Ухвала суду № 11935103, 12.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"12" жовтня 2010 р. Справа № 64/232-10

вх. № 7620/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Грінцов О.В. за довіреністю від 31.08.10;

відповідача - Пеньков А.А. за довіреністю від 24.06.10;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Харків", м. Харків;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кейко", м. Харків;

про стягнення 16365,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Харків" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих. №145 від 17.08.2010р.), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кейко" 12602,12грн. основної заборгованості, 2437,37грн. пені, 387,06грн. –3% річних, 938,92грн. інфляційних витрат; 163,65грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов"язань по оплаті товару, за договором постачання №ДогОП-28/1 від 02.04.2007р., укладеного між сторонами.

Ухвалою господарського суду харківської області від 27.08.10 за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Харіквської області від 13.09.10 розгляд справи було відкладено на 27.09.10.

27.09.10 позивач звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Харіквської області від 27.09.10 розгляд справи було відкладено на 12.10.10.

07.10.10 відповідач надав до канцелярії суду заяву (вх.№19469), в якій вказує, що відповідачем було сплачено суму основного боргу - 12602,12грн., та просить суд стягнути з відповідача 163,65грн. державного мита та 236,00грн. витрат на ІТЗ. Разом з цим, відповідач надав до матеріалів справи копії платіжних доручень про сплату боргу №3783 від 20.09.10 на суму 2000,00грн., №3806 від 22.09.10 на суму 8472,03грн., №3807 від 22.09.10 на суму 2130,09грн.

12.10.10 позивач надав заяву, в якій вказує, що, враховуючи те, що відповідачем сплачено суму основної заборгованості, позивач відмовляється від позовних вимог щодо стягнеяння пені, 3% річних та інфляційних у повному обсязі. Разом із заявою були надані копії банківських виписок для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача підтримав заяву подану 12 жовтня 2010 року.

Представник відповідача вказав, що ним сплачена сума основного боргу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір №ДогОП-28/1 від 02.04.07, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу товар, а відповідач його прийняв, що підтверджується матеріалами справи, а саме відповідними накладними та довіреностями до них.

В порушення умов договору, а саме п.4.3., відповідно до якого відповідач зобов"язався оплатити товар у 10-ти денний строк з дати його отримання, відповідач в повному обсязі та у встановлений строк вартість товару не сплатив.

Внаслідок неналежного виконання умов договору у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 12602,12грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із наданих відповідачем документів, а саме платіжного доручення №3783 від 20.09.10 на суму 2000,00грн., №3806 від 22.09.10 на суму 8472,03грн., №3807 від 22.09.10 на суму 2130,09грн., відповідач сплатив позивачу суму основного боргу заявлену до стягнення у розмірі 12602,12грн.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач повністю сплатив суму боргу в сумі 12602,12 грн., суд вважає за необхідне припинити провадження у справі згідно п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, позивач, керуючись нормами діючого законодавства та договору, заявив до стягнення 2437,37грн. пені, 387,06грн. –3% річних, 938,92грн. інфляційних витрат.

Відповідно п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З урахуванням викладеного, приймаючі до уваги, що позивач після роз’яснення судом наслідків припинення провадження у справі, передбачених ст.80 ГПК України, наполягав на задоволенні заяви про відмову від позову в частині заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних (від 12.10.10), зважаючи на те що прийняття відмови від позову не порушує права і охоронювані законом інтереси відповідача, відсутність у матеріалах справи даних про можливість порушення відмовою від позову чиїх не-будь ще прав та інтересів, суд приходить до висновку про те, що відмова від позову в частині заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних не суперечить чинному законодавству і тому підлягає прийняттю судом.

Враховуючи вищевикладене, суд припиняє провадження у справі в частині заявлених до стягнення 2437,37грн. пені, 387,06грн. –3% річних, 938,92грн. інфляційних витрат, в порядку п.ч. ст. 80 ГПК України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Проте, згідно ч. 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. В даному разі матеріали справи свідчать, що відповідачем було сплачено борг після звернення позивача з позовом до суду, у зв"язку з чим державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 163,65грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 та Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009р. №361 "Про внесення змін до розмірів витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов"язаних з розглядом цивільних та господарських справ", судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 гривень, оскільки з вини відповідача спір було доведено до суду.

Окрім того, враховуючи те, що, відповідно до ст. 47 ГПК України, державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством, те, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.03 "Про державне мито" (із змінами від 25.06.09р.) - із позовних заяв, що подаються до суду, ставки державного мита встановлюються в розмірі 1% ціни позову але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та те, що позивачем під час звернення до суду з позовною заявою (відповідно до платіжного доручення №1049 від 09.03.10) було сплачено 173,07грн. державного мита, замість 163,65грн., суд вважає необхідним повернути позивачеві зайве сплачене державне мито у розмірі 9,42грн., в порядку встановленому законодавством.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44-49, п.1-1, п.4, ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження у справі 64/232-10 припинити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кейко" (61001, м. Харків, вул. Державінська, б.38, код ЄДРПОУ 22629069, р/р 260003540 ПАТ "Мегабанк" м. Харкова, МФО 351629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Харків" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 29, код ЄДРПОУ 33207090, р/р 26008001308398 в ПАТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528) 163,65грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.

Видати довідку Товариству з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Харків" про повернення зайве сплаченого державного мита у розмірі 9,42грн.

Суддя

Ухвала підписана 13 жовтня 2010 року.