСОБА_2 невиплаченої частки вартості майна товариства при виході особи із числа його учасників.

За матеріалами справи, ухвалою від 31.08.2010р. у справі №12/149пн господарський суд Донецької області частково задовольнив заяву ОСОБА_2 м.Донецьк про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю „САМТУР” (83096, м.Донецьк, вул.Куйбишева, б.131, ЄДРПОУ 33340281) вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю „САМТУР” м.Донецьк (в редакції ухвали від 14.09.2010р. у справі №12/149пн про виправлення описки).

Відповідно до статті 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен не лише правильно застосувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, відповідно до ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-УІ від 07.07.2010 року є, зокрема, здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-УІ від 07.07.2010 року та положень Господарського процесуального кодексу України усім субєктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів на засадах змагальності і рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Основний Закон України Конституція встановлює, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов'язком якої є їх утвердження і забезпечення (частина друга статті 3); права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55).

Реалізацію права особи на судовий захист може бути здійснено також шляхом апеляційного оскарження актів судів першої інстанції, оскільки їх перегляд у такому порядку гарантує відновлення порушених прав людини і громадянина. Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду будь-якої інстанції відповідно до закону.

Забезпечення державою апеляційного оскарження судових актів згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України є однією з основних засад судочинства.

Згідно ст.106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, у тому числі ухвали про забезпечення позову.

За приписами статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливе виконання рішення господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Пунктом 3 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 23.08.1994р. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (зі змінами та доповненнями) передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Метою забезпечення позову є створення умов для реального виконання рішення суду. Відповідно, обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, суду необхідно враховувати зміст позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення невиплаченої частки вартості майна Товариства з обмеженою відповідальності “САМТУР” при виході особи із числа його учасників.

Колегія суддів зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

В заяві ОСОБА_2 м.Донецьк про вжиття заходів до забезпечення позову посилається на вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна, яке знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю „САМТУР” в м. Донецьку та в м.Святогірськ; на те, що з інтернет сайту позивачу стало відомо про продаж обєкту незавершеного будівництва та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів, проаналізувавши вимоги процесуальних норм Господарського процесуального кодексу України в аспекті обставин, викладених у клопотанні позивача, вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю „САМТУР” м.Донецьк.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення позову, вичерпний перелік яких наведений у ст.67 ГПК України, застосовуються як гарантія задоволення законних вимог позивача та вживаються з метою виконання судового рішення.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення клопотання про забезпечення позову та про відмову у задоволенні вимог про накладанням арешту на майно та рахунки, що належать відповідачеві на строк до винесення судом рішення по справі.

Враховуючи вищевикладене, Донецький апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „САМТУР” м.Донецьк про порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, в звязку з чим оскаржувана ухвала відповідає вимогам чинного процесуального та матеріального законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст.50-51, ст.66, ст.67, ст.811, ст.85, ст.87, ст.91, ст.92, ст.93, ст.99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Донецької області від 31.08.2010р. у справі №12/149пн залишити без зміни.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „САМТУР” м.Донецьк на ухвалу господарського суду Донецької області від 31.08.2010р. у справі №12/149пн залишити без задоволення.

Головуючий:І.В. Алєєва

Судді:Н.Л. Величко

І.В. Москальова

Повний текст постанови складений 28.10.2010р.