Рішення № 11935029, 29.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2010 р. Справа № 40/259-10

вх. № 8321/4-40

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, особисто відповідача - Чуб В.К., дов. від 18.08.2009 року 3-ї особи Твердовський І.М.

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків

до Приватного підприємства "Спутник", м. Харків 3-я особа Харківська міська рада, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (паспорт: НОМЕР_2, виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 14 жовтня 2004 року; ІНН НОМЕР_1; свідоцтво про державну реєстрацію ФОП, НОМЕР_3) (позивач) до Приватного підприємства "Спутник" (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 14099031) (відповідача) та третьої особи - Харківської міської ради з вимогою про визнання права власності на нерухоме майно.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) та Приватним підприємством "Спутник" (відповідачем) 13 грудня 2009 року був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого відповідачем на користь позивача передано у власність нежитлове приміщення 1-го поверху №№ 1-:-11, літ. "А-1", площею 958, 7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі нерухоме майно). В свою чергу, у наступному право на це нерухоме майно було зареєстровано КП БТІ "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 18 січня 2010 року.

Проте, при укладенні цього договору в останньому, виходячи зі змісту правовстановлюючих документів та Технічного паспорту на виробничій будинок, в останній не було включено за літ. "А-1" антресоль першого поверху загальною площею 808, 0 кв.м., основною (виробничою) 72, 4 кв.м., допоміжною 735, 6 кв.м., а вищевикладене дає позивачу підстави посилатися на норми діючого Цивільного кодексу України щодо визнання за ним права власності на обєкт нерухомого майна який є предметом спору.

Позивач у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі, на стягненні державного мита з відповідача не наполягає.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданому клопотанні проти позову не заперечує та просить суд вирішити спір відповідно до діючого законодавства.

Представник третьої особи на стороні відповідача у судовому засіданні позовні вимоги залишає на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, зясувавши сутність правовідносин вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (стаття 328 Цивільного кодексу України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За статтею 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

В свою чергу закон наголошує на тому, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення (стаття 183 Цивільного кодексу України). Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення, а річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю (стаття 186 Цивільного кодексу України). Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення (стаття 187 Цивільного кодексу України). При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Саме вищезазначені обставини та зазначені особливості статусу нерухомого майна і мали місце у виниклій ситуації: позивач на правовій підставі - договору купівлі-продажу отримав у власність від відповідача нерухоме майно нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, проте не отримав як приналежність до головної речі антресоль першого поверху - літ. "А-12 антресоль першого поверху загальною площею 808, 0 кв.м., основною (виробничою) 72, 4 кв.м., допоміжною 735, 6 кв.м.

На замовлення аозивача Товариством з обмеженою відповідальністю "МТК Енерголайт" було виготовлено "Технічний висновок про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації нежитлових будівель літ. "А-1", по АДРЕСА_1" (ліцензія АВ № 458970), відповідно до якого технічний стан будівельних конструкцій у цілому забезпечує несучу здібність, достатню для експлуатації досліджуваного обєкта та Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" було проведено інвентаризацію, відносно нежитлових будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами проведення технічної інвентаризації на цей час спірне нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.

Відповідно до статтей 321, 331 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 3, 16, 20, 215, 181, 183, 187, 392 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності на нежитлові будівлі літ. "А-1" антресоль першого поверху загальною площею - 808, 0 кв.м., основною (виробничою) - 72,4 кв.м., допоміжною 735,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (паспорт: НОМЕР_2, виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 14 жовтня 2004 року; ІНН НОМЕР_1; свідоцтво про державну реєстрацію ФОП, НОМЕР_3).

Повний текст рішення підписаний 04.10.2010 року.

Суддя