Рішення № 11934955, 04.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2010 р. Справа № 67/47-10

вх. № 7339/6-67

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Глущенко О.М. за довіреністю № 1 від 28.07.2010 р.,

відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал + ", м. Харків

до Приватного підприємства "Аквамарин", м. Харків

про стягнення 83672,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корал+" (Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Аквамарин" (відповідач) про стягнення грошових коштів за договорами № б/н від 01.01.2009 р. та № ДП-006-2010 від 04.01.2010 р. в розмірі 46867,14 грн. - основного боргу, 8183,53 грн. - пені, 6185,32 грн. - 3% річних, інфляційних в розмірі 22436,83 грн., а також витрат по оплаті державного мита в розмірі 836,73 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що свої зобов"язання за вказаними договорами № б/н від 01.01.2009 р. та № ДП-006-2010 від 04.01.2010 р. він виконав у повному обсязі, що підтверджується актом звірки за період з 01.05.2010 р. по 17.062010 р., проте відповідач в порушення умов вказаних договорів свої зобов"язання виконав частково, у зв"язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 46867,14 грн. - основного боргу, 8183,53 грн. - пені, 6185,32 грн. - 3% річних, інфляційних в розмірі 22436,83 грн., яка до цього часу відповідачем не погашена.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 серпня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08.09.2010 р. о 10:30 годині.

Представники позивача в судове засідання 08.09.2010 р. з"явились, витребуваних попередньою ухвалою суду від 13.08.2010 р. не надали, проте заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості виконати у повному обсязі вимоги попередньої ухвали суду від 13.08.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання 08.09.2010 р. не з"явився, витребуваних попередньою ухвалою суду від 13.08.2010 р. документів не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 вересня 2010 року розгляд справи було відкладено на 27 вересня 2010 року о 10 годині 45 хвилин.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 24.09.10 р. позивач надав доповнення до позовної заяви (вх.№ 20397), в який надає витребувані попередньою ухвалою суду від 18 серпня 2010 року документи.

Суд надані документи приймає та долучає до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 27.09.10 р. позивач надав заяву (вх.№ 20551), в якій просить суд долучити до матеріалів справи копію акта звірки взаємних розрахунків станом на 23.09.10 року.

Суд надані документи приймає та долучає до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на заявлених позовних вимогах, просить суд задовольнити позов в повному обсязі, та стверджує, що відповідач визнає свою заборгованість перед позивачем, оскільки між сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 23.09.10 р., який скріплений печатками юридичних осіб та підписаний уповноваженими представниками сторін.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог попередньої ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 вересня 2010 року розгляд справи було відкладено на 27 вересня 2010 року о 10 годині 45 хвилин.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 04.10.10 р. представник позивача надав заяву (вх.№ 22176), в якій просить суд долучити до матеріалів справи копії витребуваних ухвалою суду від 13.08.10 року документи.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на заявлених позовних вимогах, просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимог попередньої ухвали суду не виконав.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи у відповідності ст. 75 ГПК України, за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корал+" (Позивач) та Приватним підприємством "АКВАМАРИН" (відповідач) був укладений Договір поставки № ДП-006-2010 від 04 січня 2010 року та договір б/н від 01.01.09 р..

Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № ДП-006-2010 від 04 січня 2010 року, постачальник (позивач) зобов'язується поставляти товар, а покупець (відповідач) зобов'язується приймати та сплачувати товар на умовах даного Договору, згідно Специфікації товару, що є невід'ємною частиною договору за цінами, вказаними в Специфікації, та належним чином оформленими супровідними документами.

