Рішення № 11934889, 04.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2010 р. Справа № 37/183-10

вх. № 7005/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом АТ "Концерн АВЕК та Ко", м. Харків

до ТОВ "Завод алюмінієвих та металопластикових конструкцій" Гласстек", м. Харків

про стягнення 108758,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод алюмінієвих та металопластикових конструкцій" Гласстек" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 70500,00 грн., які були сплачені за виконання робіт по виготовленню та монтажу склопакетів у відповідності до Договору № 1/10-09 від “01”жовтня 2009 р.; пені у розмірі 32616,00 грн.; штрафу у розмірі 5040,00 грн.; пені у розмірі 602,63 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачем не були виконані умови Договору № 1/10-09 від “01”жовтня 2009 р. в частині поставки продукції та виконання робіт.

Позивач в судове засідання не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

01.10.2009 р. між сторонами було укладено договір підряду № 1/10-09 по виготовленню та заміні склопакетів у будівлі Торгово-офісного центру, розташованого у м. Харкові, вул. Сумська, 72 (надалі – договір).

Судом встановлено, що в межах договірних правовідносин, які випливають із названого вище договору, позивач перерахував на поточний рахунок відповідача як авансовий платіж за товар суму у розмірі 70500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 997134 від 21.10.2009 р. у сумі 35000,00 грн., платіжним доручення № 1001163 від 10.11.2009 р. у сумі 20000,00 грн., платіжним дорученням № 1009732 від 24.12.2009 р. у сумі 15500,00 грн.

Відповідно до умов договору строк виконання робіт був встановлений до «15» лютого 2010 р., а термін дії договору був встановлений до «20» лютого 2010 р.

Пунктами 5.2. договору було передбачено, що за прострочку строків, встановлених договором, винувата сторона сплачує пеню в розмірі 0,3% від ціни договору за кожний день прострочки, а у разі прострочки на строк більше 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% процентів від ціни договору.

Відповідно до п. 5.3. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань винувата сторона сплачує пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ, діючий в період прострочки за кожний день прострочки від суми простроченого платежу.

Пунктом 14.1. договору було передбачено, що порушення зобов'язань по договору є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем були повернені позивачу сплачені ним грошові кошти за договором у розмірі 70500,00 грн. та відповідачем були виконані відповідні роботи за даним договором.

При цьому суд зазначає, що 02.04.2010 р. відповідачу була надіслана вимога за № 459 про повернення отриманих грошей у сумі 70500,00 грн. у термін до 30 квітня 2010 р.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається доказів того, що відповідачем були повернуті позивачу сплачені ним грошові кошти за договором у розмірі 70500,00 грн., та відповідачем були виконані відповідні роботи за даним договором на вказану суму в передбачений строк, господарський суд приходить до висновку, що сума у розмірі 70500,00 грн., яка була сплачена за виконання робіт по виготовленню та монтажу склопакетів у відповідності до Договору № 1/10-09 від “01” жовтня 2009 р., та сума штрафу у розмірі 5040,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача пені господарський суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Отже, господарським судом було перераховано розмір пені та встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені у розмірі 5955,29 грн., оскільки відповідно до умов договору та діючого законодавства нарахований розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період (з 16.02.2010 р. - по 16.07.2010 р.), за який сплачується пеня.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 70500,00 грн., які були сплачені за виконання робіт по виготовленню та монтажу склопакетів у відповідності до Договору № 1/10-09 від “01” жовтня 2009 р., пені у розмірі 5955,29 грн. та штрафу у розмірі 5040,00 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 814,95 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 177,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 628, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод алюмінієвих та металопластикових конструкцій" Гласстек" (61018, вул. Новупрудна, буд. 4, кв. 70, код ЄДРПОУ 34391096, р/р 2600540111142 у АТ "Регіон-Банк", МФО 351254) на користь Акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 70, код ЄДРПОУ 22649344, п/р у 26006102611001 у ПАТ “Альфабанк”, МФО 300346) - 70500,00 грн., які були сплачені за виконання робіт по виготовленню та монтажу склопакетів у відповідності до Договору № 1/10-09 від “01” жовтня 2009 р.; 5955,29 грн. пені; 5040,00 грн. штрафу; 814,95 грн. державного мита та 177,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя

Рішення підписано 07.10.2010 р.