Рішення № 11934742, 04.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2010 р. Справа № 56/04-37/185-10

вх. № 7041/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Торговельний дім Третьяков", м. Шахтарськ

до ТОВ "МД Рітейл", м. Харків

про стягнення 64557,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім Третьяков" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми боргу та штрафних санкцій у розмірі 64557,89 грн. за договором поставки № ДО-21 від 25.05.2007 р., де 57263,33 грн. загальна сума боргу та 7294,56 грн. сума пені.

Позивач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Позивач, через канцелярію господарського суду 29.09.2010 р. за вх. № 453, надав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою представника позивача, яке господарським судом залучається до матеріалів справи. Господарський суд, розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, вважав за необхідне в його задоволенні відмовити, оскільки передбачений ст. 69 ГПК України 2-х місячний строк вирішення спору спливає 04.10.2010 року у зв'язку з чим у суду відсутня можливість для відкладення розгляду справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) 25.05.2007 р. було укладено договір № ДО-21 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставляти у власність відповідача товари, а відповідач зобов'язувався прийняти товари та оплачувати їх на умовах даного договору.

Відповідно до умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що між сторонами було складено відповідний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2008 р. по 31.12.2008 р. У позові позивач посилався на те, що загальна сума боргу відповідача перед позивачем, згідно акту звірки між сторонами та відповідними видатковими накладними, станом на 31.12.2008р. складає 57263,33 грн. у зв’язку з чим 17.02.2009 р. позивачем було направлено на адресу відповідача письмову претензію з вимогою здійснити розрахунки з позивачем у повному обсязі та сплатити суму боргу.

Однак, господарський суд, дослідивши вищевказаний акт звірки взаєморозрахунків, встановив, що відповідно до нього загальна сума боргу відповідача становить 31795,88 грн. (загальна сума накладних у розмірі 114583,38 грн. – сума платежу у розмірі 82787,40 грн. = 31795,88 грн.).

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу поставленого товару за договором на суму 31795,88 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем за договором у сумі 31795,88 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача у розмірі 31795,88 грн. перед позивачем за договором, господарський суд приходить до висновку, що ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Розділом 8 договору було передбачено те, що при порушенні строків оплати товару покупцем, він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Оскільки, остання партія товару була поставлена позивачем відповідачу 30.10.2008 року, а згідно п. 6.2 договору відповідач мав 30 календарних днів з моменту поставки товару та підписання видаткової накладною для оплати поставленого товару, то зобов'язання відповідача є простроченими з 30.11.2008 року. Враховуючи положення ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України пеня повинна нараховуватися відповідачу за період з 30.11.2008 року по 30.05.2009 року.

Отже, враховуючи те, що сума боргу відповідача перед позивачем за договором становить 31795,88 грн., господарським судом була перерахована пеня за період з 30.11.2008 року по 30.05.2009 року та встановлено, що її розмір складає 3803,24 грн. та вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 31795,88 грн. та штрафних санкції у розмірі 3803,24 грн., всього – 35599,12 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 355,99 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 130,04 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 628, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (61036, м. Харків, вул. Войкова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 34482413, р/р 2600544452001 АКБ “Киевская Русь”, МФО 319092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговельний дім Третьяков" (86200, м. Шахтарськ, мікрорайон 7, буд.11, кв. 34, код ЄДРПОУ 34027329, р/р 26003051705027 КБ “Приват Банк” м. Донецьк, МФО 335496) - суму боргу у розмірі 31795,88 грн., штрафні санкції у розмірі 3803,24 грн., 355,99 грн. державного мита та 130,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя

Рішення підписано 06.10.2010 р.