Відповідно до п. 2.4. договору б/н від 01.01.09 р. Сторони погоджуються, що надання Послуг Виконавцем безпосередньо пов'язане з продажем Замовником своєї Продукції та використовується Замовником у своїй власній господарській діяльності. п. 2.5. Сторони домовились, що Виконавець надає Замовнику Послуги та виконує інші свої зобов'язання за цим Договором, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані Виконавцем Послуги у розмірі та за процедурою, встановленою цим договором, а також виконати інші свої зобов'язання за цим Договором на користь Виконавця (зокрема, надати відповідну знижку на Продукцію).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору позивач зобов'язується поставляти відповідачу визначений в замовленні в погодженому сторонами асортименті і якості по цінам, погодженим з відповідачем на склад/магазин, який вказаний в замовленні. Замовлення вважається прийнятим позивачем від відповідача у випадку, якщо протягом трьох годин після його вручення позивач не повідомить відповідача про свою незгоду 3 замовленням або неможливості його виконання письмово, по факсу або усно в телефонному режимі.

Згідно з п. 2.1. Договору відповідач зобов'язаний оплачувати поставлені позивачем товари в порядку, визначеному цим Договором, і у відповідності з виставленим позивачем рахунком на оплату.

Згідно п. 6.1. Договору Оплата товару проводиться шляхом перерахування х коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача: - з відстрочкою 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту поставки товару.

Відповідно до п. 6.6. Договору сторони щомісячно підписують акти звірки розрахунків по виробничим поставкам, для чого позивач проект акту звірки і направляє його Покупцю в строк, не пізніше 25 числа місяця, наступного за місяцем, по якому проводиться звірка. У випадку не надходження від відповідача заперечень по Акту звірки в строк до 30 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Акт звірки складається на підставі даних позивача.

На виконання умов договору потавки № ДП-006-2010 від 04 січня 2010 року та договору б/н від 01.01.09 р. позивач поставив, а відповідач прийняв, товар проте за нього не розрахувався у повному обсязі, що підтверджено копіями видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи (а.с. 72-122).

01.07.2010р. позивачем для вирішення спору в досудовому порядку була направлена претензія вих. №10 відповідачу про необхідність сплати заборгованості, що утворилася. На вказану претензію відповідач відреагував, що підтверджується матеріалами справи, частково була сплачена сума боргу, з урахуванням чого утворилась заборгованість у розмірі 46867,14 грн.

Внаслідок неналежного виконання умов договору відповідачем, а саме несвоєчасної та неповної оплати товару, у відповідача перед позивачем станом на 23.09.10 р. утворилась заборгованість у розмірі 46867,14 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.07.10 р. по 23.09.10 р., скріплений підписами уповноваженими представниками сторін та печатками юридичних осіб, який міститься в матеріалах справи (а.с.124).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі 46867,14 грн.

Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 8183,53 грн. та 3% річних в сумі 6185,32 грн.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.8.2. Договору за прострочку оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання зобов`язань по оплаті, від вартості несплаченої суми за кожний день прострочки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарс          ького кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені в сумі 8183,53 грн., нарахованої станом на 31.07.10 р., суд приходить до висновку, що дане нарахування відповідає чинному законодавству, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 8183,53 грн. грн. підлягають задоволенню.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3% річних в сумі 6185,32 грн. станом на 31.07.2010 р., та індексу інфляції в сумі 22436,83 грн. суд приходить до висновку, що данні розрахунки не суперечать вимогам чинного законодавства, нараховані вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 836,73 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 та Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009р. №361 "Про внесення змін до розмірів витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов"язаних з розглядом цивільних та господарських справ", судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258,Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2009р. №361 "Про внесення змін до розмірів витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов"язаних з розглядом цивільних та господарських справ", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Аквамарин" (61036, м. Харків, вул. Дизельна, 3/5; код ЄДРПОУ 31634863, св-во №30008542, ІПН 316348620390, п/р 26001805822891 в АКБ "Укрсоцбанк" м. Харків, МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал+" (61020, м.Харків, Станційний в"їзд, буд.№3, код 32339212, МФО 350589, п/р 260047328 у ХОД АТ "Райффайзен банк Аваль") 46867,14 грн. - основного боргу, 8183,53 грн. - пені, 6185,32 грн. - 3% річних, інфляційних в розмірі 22436,83 грн., державного мита в розмірі 836,73 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повне рішення по справі № 67/47-10 складено та підписано 11 жовтня 2010 року.