Рішення № 11934941, 07.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2010 р. Справа № 21/187-10

вх. № 8052/5-21

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Дворачек В.М. дов. б/н від 11.05.2010р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом АТ "Промдизель", м. Харків

до ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" м. Ізюм

про стягнення 124259,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача 120 000,0грн. основного боргу пеню в сумі 3637,80грн., 3%річних в сумі 621,37грн., та судові витрати, посилаючись на укладення між сторонами по справі договору №15/03 від 15.03.2010р., передачу товару відповідачеві по видатковій накладній №ПД-0000117 від 14.05.2010р. на суму 120 000,0грн. та невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо оплати товару .

Представник позивача за вх.№19471 від 07.10.2010р. звернувся до суду з клопотанням щодо долучення до матеріалів справи документів в підтвердження заявлених позовних вимог , зазначені документи долучені до матеріалів справи на підставі ст.22ГПК України .

Відповідач на виклик господарського суду не з8явився в судове засідання , відзив на позовну заяву та витребувані судом докази не надав , хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, справа розглядається в порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір №15/03 від 15.03.2010р.

Згідно з вимогами п.1.1. договору сторонами передбачено, що постачальник зобов'язався поставити продукцію- комплект деталей для внутрішнього інтер'єра кабіни машиніста тепловоза ТЄП70№ 0174, яка належить ПЗ, в кількості 2-х комплектів , а покупець зобов'язується прийняти вказану продукцію і оплати її на умовах договору .

В п. 3.4 договору сторони передбачили, що оплата за продукцію здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, згідно наданим рахункам на протязі тридцяти днів після отримання продукції.

В п.4.6. договору сторони передбачили датою поставки продукції вважається дата оформлення видаткової накладної обома сторонам.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві продукцію по видатковій накладній № ПД-0000117 від 14.05.2010р. на суму 120000,00 грн., відповідач продукцію прийняв через свого представника, що діяв за довіреністю №706 від 11.05.2010р., однак свої зобов'язання в термін, передбачений договором, не здійснив, заборгованість складає 120000,0грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Враховуючи, що вказана сума боргу, відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів погашення суми боргу, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 120000,0грн. основного боргу обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В п.7.3. договору сторони встановили, що у разі прострочення оплати прийнятої продукції покупець виплачує постачальнику штраф в розмірі 0,1% заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно з вимогами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума , або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань

Відповідно до вимог закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов8язань « розмір пені не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки НБУ.

Позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 3637,80грн., яка підлягає стягненню.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України , боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання , повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу та 3% річних з простроченої суми , якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх обов'язків по сплаті у встановлений термін , позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 621,37грн. визнані судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази , які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод» (Харківська обл.., м.Ізюм, в'їзд Ювілейний,1, код 01056356) на користь Акціонерного товариства «Промдизель»(м.Харків, вул. Данилевського,6, код 31796565)- 120000,0грн. основного боргу, пеню в сумі 3637,80грн., 3%річних в сумі 621,37грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1242,59грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,0грн.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу

Суддя

Рішення підписано 11.10.2010р.