Рішення № 11934960, 06.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2010 р. Справа № 67/82-10

вх. № 7725/6-67

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Васильєв Є.О. за довіреністю від 21.09.2010 р.,

відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна", м. Харків

до Приватного підприємства "Аквамарин", м. Харків

про стягнення 32818,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Анна" звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Аквамарин" заборгованості за договором поставки № ДП-028-2010 від 01.01.2010 р. в розмірі 32818,57 грн., у тому числі: 31284,04 грн. - розмір основного боргу та 1534,53 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 серпня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21 вересня 2010 року о 10:45 годині.

20.09.2010 р. через канцелярію господарського суду Харківської області представник позивача надав супровідним листом витребувані документи (вх. № 10260).

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 21.09.2010 р. наполягає на заявлених позовних вимогах та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 21.09.2010 р. не з"явився, витребуваних попередньою ухвалою суду від 31 серпня 2010 року документів не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102207113033.

Ухвалою господарського суду Харківської області 21.09.10 року розгляд справи було відкладено та призначено її розгляд на 06.10.2010 року о 10 годині 00 хвилин.

Представник позивача в судовому засіданні 06.10.2010 р. наполягає на заявлених позовних вимогах та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 06.10.2010 р. не з"явився, витребуваних попередньою ухвалою суду від 31 серпня 2010 року документів не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «Анна» та ПП «Аквамарин» 01.01.2010 р. уклали Договір поставки № ДП-028-2010. Згідно з п.1.1. Договору ТОВ «Анна» (Постачальник) зобов'язався поставляти товар, а ПП „Аквамарин"" (Покупець) зобов'язався приймати та оплачувати товар на умовах визначених договором відповідно до специфікації товару, яка є невід'ємною частиною договору за цінами, вказаними у специфікації і належним чином оформленим супровідним документам.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

          Позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар, що підтверджується податковими накладним та товаро - транспортними накладними, наданих позивачем для огляду у судовому засіданні.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору позивач зобов'язується поставляти відповідачу визначений в замовленні в погодженому сторонами асортименті і якості по цінам, погодженим з відповідачем на склад/магазин, який вказаний в замовленні. Замовлення вважається прийнятим позивачем від відповідача у випадку, якщо протягом трьох годин після його вручення позивач не повідомить відповідача про свою незгоду 3 замовленням або неможливості його виконання письмово, по факсу або усно в телефонному режимі.

Згідно з п. 2.1. Договору відповідач зобов'язаний оплачувати поставлені позивачем товари в порядку, визначеному цим Договором, і у відповідності з виставленим позивачем рахунком на оплату.

Згідно п. 6.1. Договору Оплата товару проводиться шляхом перерахування х коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача: - з відстрочкою 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту поставки товару.

Відповідно до п. 6.6. Договору сторони щомісячно підписують акти звірки розрахунків по виробничим поставкам, для чого позивач проект акту звірки і направляє його Покупцю в строк, не пізніше 25 числа місяця, наступного за місяцем, по якому проводиться звірка. У випадку не надходження від відповідача заперечень по Акту звірки в строк до 30 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Акт звірки складається на підставі даних позивача.

На виконання умов договору потавки № ДП-028-2010 від 01.01.10 р. та позивач поставив, а відповідач прийняв, товар проте за нього не розрахувався у повному обсязі, відповідно до актів звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2010 по 30.07.2010 заборгованість по розрахункам станом на 30.07.2010 року сягає 31284.04 грн.

Внаслідок неналежного виконання умов договору відповідачем, а саме несвоєчасної та неповної оплати товару, у відповідача перед позивачем станом на 31.07.10 р. утворилась заборгованість у розмірі 31284.04 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.07.10 р. по 31.07.10 р., скріплений підписами уповноваженими представниками сторін та печатками юридичних осіб, який міститься в матеріалах справи (а.с.50).

Позивачем для вирішення спору в досудовому порядку була надана наручно претензія від 09.06.10 р. відповідачу про необхідність сплати заборгованості, що утворилася. На вказану претензію відповідач не відреагував, що підтверджується матеріалами справи, з урахуванням чого заборгованість у розмірі 31284.04 грн. не змінилась.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 31284.04 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1534,53 грн.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.3. Договору за прострочку оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання зобов`язань по оплаті, від вартості несплаченої суми за кожний день прострочки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарс          ького кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені в сумі 1534,53 грн., нарахованої станом на 31.07.10 р., суд приходить до висновку, що дане нарахування відповідає чинному законодавству, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1534,53 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 238,19 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 та Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009р. №361 "Про внесення змін до розмірів витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов"язаних з розглядом цивільних та господарських справ", судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258,Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009р. №361 "Про внесення змін до розмірів витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов"язаних з розглядом цивільних та господарських справ", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Аквамарин" (61036, м. Харків, вул. Дизельна, 3/5, р/р 26001805822891 в ХОФ "Укрсоцбанк" м.Харків, МФО 351016, ідентифікаційний код 31634863) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АННА» (61038. м.Харків. вул.Маршала Батицького.9 р/р 26005822363211 в ПАТ "Банк "ГРАНТ" відділення №22 банка "ГРАНТ" ЄДРПОУ 24140421, МФО 351607) суму основного боргу 31284,04 грн., пені в сумі 1535,53 грн., державного мита в сумі 328,19 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення по справі №67/82-10 підписано 11 жовтня 2010 року.